Ухвала
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 311/3532/18
провадження № 51 - 8596 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2021 року,
встановив:
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перевірку зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 1 жовтня 2021 року касаційну скаргу захисника було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам п. 4 ч. 2, ч. 6 ст. 427 КПК України та надано десятиденний строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали касаційного суду захисник ОСОБА_4 подав нову касаційну скаргу, перевіривши яку, Суд установив, що зазначених в ухвалі від 1 жовтня 2021 року недоліків не усунуто.
Так, у повторно поданій касаційній скарзі обґрунтовуючи наявність підстав для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції захисник знову вказує на неповноту судового розгляду, неправильну оцінку доказів та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зокрема, ОСОБА_4 не погоджується із оцінкою судом показів свідка ОСОБА_6 , які остання надала в ході судового розгляду. Крім цього, у своїй касаційній скарзі захисник надає аналіз та оцінку показанням інших допитаних свідків, на власний розсуд трактує висновки проведених судових експертиз, а також зазначає про не дослідження судом усіх доказів кримінального провадження, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
Слід вказати, що суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а наділений лише повноваженнями щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин виходячи із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Заслуговує на увагу той факт, що вищевказані доводи захисника із їх обґрунтуванням є аналогічними із тими, що були предметом перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників.
Також, захисник ОСОБА_4 у своїй новій касаційній скарзі знову не наводить в аспекті статей 22, 370, 404, 405, 419 і ст. 412 КПК України таких порушень норм права, які б вплинули на суть постановленого у кримінальному провадженні остаточного рішення і тягнуть за собою обов'язкове скасування оспорюваного судового акту на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України.
Оскільки зазначених в ухвалі Верховного Суду від 1 жовтня 2021 року недоліків касаційної скарги захисник не усунув, колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2021 року разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_2 ОСОБА_3