21 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 127/11125/17
Провадження № 13-206зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
Судді - доповідачаОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16
перевірила заяву засудженого ОСОБА_17 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду України від 08 червня 2000 року і
встановила:
Вироком Київського міського суду від 27 грудня 1999 року ОСОБА_17 визнано винуватим і засуджено за: ст. 94 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років; пунктами «ж», «з» ст. 93 цього Кодексу - до покарання у виді смертної кари - розстрілу, а на підставі ст. 42 КК 1960 року остаточно - до смертної кари - розстрілу.
Ухвалою Верховного Суду України від 08 червня 2000 року вирок змінено, покарання у виді смертної кари - розстрілу, замінено ОСОБА_17 на довічне позбавлення волі.
До Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява засудженого ОСОБА_17 про перегляд за виключними обставинами вищевказаної ухвали Верховного Суду України. Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Дембо та інші проти України» від 11 березня 2021 року (заява 2778/18) та визнання Конституційним Судом України у Рішенні від 16 вересня 2021 року № 6-р (ІІ)2021 неконституційними деяких положень ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 Кримінального кодексу України (далі - КК), засуджений просить скасувати рішення, прийняти нове, яким призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років і, враховуючи що він відбув 22 роки позбавлення волі, - звільнити з місця відбування покарання у зв'язку з фактичним його відбуттям.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата дійшла таких висновків.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) установлення неконституційності окремих положень закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних приписів при вирішенні конкретної справи.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов'язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов'язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
Тому виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м'яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.
Крім того, згідно з положеннями розділу VIII КПК зазначені питання вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Що стосується посилання заявника на рішення ЄСПЛ у справі «Дембо та інші проти України» від 11 березня 2021 року, то Великою Палатою 06 липня 2021 року (провадження № 13-116зво21) вже постановлено судове рішення за заявою ОСОБА_17 з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Це рішення є чинним, а тому ще раз заява засудженого у цій частині не може розглядатися, адже це буде суперечити нормам КПК.
За таких обставин Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваних судових рішень.
Таким чином Велика Палата дійшла висновку, що у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_17 необхідно відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду
постановила:
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_17 про перегляд за виключними обставинами ухвали Верховного Суду України від 08 червня 2000 року.
Заяву ОСОБА_17 повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_9
ОСОБА_3 'єва ОСОБА_10
ОСОБА_4 ОСОБА_11
ОСОБА_5 ОСОБА_12
ОСОБА_6 ОСОБА_13
ОСОБА_8 ОСОБА_14
ОСОБА_7 ОСОБА_15
ОСОБА_16