Іменем України
28 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5750/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алли Вікторівни про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2021 ВП № 66875139 та від 17.09.2021 ВП № 66875372,
11.10.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алли Вікторівни (далі - відповідач, приватний виконавець), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 17 вересня 2021 року ВП № 66875139;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 17 вересня 2021 року ВП № 66875372.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , 30.12.2020 позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
04.10.2021 при здійсненні розрахунку за придбані товари у магазині за допомогою платіжної карти позивачка дізналася про те, що грошові кошти на її картковому рахунку заблоковані.
05.10.2021 позивачка звернулася за правовою допомогою та з даних Єдиного реєстру боржників та автоматизованої системи виконавчого провадження їй стало відомо, що 17.09.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко Аллою Вікторівною були відкриті 2 (два) виконавчих провадження № 66875139 та № 66875372 про стягнення з неї грошових коштів на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061).
Постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення арешту на грошові кошти на рахунках позивачка від приватного виконавця не отримувала.
Позивачка вважає постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 66875139 від 17.09.2021 та ВП № 66875372 від 17.09.2021 незаконними та такими, що порушують її права, оскільки відкриття виконавчих проваджень здійснено відповідачем з грубим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
З 25.07.2017 позивачка зареєстрована та проживає у м. Рубіжне Луганської області, рухомого чи нерухомого майна, розташованого у м. Київ позивачка не має. Коштів на банківських рахунках в установах банків чи інших фінансових установ, розташованих у м. Києві, позивачка також не має.
Отже, місце проживання позивачки, як боржника, не належить до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність та відомості щодо якої внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Відтак, відкриття виконавчих проваджень № 66875139 та № 66875372 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко Аллою Вікторівною суперечить приписам частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404, позаяк вони відкриті з порушенням правил територіальної діяльності приватного виконавця, не за місцем проживання, перебування боржника або знаходження її майна, яким є Луганська область.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); витребувано від приватного виконавця докази.
Від приватного виконавця 22.10.2021 засобами електронного зв'язку та 26.10.2021 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з таких підстав (арк. спр. 25-26, 44-47).
На адресу приватного виконавця Овсієнко А.В. від АТ «Банк Форвард» надійшла заява, в якій АТ «Банк Форвард» просив приватного виконавця Овсієнко А.В. відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника з примусового виконання виконавчого напису № 5058, виданого 25.08.2021 року приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості на користь АТ «Банк Форвард» в розмірі 13017,2 грн.
В заяві про примусове виконання рішення АТ «Банк Форвард» повідомив приватного виконавця Овсієнко А.В. про те, що місцезнаходженням майна боржника (грошових коштів) є: рахунок № НОМЕР_2 у валюті гривня, відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105 з наявним залишком власних коштів.
Таким чином, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. відкрила вищевказане виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Із посиланням на правову позицію Верховного Суду у рішенні від 10 вересня 2018 року по справі № 905/3542/15 відповідач зазначив, що гроші, в тому числі у безготівковій формі є майном, і їхнім місцезнаходженням вважається місцезнаходження фінансової установи, в якій відкритий відповідний рахунок боржника.
Частиною 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1. 6.2 статті 6 вказаного Закону, банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», в якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках».
Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Одним із різновидів майна є гроші (ст. ст. 177, 179 ЦК України).
Грошові кошти на рахунках банку в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном.
Згідно з матеріалами справи АТ «Банк Форвард» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. із заявою № 17/1-551/2/291 від 10.09.2021 про примусове виконання виконавчого напису № 5058, виданого 25.08.2021 року приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М., в якій вказало на відкритий боржником банківський рахунок.
За таких обставин, на думку відповідача, приватний виконавець мала право приймати до виконання виконавчий напис за місцезнаходженням майна боржника, а саме - грошових коштів боржника на рахунку у банківській установі, міста Києва, та не порушено вимог щодо територіальності з відкриття ним виконавчого провадження.
В частині 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
У листі-роз'ясненні № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 Міністерство юстиції, зокрема, зазначає, що відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України, майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. При цьому, виходячи з положень частини першої статті 179, статті 177 цього Кодексу, одним із різновидів майна є гроші.
Зазначеним листом Мін'юст чітко підтвердив позицію щодо можливості приватного виконавця приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі, коштів, що знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.
17 вересня 2021 року приватним виконавцем на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та того ж дня направлено боржнику, що підтверджується списком поштових рекомендованих відправлень від 17.09.2021.
У відповідності до п. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» 01.10.2021 приватним виконавцем надіслано платіжну вимогу на примусове списання коштів до АТ «Банк Форвард».
Виходячи з вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
27.10.2021 від відповідача до суду засобами електронного зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 66875372 з підстав, аналогічних раніше наданому відзиву щодо постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 66875139 (арк. спр. 77-78).
У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником позивача надано заяву про розгляд справи без її участі. Відповідач у відзиві на позовну заяву також просив розглянути справу без його участі.
Керуючись положеннями частини дев'ятої статті 205, частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , з 25.07.2017 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта позивачки, картки платника податків та довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 12.02.2021 № 2119, виданою ЦНАП Рубіжанської міської ради Луганської області (арк. спр. 6).
АТ «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105) є стягувачем у виконавчих провадженнях ВП № 66875139 та ВП № 66875372, які перебувають на виконанні у приватного виконавця Овсієнко А.В. (арк. спр. 49-73, 80-94).
Згідно з інформаційною довідкою від 05.10.2021 № 06131120211005 Овсієнко Алла Вікторівна є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, посвідчення від 09.12.2020 року № 0589, адреса місцезнаходження: 01135, місто Київ, вулиця Чорновола Вячеслава, 10, офіс 91 (арк. спр. 12-13).
Виконавчим написом від 25.08.2021 за № 5058, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, звернуто стягнення з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 14.12.2005 Рубіжанським МВ УМВС України в Луганській область, яка є боржником за кредитним договором № 95840205 від 12.03.2012, укладеним нею із ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», ідентифікаційний код юридичної особи 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105. Стягнення заборгованості провадиться за період з 17.05.2019 по 15.08.2019. Сума повної заборгованості складає 11917,2 грн, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 8103,7 грн; заборгованість за процентами становить 3213,5 грн; плата за пропуск мінімальних платежів становить 600,00 грн (арк. спр. 54).
Отримавши виконавчий напис нотаріуса від 25.08.2021 за № 5058, АТ «Банк Форвард» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В з заявою від 17.09.2021, в якій просило відкрити за місцем знаходження майна боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною за № 5058 від 25.08.2021 про стягнення із боржника, яким є: ОСОБА_5 коштів у розмірі 13017,2 грн. Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно (грошові кошти) боржника, та на відкриті рахунки у банківських установах за переліком (арк. спр. 50-51).
В заяві від 17.09.2021 про примусове виконання рішення АТ «Банк Форвард» зазначило про місцезнаходження майна боржника (грошових коштів) - рахунок № НОМЕР_5 , відкритий в АТ «Банк Форвард», яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105.
На підставі заяви АТ «Банк «Форвард» від 17.09.2021 про примусове виконання рішення приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. винесено постанову від 17.09.2021 ВП № 66875139 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від № 5058 від 25.08.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_5 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 13017,2 грн та основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1301,72 грн (арк. спр. 58-59, 64-65).
Виконавчим написом від 25.08.2021 за № 5057, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, звернуто стягнення з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 14.12.2005 Рубіжанським МВ УМВС України в Луганській область, яка є боржником за кредитним договором № 88847502 від 03.05.2011, укладеним нею із ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», ідентифікаційний код юридичної особи 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105. Стягнення заборгованості провадиться за період з 02.06.2019 по 31.08.2019. Сума повної заборгованості складає 54127,89 грн, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 36806,97 грн; заборгованість за процентами становить 17320,92 грн; плата за пропуск мінімальних платежів становить 0,00 грн (зв. бік арк. спр. 85).
Отримавши виконавчий напис нотаріуса від 25.08.2021 за № 5057, АТ «Банк Форвард» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В з заявою від 17.09.2021, в якій просило відкрити за місцем знаходження майна боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною за № 5058 від 25.08.2021 про стягнення із боржника, яким є: ОСОБА_5 коштів у розмірі 55227,89 грн. Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно (грошові кошти) боржника, та на відкриті рахунки у банківських установах за переліком (арк. спр. 80 зв. бік - 81).
