Ухвала
18 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 465/5645/17
провадження № 61-15813ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду
м. Львова від 13 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (далі - ЛКП «Львівелектротранс»), у якому просив зобов'язати відповідача прийняти його на роботу на посаду інженера - електроніка першої категорії відповідно до штатного розкладу, з посадовим окладом 10 700,00 грн на місяць з 08 вересня 2017 року, стягнути з ЛКП «Львівелектротранс» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2017 року і до моменту виходу на роботу та відшкодувати моральну шкоду.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова
від 13 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 12 серпня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити його позовні вимоги.
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова
від 13 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 12 серпня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити його позовні вимоги.
Касаційні скарги не можуть бути прийняті до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вони подані з порушенням вимог встановлених статтею 392 ЦПК України.
За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.
Зі змісту поданих ОСОБА_1 касаційних скарг убачається, що вони є ідентичними за виключенням зазначення дати ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень Франківським районним судом м. Львова у справі 465/5645/17 рішення
від 13 серпня 2021 року не ухвалювалося.
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно уточнити, яку саме із поданих касаційних скарг має розглядати Верховний Суд із зазначенням правильної дати ухвалених судових рішень, які він оскаржує.
Крім того, касаційні скарги подані з порушенням пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено визначених статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) на якій (яких) подається касаційна скарга.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обгрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України.
За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційні скарги ОСОБА_1 не відповідають зазначеним вимогам закону, оскільки не містять посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а також він не зазначив виключних випадків, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення підлягають касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу/касаційні скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, зазначивши у касаційній скарзі конкретний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК на підставі якого (яких) подається касаційна скарга.
За змістом пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У порушення пункту 3 частини четвертої до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 392 ЦПК України якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання касаційної скарги, становить 17 280,00 грн ((640,00+8 000,00)х200%).
Таким чином, за подання касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 17 280,00 грн або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 12 листопада
2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик