18 жовтня 2021 року Справа № 280/6066/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
15 липня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі-позивач) до районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (далі - відповідач), третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району щодо відмови зняття ОСОБА_2 з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району надати дозвіл на зняття ОСОБА_2 з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 20.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд адміністративної справи призначено без повідомлення/виклику представників сторін.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вона є опікуном над недієздатним ОСОБА_2 . Зазначає, що ОСОБА_2 прописаний за адресою у АДРЕСА_1 , проте фактично проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 , яка отримана у спадок після смерті матері. Позивач зазначає, що з метою реєстрації місця проживання підопічного за адресою фактичного місця проживання, позивач звернувся до органу опіки та піклування з заявою про надання дозволу зняття ОСОБА_2 з місця реєстрації, проте, позивачу було відмовлено з посиланням на те, що таке зняття з реєстрації буде суперечити інтересам ОСОБА_2 . Разом з тим, позивач вважає таку відмову протиправною, у зв'язку з чим звернулась з позовом до суду.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що спірне рішення є обґрунтованим та правомірним. Зазначає, що за результатами розгляду порушеного позивачем питання опікунською радою встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка відноситься до житлового фонду Запорізької міської ради. Тобто, недієздатна особа безстроково користується жилим приміщенням на умовах найму в будинку комунального житлового фонду, тому наймач такого житла підпадає під дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідач зазначив, що у разі зняття з реєстрації міста проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 останній автоматично втратить право користування цим житлом, а також втратить можливість безоплатно отримати у власність вказану квартиру згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідач вказує, що з урахуванням зазначено прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на зняття з реєстрації ОСОБА_2 , оскільки таке призведе до звуження цивільних та житлових прав недієздатної особи та порушення його законних інтересів. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 27.04.2021 позивач звернувся до органу опіки та піклування з заявою, в якій просила надати дозвіл на зняття з реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , для реєстрації його місяця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до рішення районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 17.05.2021 №З-153-Х-293, позивачу відмовлено у задоволенні заяви з посиланням на недоцільність зняття ОСОБА_2 з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що недієздатний втратить можливість використати своє право на приватизацію зазначеного житла, відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що є порушенням прав недієздатної особи та звуженням вільного вибору місця проживання.
Позивач не погодившись з діями відповідача, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
Суд зазначає, що підставою для відмови у наданні погодження на зняття з реєстрації ОСОБА_2 стало посилання відповідача на те, що недієздатний втратить можливість використати своє право на приватизацію зазначеного житла, відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що є порушенням прав недієздатної особи та звуженням вільного вибору місця проживання.
Відповідно до ч.1 ст.67 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Згідно ч.4 ст.67 ЦК України, опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проте фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у квартирі, яка належить йому на праві власності (1/2 частина).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Суд зазначає, що у відповіді відповідач посилається на те, що зміна місця реєстрації призведе до звуження вільного вибору місця проживання. Разом з тим, відповідач жодним чином не обґрунтовує у чому саме полягає звуження вільного вибору місця проживання ОСОБА_2 , не зазначає чому відповідач вважає, що ОСОБА_2 має бажання та повинен бути зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що кожна особа має право самостійно визначати місце проживання та відповідно вирішувати питання про свою реєстрацію у зазначеному приміщені, при цьому, в даному випадку зазначені питання має право вирішувати опікун.
Відповідач реалізуючи надані йому повноваження, в першу чергу, повинен слідкувати додержання прав недієздатної особи та належним здійсненням з боку опікуна покладених обов'язків.
Вирішуючи питання зняття з реєстрації відповідач виходив з того, що позивач втратить право на приватизацію квартири у якій зареєстрований.
Разом з тим, суд зазначає, що право на приватизацію квартири не є правом власності на майно та вимагає від особи проведення певних дій пов'язаних із реалізацією такого права, зокрема наявності бажання на проведення приватизації житла, звернення до компетентних органів з заявою та документами на приватизацію, тощо.
Матеріали адміністративної справи не містять доказів стосовно того, що ОСОБА_2 як до визнання його недієздатним так і після того будь-яким чином виявляв бажання реалізувати права на приватизацію житлового приміщення, звертався до компетентних органів, тощо.
Як встановлено з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_2 на квартирному обліку на отримання житла також не перебуває.
Також, слід звернути увагу і на ту обставину, що житловий будинок, у якому зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 ще 22.01.1987 визнаний ветхим. Відповідно до Акту обстеження житлових умов від 21.03.2017, особи які проживають у за адресою: АДРЕСА_1 потребують поліпшення житлових умов.
В даному випадку, зміна реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , жодним чином не призведе до зменшення обсягу цивільних прав недієздатної особи, не порушить прав власності такої особи, тощо.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною ч.2 ст.77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_2 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (69063, м.Запоріжжя, вул.Олександрівська, буд.26, код ЄДРПОУ 37573707), третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (69063, м.Запоріжжя, вул.Олександрівська, буд.26, код ЄДРПОУ 37573707), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району щодо відмови у погодженні зняття ОСОБА_2 з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району надати погодження на зняття ОСОБА_2 з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова