28 жовтня 2021 року Справа № 280/6966/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійною фонду України в Запорізькій області (далі відповідач) в якому позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення позивачу відсоткового розміру довічного грошового' утримання судці у відставці з 88% до 50% від суддівської винагороди судці, який працює на відповідній посаді.
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням довідки ТУ ДСА України в Запорізькій області від 04.03.2020 №08-02/915 та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2020 №280/6748/20, яке набуло законної сили 29.1.2020, визнані протиправними дії відповідача та зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 04.03.2020 №08- 02/915 з 19.02.2020 з урахуванням раніше виплачених коштів. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2020, 15 .02.2-021 позивач отримала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді без надання письмового повідомлення. Позивач звертає увагу, що рішенням від 01.08.20218 розмір нарахованого позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці органами Пенсійного фонду України було встановлено у розмірі 88% від суддівської винагороди на підставі постанови Якимівського районного суду Запорізької області від 06.02.2017, у зв'язку з чим, вважає, що відповідач під час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправно зменшив основний розмір суддівської винагороди, з якого здійснюється обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 88% на 50%. Просить, з урахуванням відповіді на відзив, позов задовольнити.
Ухвалою судді від 16.08.2021 адміністративний позов залишено без руху.
30.08.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 06.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
24.09.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№55483), за змістом якого відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2020 .2020 у справі №280/6748/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 з урахуванням проведених виплат. З посиланням на частину 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) вказує, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді. З урахуванням зазначеної норми позивачу здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50%. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач є суддею у відставці Запорізького апеляційного суду та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від. 06.02.2017 (2-а/330/5/2017, справа № 330/121/17), яке набрала законної сили 23.03.2017 , визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області: щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Територіального Управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 3 жовтня 2016 року № 08-03/973, про суддівську винагороду ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і станом на 4 жовтня 2016 року складає 21750 грн., в розмірі 88 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 4 жовтня 2016 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 4 жовтня 2016 року по теперішній час включно та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до довідки Територіального Управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 3 жовтня 2016 року № 08-03/973, про суддівську винагороду ОСОБА_1 , яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і станом на 4 жовтня 2016 року складає 21750,00 гривень, в розмірі 88 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 4 жовтня 2016 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Постановою суду по справі № 330/121/17 (2-а/330/5/2017) встановлено таке:
03 жовтня 2016 року наказом голови Якимівського районного суду № 77 ОСОБА_1 1 була виключена зі складу Якимівського районного суду Запорізької області.
«Відповідно до вимог п.25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно до розрахунком стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виданого Якимівським районним судом, стаж на посаді судді ОСОБА_1 , який надає право на отримання довічного грошового утримання складає 24 роки 04 місяців та 08 днів. Таким чином щомісячний розмір довічного грошового утримання повинен складати 88 % суддівської винагороди діючого судді.»
Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2020 у справі №280/6748/20, яке набрало законної сили 29.12.2020 визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 18 лютого 2020 року та зобов'язано Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 04 березня 2020 року №08-02/915, починаючи з 19 лютого 2020 року з урахуванням раніше виплачених коштів.
Рішенням суду у справі №280/6748/20 встановлено таке:
« ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримує через Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідне довічне грошове утримання.
12 березня 2020 року позивач звернулася до Головного Управління пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, у якій просила провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18 лютого 2020 року на підставі рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пункту 25 розділу XII ''Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи із заробітної плати працюючої судді та надала довідку ТУ ДСА України в Запорізькій області від 04 березня 2020 року №08-02/915, як підставу для такого перерахунку.
Листом від 06 травня 2020 року №0800-0230-8/18761 відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку, посилаючись на те, що перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок призначеного довічного грошового утримання зі строків, передбачених пунктом 4 p.II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1. Крім того, відповідно до пункту 3 статті 135 Закону базовий розмір посадового окладу встановлюється станом на 1 січня календарного року, що є підставою для перерахунків щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці і таким чином, відповідач вважає, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.»
Відповідно до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративних справах № 330/121/17 (2-а/330/5/2017) та №280/6748/20, які набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи в силу положень статті 78 КАС України.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №280/6748/20 відповідачем з 19.02.2020 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При перерахунку враховано збільшений розмір суддівської винагороди, вказаний у довідці територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 04 березня 2020 року №08-02/915, проте змінено відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 88% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначила, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом у серпні 2021 року, а про порушення своїх прав позивач дізнався після останнього перерахунку пенсії здійсненого Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.07.2021 на виконання рішення суду №280/6748/20 (а.с.127). Тому строк звернення до суду з вказаним позовом позивач не пропустив.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI.
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Таким чином з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, для всіх судді у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу, визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом №1402-VIII.
Суд звертає увагу, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановлений Законом №1402-VIII, визначається з урахуванням трьох складових: 1) стажу роботи на посаді судді; 2) розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 3) відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому суд вважає, що у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства, суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 щодо необхідності встановлення однакового підходу до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Отже, суд вважає безпідставними твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановленого Законом №2453-VI.
Таким чином, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.
Як встановлено судом на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2020 у справі №280/6748/20, відповідачем з 19.02.2020 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді здійснено виходячи із 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У відзиві на позовну заяву та наданими до матеріалів справи письмовими доказами відповідач не пояснює, яким чином визначено відсоткове значення розміру суддівської винагороди, з якого обчислено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 , саме у розмірі 50%.
Суд зазначає, що постановою Якимівського районного суду Запорізької області від. 06.02.2017 (2-а/330/5/2017, справа № 330/121/17) від 06.02.2017, яка набрала законної сили 23.03.2017 , встановлено, що до стажу роботи на посаді судді, який дає право позивачу як на відставку, так і на отримання щомісячного довічного грошового утримання, має враховуватись трудовий стаж 24 роки 04 місяців 08 днів (а.с.24 зворотна сторона), а тому в силу положень статті 78 КАС України суд не приймає до уваги посилання представника позивача наданих у відзиві, що стаж позивача на посаді судді складає 16 років 07 місяців 28 днів.
Таким чином, відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді, встановлений постановою Якимівського районного суду Запорізької області від. 06.02.2017 (2-а/330/5/2017, справа № 330/121/17), у розмірі повних 24 роки.
Отже, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 58 %, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 4 * 2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).
З огляду на викладене, суд вважає, що твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі норм Закону №2453-VI, є безпідставними.
Разом з тим, також безпідставним є і зменшення відсоткового значення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання позивача, до 50%.
Вирішуючи заявлений спір, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог, та зазначає, що порушення прав позивача відбулось внаслідок протиправного зменшення відповідачем до 50% відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при обчисленні призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову в частині.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908, 00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 до 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи із 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова