28 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/2253/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В. (головуючий), Бенедисюка І. М. та Малашенкової Т. М.
розглянув заяву акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця)
про повернення судового збору у справі
за касаційною скаргою Залізниці
на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.11.2020 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021
за позовом акціонерного товариства "Сбербанк"
до державного підприємства "Донецька залізниця"
про стягнення 124 840,88 дол. США,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
За результатами розгляду заяви Верховний Суд
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Залізниці на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 зі справи № 905/2253/18 було відмовлено відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс).
Залізниця 12.10.2021 (згідно з поштовою відміткою на конверті) подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про повернення судового збору у розмірі 4 540,00 грн, сплаченого відповідно до платіжного доручення від 05.04.2021 № 3567998 за подання касаційної скарги у цій справі. До клопотання додано оригінал зазначеного платіжного документа.
Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність повернення поданої заяви без розгляду з огляду на таке.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання врегульовані ГПК України.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Водночас суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що з 30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401).
За приписами частини третьої статті 1312 Конституції України (в редакції Закону № 1401) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
При цьому підписання та/або подання скарг, заяв чи клопотань є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Поряд з цим 29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 N390-IX.
Відповідно до вказаних змін, зокрема, частини третьої статті 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно ж до приписів частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Заяву про повернення судового збору від імені Залізниці підписано юрисконсультом першої категорії Гаургашвілі Альбертом Альбертовичем, який діє на підставі довіреності від 20.05.2021 №2530, копія якої додана до вказаної заяви.
Однак до заяви не додано ні доказів, що свідчили б про наявність у Гаургашвілі Альберта Альбертовича статусу адвоката, який діє на підставі зазначеної довіреності від 20.05.2021, ані доказів на підтвердження того, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини третьої статті 56 ГПК України.
Отже, враховуючи, що до поданої заяви про повернення судового збору у цій справі не додано доказів на підтвердження того, що юрисконсульт Гаургашвілі Альберт Альбертович має право представляти Залізницю як представник (адвокат) на підставі довіреності, так і в порядку самопредставництва відповідно до положень частини третьої статті 56 ГПК України, а тому у Суду відсутні підстави вважати, що вказану заяву підписано особою, яка має право її підписувати.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про повернення поданої заяви без розгляду.
Керуючись статтями 234, 314 ГПК України, Верховний Суд
Заяву про повернення судового збору у справі № 905/2253/18 повернути акціонерному товариству "Українська залізниця" без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова