28 жовтня 2021 рокум. Ужгород№ 260/3022/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
19 липня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), яким просить суд: "1. Визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2013-2018 року виходячи з положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, а не Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; 2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2013-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з урахуванням раніше виплачених сум; 3. Звільнити позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" оскільки являється учасником бойових дій; 4. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи покласти на відповідача".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 лютого 2018 року № 31 позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07 лютого 2018 року. Позивач вказує, що під час проходження військової служби він отримував щомісячну винагороду відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (далі по тексту - Постанова № 889), проте, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань з 2013 по 2018 років нараховувалась та виплачувалась без урахування цієї винагороди, що, на думку позивача, є порушенням її прав, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась щомісяця, тому підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. З аналізу положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови № 889, винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплати можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що, позивач, проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №31 від 07 лютого 2018 року капітана ОСОБА_1 командира мінометної батареї 2 гірсько-піхотного батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 28 грудня 2017 року № 262 з військової служби на підставі статті 26 частини 1 пункту "а" (у запас), частини 8 пункту 1 підпункту "ї" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 07 лютого 2018 року (а.с. 16).
28 травня 2016 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій Серії НОМЕР_5 (а.с. 15).
Позивач вказує, що 23 червня 2021 року звернувся з письмовою заявою до командира Військової частини НОМЕР_1 щодо перерахування та виплатити йому допомоги для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2018 роки, обчислених з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Листом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 липня 2021 року № 143/53/928 вимоги позивача, викладені у заяві відповідачем виконані не були (а.с.а.с. 7, 8).
Не погоджуючись з таким діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 17 абзацом 5 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 9 частин 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пункту 5 підпунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зазначена постанова діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту- Постанова № 1294) було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 1 підпунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №704, яка набрала чинності з 01.01.2016, далі - постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям крім тих, що зазначені в підпункті 1 вказаного пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зазначена Інструкція діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі -Інструкція № 260), яка визначала порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Згідно з пунктом 30.1 розділу XXX Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пункт 30.3 Інструкції № 260 визначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 33.1. розділу XXXIII Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пункт 33.3. Інструкції № 260 встановлює, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З вищевикладених норм права випливає, що у спірний період керівникам державних органів було надано право, а не обов'язок, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення та у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються такі одноразові додаткові види грошового забезпечення, як щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
При цьому, суд також враховує аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, викладені у постанові від 06.02.2019 року.
Отже, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення залежав від наявності асигнувань у Військової частини НОМЕР_1 та не міг перевищувати місячне грошове забезпечення військовослужбовця.
В свою чергу, обмежень щодо мінімального розміру наведених матеріальних допомог постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" не передбачено.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №31 від 07 лютого 2018 року капітана ОСОБА_1 командира мінометної батареї 2 гірсько-піхотного батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 28 грудня 2017 року № 262 з військової служби на підставі статті 26 частини 1 пункту "а" (у запас), частини 8 пункту 1 підпункту "ї" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 07 лютого 2018 року (а.с. 16).
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до наказу при включенні позивача з списків особового складу частини, наказано, зокрема, виплачувати йому щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60 % місячного грошового забезпечення.
Відповідно до розрахунків про складові грошового забезпечення, які взяті для нарахування грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки ОСОБА_1 не було включено щомісячну додаткову винагороду у розмірі 60 %, яку перебачено постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 (а.с.а.с. 9-14).
Однак, відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки позивачу, не включено.
Судом встановлено, що із змісту листа військової частини НОМЕР_1 від 17 липня 2021 року № 143/53/928 вбачається те, що позивачу у період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у 2013-2017 роках було нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889. За 2018 року грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу не надавалася, оскільки наказ про звільнення з військової служби підписаний 28 грудня 2017 року (а.с.а.с. 7, 8).
Враховуючи вказане, виплативши позивачу грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2013-2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, відповідач порушив вимоги належної оплати праці, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
Що стосується грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, то суд зазначає, що згідно пояснень відповідача, викладених у відзиві, спірні допомоги у 2018 року не були виплачені позивачу.
Як уже судом зазначалося, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №31 від 07 лютого 2018 року ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 28 грудня 2017 року № 262 з військової служби на підставі статті 26 частини 1 пункту "а" (у запас), частини 8 пункту 1 підпункту "ї" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 07 лютого 2018 року (а.с. 16).
Таким чином, судом встановлено, що у 2018 році грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу не надавалася, оскільки наказ про звільнення з військової служби підписаний 28 грудня 2017 року
При цьому суд враховує те, що згідно наявних в матеріалах справи доказів у 2018 році матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу не виплачувалась, доказів про надання такої допомоги у 2018 році до суду не надано, жодних обґрунтувань з цього питання позивачем у позові не наведено, отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак суд враховує, що в даній справі обов'язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на відповідача.
Відтак, позовні вимоги відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2013-2017 року без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2013-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко