19 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/596/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Рост Верк"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
від 12.04.2021
у складі колегії суддів: Мишкіної М.А.- головуючого, суддів Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.
та на ухвалу Господарського суду Одеської області
від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових вимог Приватного підприємства "Рост Верк")
та на ухвалу Господарського суду Одеської області
від 07.10.2020 (про відхилення вимог кредитора Приватного підприємства "Рост Верк")
у складі судді Антощук С.І.
у справі № 916/596/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр "
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн"
про визнання банкрутом,-
1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2020, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН".
2. 02.07.2020 Приватне підприємство "Рост Верк" подало до місцевого господарського суду заяву про визнання кредиторських вимог до боржника, в якій просило визнати грошові вимоги кредитора до боржника в сумі 11 408 459,96 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15.10.2020), відхилено вказані грошові вимоги.
4. Не погодившись із вказаною ухвалою, Приватне підприємство "Рост Верк" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 про відхилення вимог ПП "Рост Верк" змінено та викладено мотивувальну частину ухвали в редакції постанови апеляційного господарського суду. Резолютивну частину ухвали від 07.10.2020 залишено без змін. Ухвалу попереднього засідання від 07.10.2020 в частині включення вимог ПП "Рост Верк" до переліку невизнаних судом вимог кредиторів - залишено без змін.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
6. 11.05.2021 Приватне підприємство "Рост Верк" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. №11/05-1 від 11.05.2021 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових вимог Приватного підприємства "Рост Верк") та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (про відхилення вимог кредитора Приватного підприємства "Рост Верк" ) у справі № 916/596/20.
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Приватного підприємства "Рост Верк" у справі № 916/596/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В. Я., судді - Васьковського О. В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.05.2021.
8. Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2021 касаційну скаргу Приватного підприємства "Рост Верк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових Приватного підприємства "Рост Верк") та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (про відхилення вимог Приватного підприємства "Рост Верк") у справі № 916/596/20 залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 02.07.2021 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 408,00 грн за подання вказаної касаційної скарги.
9. На виконання вимог ухвали суду Приватне підприємство "Рост Верк" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено документ (квитанція № 33155877 від 02.07.2021), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 408,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових Приватного підприємства "Рост Верк") та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (про відхилення вимог кредитора Приватного підприємства "Рост Верк") у справі № 916/596/20.
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. від 21.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 916/596/20 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Рост Верк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових Приватного підприємства "Рост Верк") та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (про відхилення вимог кредитора Приватного підприємства "Рост Верк"). Призначено розгляд касаційної скарги на 10.08.2021 о 10:30 год.
11. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.08.2021 № 29.3-02/2420 у зв'язку із відпусткою судді Погребняка В.Я. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/596/20.
12. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду, справу № 916/596/20 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Рост Верк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових Приватного підприємства "Рост Верк") та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (про відхилення вимог кредитора Приватного підприємства "Рост Верк") розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Васьковського О.В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2021, зокрема, прийнято вказану касаційну скаргу у справі № 916/596/20, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В. до свого провадження.
14. Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2021 відкладено розгляд касаційної скарги Приватного підприємства "Рост Верк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових Приватного підприємства "Рост Верк") та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (про відхилення вимог кредитора Приватного підприємства "Рост Верк") у справі № 916/596/20 на 28.09.2021 о 10:15 год.
15. Розпорядженням В.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.09.2021 № 29.3-02/3365 у зв'язку із відпусткою судді Васьковського О.В. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/596/20.
16. Згідно витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.09.2021, справу № 916/596/20 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Рост Верк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових Приватного підприємства "Рост Верк") та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (про відхилення вимог кредитора Приватного підприємства "Рост Верк") розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2021, зокрема, прийнято вказану касаційну скаргу у справі № 916/596/20, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М. до свого провадження.
18. Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2021 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 916/596/20 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Рост Верк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових Приватного підприємства "Рост Верк") та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (про відхилення вимог кредитора Приватного підприємства "Рост Верк") до 14 год. 30 хв. 19.10.2021.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
19. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Приватне підприємство "Рост Верк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції, ухвалити нове рішення яким визнати грошові вимоги ПП "Рост Верк" до боржника в сумі 11 408 459,96 грн та включити вказані грошові вимоги до переліку визнаних судом вимог конкурсних кредиторів для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів.
20. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
20.1 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18, від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.
20.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, або іншої особи - заявника, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що будь-яка особа яка є кредитором або іншим учасником провадження у справі про банкрутство зверталася до суду із подібною заявою.
20.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що договір № 151 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.03.2019 за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу майнового права, до якого не застосовуються положення Цивільного кодексу України про договори факторингу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
21. Розпорядником майна боржника подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
21. Представник ДП МТП "Чорноморськ" в судовому засіданні 28.09.2021 заперечила проти касаційної скарги.
Розгляд клопотань Верховним Судом
23. Від представника скаржника до Суду надійшла заява про відкладення розгляду касаційної скарги яку мотивовано тим, що за участю транспортного засобу яким керував представник скаржника трапилася дорожньо - транспортна пригода, а тому останній не може бути присутнім в судовому засіданні 19.10.2021.
24. Розглянувши вказану заяву колегія суддів дійшла наступних висновків.
25. Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
26. Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
27. Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
28. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
29. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
30. До вказаної заяви про відкладення розгляду касаційної скарги не додано належних доказів на підтвердження обставин викладених у ній.
31. Тому, суд касаційної інстанції в цьому випадку не визнає поважними причини неявки в судове засідання 19.10.2021 у цій справі уповноваженого представника скаржника.
32. Також, ухвалою від 28.09.2021 явку представників сторін в судове засідання було визнано необов'язковою.
33. Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
34. Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
35. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
36. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
37. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
38. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати касаційну скаргу Приватного підприємства "Рост Верк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та на ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових Приватного підприємства "Рост Верк"), від 07.10.2020 (про відхилення вимог кредитора Приватного підприємства "Рост Верк") у справі № 916/596/20 за відсутності представника скаржника.
39. Відсутність представника скаржника в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк. При цьому, скаржником викладено свою процесуальну позицію у поданій касаційній скарзі.
40. З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаної заяви про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.
Позиція Верховного Суду
41. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
42. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..
43. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
44. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
44.1 07.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР БРОК" (Кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" (Позичальник) було укладено Кредитний Договір (Кредитна лінія) про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 391, згідно п. 1.1 якого Кредитодавець зобов'язується відкрити Позичальнику кредитну лінію загальним розміром не більше ніж 10 000 000, 00 грн., в межах якої Позичальник може отримувати будь-які суми, які надаються на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості.
44.2 Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Позичальник зобов'язується повернути отримані за кредитною лінією кредити та сплатити проценти за користування кредитами на умовах, визначених цим Договором.
44.3 Згідно п. 1.4. Договору видача окремих кредитів провадиться на підставі письмової заяви Позичальника.
44.4 Відповідно до п. 2.1. Договору кредитна лінія відкривається строком на 6 місяців від дати отримання Позичальником першого кредиту.
44.5 Пунктом 2.3. передбачено, що Позичальник зобов'язується повернути отримані кредити та сплатити проценти за користування кредитами до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору.
44.6 Згідно п. 3.1. Договору плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 20 процентів простих річних які нараховуються на залишок заборгованості за основною сумою кредиту. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення.
44.7 Додатком №1 до даного Договору визначено графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у випадку отримання усієї суми кредиту за кредитною лінією.
44.8 08.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР БРОК" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" кредитні кошти в сумі 10 000 000,00 грн. (десять мільйонів гривень 00 копійок) шляхом перерахування коштів на рахунок Боржника, відкритий в AT "БАНК АЛЬЯНС" що підтверджується випискою по рахунку (т. 9 а.с. 147).
44.9 31.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР БРОК" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЕНІКС ПЛЮС" (фактор) було укладено Договір №Ф-31/08/1-18 про надання фінансових послуг факторингу, відповідно до п.1.1 якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити права грошової вимоги, що виникли у клієнта на підставі Кредитного договору (кредитна лінія) про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту № 391 від 07.06.2018, права вимоги за яким відступаються клієнтом фактору.
44.10 Згідно п.1.2 Договору №Ф-31/08/1-18 в силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) по всім грошовим вимогам клієнта згідно п.1.1. Договору, у тому числі права одержання від боржника ТОВ "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" суми основного боргу, відсотків, неустойки у повному обсязі.
44.11 Відповідно до п.1.3 Договору №Ф-31/08/1-загальна сума переданих грошових вимог, станом на 31.07.2018 складає 10 000 000,00 грн. борг за основною сумою кредиту, 290 410,96 грн нараховані та не сплачені за користування кредитом проценти, станом на 31.07.2018.
44.12 В пункті 3.1.3 Договору №Ф-31/08/1 сторони погодили, що фактор має право уступити права грошових вимог, в цілому або якоїсь окремої вимоги згідно даного договору третім особам.
44.13 Пунктом 4.1. Договору №Ф-31/08/1 передбачено, що за передані Клієнтом права вимоги до Боржника Фактор сплачує 10 000 000 грн. без ПДВ., що є сумою фінансування.
44.14 Згідно п. 4.3. Договору №Ф-31/08/1 оплата послуг Фактора за надання фінансування Клієнта за цим Договором здійснюється шляхом відступлення Прав Вимоги із знижкою, розмір якої складає різницю між Загальною сумою заборгованості та Сумою фінансування.
44.15 Згідно Додатку №1 до вказаного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР БРОК" повідомило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" про передання на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЕНІКС ПЛЮС" права вимоги за Договором № 391 від 07.06.2018.
44.16 12.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЕНІКС ПЛЮС" (цедент) та Приватним підприємством "РОСТ ВЕРК" (цесіонарій) було укладено Договір № 151 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п.1 якого в порядку і на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН", а цесіонарій набуває право вимоги до боржника яке виникло за Кредитним Договором (Кредитна лінія) про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 391 від 07.06.2018 з усіма договорами про внесення змін та доповнень, що є його невід'ємною частиною і договором №Ф-31/08/1 про надання фінансових послуг факторингу від 31.07.2018 за яким право вимоги до боржника перейшло до цедента.
44.17 Відповідно до п.2 Договору № 151 за відступлення права вимоги цесіонарій сплачує цедентові плату в розмірі 10 290 410,96 грн., яка підлягає сплаті протягом трьох банківських днів, починаючи з 25.05.2021.
44.18 Згідно п.3, 5, 7 Договору № 151 цесіонарій набуває право вимагати від боржника сплати коштів в сумі 10 290 410,96 грн. Зазначене право вимоги цедента до боржника переходить до цесіонарія з моменту підписання цього договору. Для підтвердження переходу права вимоги до цесіонарія, сторонам не потрібно підписувати додаткові документи, акти, тощо, за виключенням випадків, прямо передбачених цим договором.
44.19 Посилаючись на перехід права вимоги до ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" на підставі Договору № 151 про відступлення права вимоги (цесії), ПП "РОСТ ВЕРК" звернулося до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог у розмірі 11 408 456,6 грн, з яких 10 000 000 грн - основна сума кредиту, 290 410,96 грн - сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 09.06.2018 по 31.07.2018, 439 726 грн - заборгованість зі сплати 3% річних, 678 322,64 грн заборгованість зі сплати інфляційних втрат.
45. Аргументи скаржника (пункти 20.2, 20.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
45.1 Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
45.2 Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
45.3 Частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
45.4 Відповідно до частини шостої статті 46 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
45.5 Так, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЕНІКС ПЛЮС" (фактор) отримало право вимоги до боржника ТОВ "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" на підставі Договору факторингу №Ф-31/08/1-18.
45.6 В пункті 3.1.3 Договору №Ф-31/08/1 сторони погодили, що фактор має право уступити права грошових вимог, в цілому або якоїсь окремої вимоги згідно даного договору третім особам.
45.7 Згідно зі статтею 1083 Цивільного кодексу України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
45.8 Тобто, правочин, за яким відбувається наступне відступлення фактором права вимоги до боржника, має відповідати саме договору факторингу відповідно до положень Глави 73 Цивільного кодексу України - "Факторинг".
45.9 Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЕНІКС ПЛЮС" вправі було здійснити наступне відступлення прав вимоги, однак, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, таке відступлення права грошової вимоги, в силу прямих вказівок закону (статті 1083 Цивільного кодексу України) мало здійснюватися виключно у формі договору факторингу, а не у формі договору відступлення (цесії).
45.10 У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України вказано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
45.11 Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
45.12 Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
45.13 Аналіз статей 512, 1077 Цивільного кодексу України свідчить про те, що цивільне право розмежовує правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу.
45.14 Зазначені правочини не є повністю подібними та різняться за певними критеріями: за предметом договорів, за формою вчинення договорів, за суб'єктним складом правочинів, за метою їх укладення.
