27 жовтня 2021 року
справа №380/8635/21
зал судових засідань №10
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лунь З.І.,
секретар судового засідання Демчина В.Ю.,
за участю:
представників позивача Стреченюк В.В., Хробак Г.В.
представника відповідача Гавриляка Р.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення.
Державне підприємство «Львіввугілля» (місцезнаходження: 80001, Львівська область, м.Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ32323256) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (місцезнаходження: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 39440996), в особі відокремленого підрозділу Львівського управління офісу великих платників податків Державної податкової служби (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0001585205 на суму 823351,71грн.
Ухвалою від 04.06.2021 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 05.07.2021, що занесена до протоколу судового засідання, суд допустив заміну відповідача Офісу великих платників податків Державної податкової служби правонаступником - Західним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2020 р. №0001585205 встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних накладено штраф у розмірі 10% у сумі 420 397,74грн; штраф у розмірі 20% на суму 500 949,31грн; штраф у розмірі 40% на суму 1 666,67грн. Всього на загальну суму 922 013,72грн. Однак, як вважає позивач, відповідач, усупереч Закону України від 16.01.2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020 року, не здійснив перерахунку суми штрафу, шляхом надіслання (вручення) нового податкового повідомлення-рішення, а навпаки відмовив у задоволенні скарги позивача, що була подана в порядку адміністративного оскарження. Також позивач вказує, що відповідач застосував штрафні санкції до податкових накладних, що не надаються отримувачу, складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою.
Такі ж аргументи позивач навів у запереченні на відзив від 16.07.2021
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 23.06.2021 та додаткові пояснення від 26.07.2021, в яких наголошує, що податкове повідомлення-рішення №0001585205 від 28.02.2020 року було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до органу ДПС України шляхом подання скарги 25.01.2021, тобто така скарга була подана вже після набрання чинності Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (дата набрання чинності 23.05.2020 року), а таким чином сума штрафних санкцій (грошове зобов'язання) за ППР була узгодженою станом на дату набрання чинності ЗУ № 466-ІХ від 16.01.2020 року. З огляду на зазначене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Також відповідач наголосив, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 ст.120 ПК України необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватися отримувачу (покупцю) та водночас повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою.
Представники сторін були присутні у підготовчому судовому засіданні 05.07.2021 та 08.09.2021.
В підготовчому судовому засіданні 26.07.2021 та 06.10.2021 сторони не забезпечили явку уповноважених представників.
Ухвалою суду від 27.10.2021 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.
Суд встановив таке.
Офісом великих платників податків Державної податкової служби проведено камеральну перевірку Державного підприємства «Львіввугілля» з питань дотримання вимог п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період виписки липень, листопад, грудень 2019 року.
За результатами перевірки складено Акт від 30.01.2020р. № 71/28-10-52-05/32323256 «Про результати перевірки Державного підприємства «Львіввугілля» (ЄДРПОУ 32323256), з питань дотримання термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених ст.201 Податкового кодексу України, за період липень, листопад, грудень 2019 року» (далі - акт перевірки).
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0001585205, яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України та за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних накладено штраф у розмірі 10% у сумі 420 397,74грн; штраф у розмірі 20% на суму 500 949,31грн; штраф у розмірі 40% на суму 1 666,67грн. Всього на загальну суму 922 013,72грн.
25.01.2021 за №7/113 позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0001585205.
29.04.2021 ДПС України прийняло рішення про результати розгляду скарги, яким скаргу залишило без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0001585205 - без змін.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд виходить з такого.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Абзацом 9 п.201.10 ст.201 ПК України визначено, що датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Згідно з пунктом 120-1.1. статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.
Суд встановив, що всі перелічені в акті перевірки податкові накладні зареєстровані платником податків з порушенням встановлених ПК України строків. Позивач ці обставини частково не заперечує.
Отже, спірним у цій справі є, зокрема, питання про наявність/відсутність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України за несвоєчасну реєстрацію цих податкових накладних.
ПК України зобов'язує продавця товарів/послуг-платника ПДВ в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в межах граничних строків, визначених абзацом 14 статті 201.10 ПК України. При цьому також підлягають реєстрації в ЄРПН і податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. Порушення строку реєстрації податкової накладної до 15 календарних днів відповідно до норми статті 120-1 ПК України має наслідком застосування до платника податків штрафних санкцій у розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеного в такій податковій накладній. Винятком у цій нормі щодо застосування штрафних санкцій визначено порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Отже, підставою для незастосування штрафної санкції, передбаченої статтею 120-1 ПК України, за порушення строків реєстрації податкової накладної в ЄРПН є сукупність таких двох умов:
1) податкова накладна не надається отримувачу (покупцю);
2) податкова накладна виписана на операцію з постачання товарів/послуг, яка звільнена від оподаткування або оподатковується за нульовою ставкою.
Оскільки ДП «Львівугілля» виписало перелічені в акті камеральної перевірки податкові накладні на операції, що оподатковувались за основною ставкою податку на додану вартість (20 %), то ці операції не є такими, що: звільнені від оподаткування ПДВ; обсяги постачання яких оподатковуються за нульовою ставкою.
З огляду на це суд дійшов висновку, що за цих фактичних обставин справи платник податку не звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Тому суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що платник податку вчинив податкове правопорушення, склад якого передбачений пунктом 120-1.1. статті 120-1 ПК України.
Щодо покликання позивача на застосування Закону України від 16.01.2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», суд зазначає таке.
Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001585205 від 28.02.2020 року підлягає скасуванню в частині розміру штрафних санкцій, а штрафні санкції мають бути перераховані, оскільки набрав чинності Закон України від 16.01.2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (Закон №466-ІХ), який набрав чинності 23 травня 2020 року, змінено статтю 120-1 ПК України та викладено пункт 120-1.1 вказаної статті у такій редакції: «Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу…».
Крім того, Законом №466-ІХ доповнено підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 73.
Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення», в редакції Закону №466-ІХ, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.
Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
Потім, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року №786-IX (надалі також - Закон №786-IX; який набрав чинності 8 серпня 2020 року) у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр «відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу» доповнено словами «та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної», а слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінено словами «до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», строк сплати грошових зобов'язань за якими не настав або»; в абзаці першому цифри і слова « 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінено цифрами і словами « 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень»; в абзаці другому цифри і слова « 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень» замінено цифрами і словами « 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №640/6342/19 виклав такий правовий висновок: «Зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведених вище норм права, слідує правовий висновок, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями пункту 120-1.2 статті 120 ПК України, у випадках та за відповідності умовам, наведеним у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов'язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом».
Таким чином, щодо спірних правовідносин у цій справі суд застосовує редакцію пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону щодо штрафів, нарахованих платнику податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» за наведених у цій же нормі умов.
Водночас суд зазначає, що відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. При цьому за змістом пунктів 56.2-56.3 ст.56 ПК України разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Суд встановив, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення було отримане ним 04.03.2020, отже позивач мав право оскаржити це рішення в адміністративному порядку щонайпізніше через 10 робочих днів від зазначеної дати. До закінчення цього періоду податкове повідомлення-рішення є неузгодженим.
Позивач наполягає на тому, що 13.03.2021 він звертався до ДПС України зі скаргою №6/410 на податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0001585205, однак доказів скерування такої скарги на адресу саме ДПС України позивач суду не надав. Покликання позивача на те, що ним «у телефонному режимі» було встановлено, що скарга до ДПС України не надійшла є безпідставним.
Щодо долученої до матеріалів справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання ДПС у Львівській області поштової кореспонденції ДП «Львіввугілля», то таке не є належним доказом того, що скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0001585205 було отримано ДПС України. Позивач також не надав суду документів обліку вихідної кореспонденції, що могло б спростувати факт не надіслання в означений час скарги на податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0001585205 на адресу ДПС України.
Крім того, суд зауважує, що згідно із абз. 4 пп. 6 п. 3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, яким передбачено, що у скарзі (заяві) має бути зазначено: перелік документів і розрахунків, що додаються до скарги (заяви), у разі надсилання скарги (заяви) поштою додається опис укладеного та повідомлення про вручення, однак позивач не надав суду відповідних доказів, які б підтверджували факт направлення та отримання ДПС України скарги №6/410 від 13.03.2020 року.
Таким чином, наявних у матеріалах справи доказів недостатньо для висновку про те, що позивач у строк, встановлений Податковим кодексом України звернувся до ДПС України про оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0001585205 в адміністративному порядку.
Отже, ураховуючи норми Закону №466-ІХ, то такі підлягали б застосуванню у разі, якщо б позивач до 23.05.2020 звернувся до ДПС України про оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0001585205. Тобто в такому разі податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0001585205 було б неузгодженим і відповідало б вимогам Закону №466-ІХ.
Водночас як встановив суд, зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження позивач звернувся лише 25.01.2021, тобто після дати набрання чинності Законом №466-ІХ. Тому станом на дату набрання чинності Законом №466-ІХ оскаржуване податкове повідомлення-рішення було узгодженим.
Суд також звертає увагу, що скарзі від 25.01.2021 позивач зазначає, що податкові накладні за липень, листопад, грудень 2019 року ДП «Львіввугілля» не мало можливості своєчасно зареєструвати в ЄРПН у зв'язку із тим, що такі не були прийнятими із виявленням помилки, а саме «Документ не може бути прийнятий - сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ліміту». ДПС України рішенням від 29.04.2021 року залишив вказану скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001585205 від 28.02.2020 без змін, у зв'язку з тим, що платником для реєстрації податкових накладних попередніх періодів, реєстраційну суму ліміту було використано в повному обсязі. Відповідно програма СЕА ПДВ не прийняла податкові накладні звітних періодів, у зв'язку із відсутністю ліміту для їх реєстрації в ЄРПН. Таким чином, підставою звернення позивача зі скаргою від 25.02.2021 до ДПС України на податкове повідомлення-рішення №0001585205 від 28.02.2020 не було незастосування відповідачем Закону № 466-ІХ від 16.01.2020 року, а інші підстави.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування норм Закону №466-ІХ з метою визнання протиправним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Щодо покликання позивача на судове рішення у справі № 1340/4500/18, то суд таке відхиляє, оскільки спірні правовідносини не є аналогічні тим, що у справі, яка розглядається, оскільки стосуються штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, однак з тією умовою, що контролюючим органом було здійснено самостійно перерахунок оскаржуваного ППР та прийнято нове у зв'язку із набранням чинності Законом № 466-ІХ та неузгодженням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд також керується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлених судом обставин достатньо для висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування виконав.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтовані, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд
відмовити у задоволенні позову Державного підприємства «Львіввугілля» (місцезнаходження: 80001, Львівська область, м.Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ32323256) до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП: 44045187) про визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення повністю.
Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28.10.2021.
Суддя Лунь З.І.