Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І.
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 711/4007/19
провадження № 61-928св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики та трьох відсотків річних скасував та ухвалив у цій частині нове рішення. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики у розмірі 19 000 доларів США; 3 % річних у розмірі 274,85 доларів США. Стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму позики у розмірі 15 000 доларів США; 3 % річних у розмірі 216,99 доларів США. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення іншої частини 3 % річних змінив, виклавши їх мотивувальну частини у редакції цієї постанови. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07 липня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення відсотків за користування коштами залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Не можу погодитися із постановою колегії суддів з таких мотивів.
1. У справі, що переглядалася, розписки не містили строку повернення отриманих коштів. 15 травня 2019 року позивач звернулася із позовом про стягнення боргу. 31 травня 2019 року позивач направив вимогу про повернення боргу відповідачам.
2. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
2.1. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
3. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
3.1. Тлумачення частини першої статті 1049 ЦК України свідчить, що:
за відсутності домовленості позикодавця та позичальника про строк повернення позики, або при визначенні його моментом пред'явлення, позика має повертатися після спливу тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги позичальнику;
вимога позикодавця не може втілюватися в позовній заяві. Подання позикодавцем позовної заяви до суду є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть бути кваліфіковані як вимога у розумінні частини першої статті 1049 ЦК України;
у випадку, якщо позикодавець звертається до суду, не здійснивши пред'явлення вимоги позичальнику на підставі частини першої статті 1049 ЦК України, то відсутній обов'язок позичальника повернути позику і відповідно не може відбутися порушення прав позикодавця. Тобто, в такій ситуації строк виконання зобов'язання не настає, а тому не може мати місця й порушення зобов'язання позичальником щодо повернення позики.
4. Тому, оскільки позивач на момент пред'явлення позову не звертався до відповідачів із вимогою про повернення коштів, то оскаржені рішення необхідно було змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Суддя В. І. Крат