45.15 Щодо розмежування за предметом договору слід зазначити, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).
45.16 При розмежуванні зазначених договорів за формою їх вчинення слід враховувати, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України).
45.17 Оскільки факторинг згідно з пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
45.18 Відмінність зазначених договорів за суб'єктним складом полягає в тому, що відповідно до статей 2, 512 - 518 Цивільного кодексу України за договором відступлення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-які фізичні або юридичні особа.
45.19 Щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та факторингу за метою їх укладення слід враховувати, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
45.20 У розумінні пункту 11 частини першої статті 4 вказаного Закону факторинг є фінансовою послугою.
45.21 Отже, метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, тоді як метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
45.22 Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.
45.23 При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що чинне законодавство допускає наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі лише за договором факторингу, тоді як в даному випадку набуття права вимоги відбулося на підставі договору уступки права вимоги.
45.24 Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 904/6226/17.
45.25 Як вже було зазначено, відповідно до п. 1.1 договору №Ф-31/08/1-18 ТОВ "ПАУЕР БРОК" (клієнт) передає ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЕНІКС ПЛЮС" (фактор), а фактор приймає і зобов'язується оплатити права грошової вимоги, що виникли у клієнта на підставі Кредитного договору (кредитна лінія) про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту №391 від 07.06.2018р., права вимоги за яким відступаються клієнтом фактору.
45.26 Згідно п.1.2 Договору №Ф-31/08/1-18 в силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) по всім грошовим вимогам клієнта згідно п.1.1. Договору, у тому числі права одержання від боржника ТОВ "Європіан Агро Інвестмент Юкрейн" суми основного боргу, відсотків, неустойки у повному обсязі.
45.27 За умовами Договору № 151 про відступлення права вимоги (цесії), в порядку і на умовах, визначених цим договором, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЕНІКС ПЛЮС" (цедент) відступає ПП "РОСТ ВЕРК" (цесіонарій) право вимоги до ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН", а цесіонарій набуває право вимоги до боржника яке виникло за Кредитним Договором (Кредитна лінія) про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 391 від 07.06.2018р. з усіма договорами про внесення змін та доповнень, що є його невід'ємною частиною і договором №Ф-31/08/1 про надання фінансових послуг факторингу від 31.07.2018р. за яким право вимоги до боржника перейшло до цедента.
45.28 Згідно п.3 Договору № 151 цесіонарій набуває право вимагати від боржника сплати коштів в сумі 10 290 410,96 грн.
45.29 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що обставина переходу права вимоги за договором, що був укладений як договір факторингу, згідно статті 1083 Цивільного кодексу України має бути підтверджена допустимим доказом - договором, укладеним відповідно до Глави 73 Цивільного кодексу України, що регулює відносини факторингу, що випливає з положень статті 1083 Цивільного кодексу України.
45.30 Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЕНІКС ПЛЮС" та Приватним підприємством "РОСТ ВЕРК" Договір № 151 про відступлення права вимоги (цесії) не є договором факторингу, а тому судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що скаржником не доведено перехід до нього права вимоги до ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" допустимими доказами.
45.31 Ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції надавав оцінку вказаним договорам виключно як доказам у справі в контексті розгляду питання щодо наявності у скаржника права вимоги до ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН", при цьому суд апеляційної інстанції не встановлював обставини щодо недійсності вказаних договорів.
45.32 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
45.33 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
45.34 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
45.35 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
45.36 З огляду на викладене, вказані аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
46. Аргументи скаржника (пункт 20.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
46.1 Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
46.2 Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
46.3 Суд зазначає, що висновки у наведених скаржником постановах від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18, від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 та у цій справі (№ 916/596/20) не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.
47. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
48. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
49. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
50. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
51. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
52. Оскаржувані ухвали суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.
53. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
54. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвал та постанови були дотримані.
55. Оскільки підстав для скасування ухвал суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Рост Верк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та на ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових Приватного підприємства "Рост Верк"), від 07.10.2020 (про відхилення вимог кредитора Приватного підприємства "Рост Верк") у справі № 916/596/20 залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та ухвали Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 (за підсумками попереднього засідання в частині грошових Приватного підприємства "Рост Верк"), від 07.10.2020 (про відхилення вимог кредитора Приватного підприємства "Рост Верк") у справі № 916/596/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді С. В. Жуков
К. М. Огороднік