В заяві від 17.09.2021 про примусове виконання рішення АТ «Банк Форвард» зазначило про місцезнаходження майна боржника (грошових коштів) - рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Банк Форвард», яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105.
На підставі заяви АТ «Банк «Форвард» від 17.09.2021 про примусове виконання рішення приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. винесено постанову від 17.09.2021 ВП № 66875372 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від № 5057 від 25.08.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_5 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 55227,89 грн та основної винагороди приватного виконавця у розмірі 5522,79 грн (а.с. 87, 90).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) та Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403).
За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404 регламентовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 1404 встановлено, що право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1404 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною першою статті 25 Закону № 1403 визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1403 приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста статті 25 Закону № 1403).
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404 виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно з частиною п'ятою статті 24 Закону № 1404 у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1404 стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (частина перша статті 179 Цивільного кодексу України).
Разом з цим, відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (пункт 7.1.5 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Матеріалами справи встановлено, що стягувачем при поданні заяв про примусове виконання рішення не зазначено та не надано доказів, які б підтверджували, що боржник дійсно має власні грошові кошти (майно) на рахунках № НОМЕР_5 та № НОМЕР_2 , а відповідачем при прийнятті виконавчих документів до виконання це не було перевірено.
Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому жодних коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов'язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки саме матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об'єктом стягнення, а не рахунок у банку, який є засобом, механізмом, способом безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.
З огляду на викладене, наявність рахунку в банку може бути підставою для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження банку лише за умови наявності коштів боржника на цьому рахунку.
Відповідачем не надано суду доказів наявності у позивача на час відкриття спірних виконавчих проваджень рахунків та наявності коштів в банку, розташованого в м. Києві.
Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10 вересня 2018 року по справі № 905/3542/15, не може бути прийнято судом при розгляді даної справи, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності дій приватного виконавця з виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать боржнику та знаходяться на його банківських рахунках, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.
Щодо посилання відповідача на лист-роз'яснення Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року № 23123/16620-33-18/20.5.1 суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Лист-роз'яснення Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року № 23123/16620-33-18/20.5.1 не є нормативно-правовим актом, має виключно рекомендаційний характер для застосування в роботі, зокрема, приватними виконавцями, не є джерелом права, а тому не може бути застосований при розгляді даної справи.
Суд зауважує, що в силу частин першої та другої статті 4 Закону № 1403-VIII приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність, а також повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Також в силу положень статті 16 Закону №1403-VIII приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб'єктом владних повноважень, на дії якої поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.
Зокрема, суб'єкти владних повноважень мають приймати рішення (вчиняти дії) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та неупереджено.
Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 15 липня 2021 року по справі № 380/9335/20 (адміністративне провадження № К/9901/6782/21) щодо положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» в контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов'язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника, зазначено, що у виконавчому провадженні місце проживання боржника відіграє важливу роль як для визначення виконавчого округу, в якому має здійснюватися виконавче провадження, так і для можливості реалізації боржником своїх прав і виконання обов'язків у виконавчому провадженні. Отже, відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на те, що місце проживання позивача як боржника не належить до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність та відомості щодо якої внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців, а також при прийнятті виконавчого документа до виконання відповідачем не було перевірено наявність коштів боржника на рахунку, зазначеному стягувачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , адже підстави, визначені законом для відкриття виконавчих проваджень на території міста Києва, були відсутні. Як наслідок, такі постанови носить протиправний характер та підлягають скасуванню.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, внаслідок чого позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн згідно з квитанцією від 07.10.2021 № 0.0.2292603889.1 та в сумі 908,00 грн згідно з квитанцією від 08.10.2021 № 20 (арк. спр. 5).
У зв'язку з задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору в загальній суму 1816,00 грн належить стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алли Вікторівни (місцезнаходження: вул. Чорновола Вячеслава, 10, оф. 91, м. Київ, 01135) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2021 ВП № 66875139 та від 17.09.2021 ВП № 66875372 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 17.09.2021 ВП № 66875139 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 5058 від 25.08.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_6 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 13017,2 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 17.09.2021 ВП № 66875372 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 5057 від 25.08.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_6 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 55227,89 грн.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.О. Свергун