ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.10.2021Справа № 910/13607/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтрейд"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 129 055, 84 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтрейд" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 129 055, 84 грн, з яких: 128 293, 37 грн - інфляційні втрати та 762, 47 грн - 0, 1 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ПР/НХ-20368/НЮ від 25.05.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
15.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначає, що умовами договору передбачено, що оплата здійснюється не раніше реєстрації податкових накладних, в свою чергу позивач зареєстрував податкові накладні за видатковими накладними №№ 59/1, 59/2, 59/3 від 16.09.2020 - 17.03.2021, при цьому, відповідачем здійснено оплату за поставлений товар 17.03.2021, тож, на думку відповідача відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та відсотків річних. Крім того, відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає, що ухвалою суду від 25.08.2021 про відкриття провадження у даній справі було зобов'язано відповідача надати суду в строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву. Проте, враховуючи що 05.07.2021 на офіційному сайті Господарського суду міста Києва за посиланням https://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/pres-centr/novyny/1168991/ було розміщено оголошення, що у зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарський суд міста Києва зупиняє відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку, відповідно, ухвала суду від 25.08.2021 не була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку, тож у даному випадку строк на подання відзиву не вважається пропущеним.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
25.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтрейд" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - покупець) укладено договір поставки № ПР/НХ-20368/НЮ, предметом якого є поставка постачальником покупцю запасних частин до автомобільної та автотракторної техніки згідно зі специфікацією № 1 (додаток № 1). Рік виготовлення - 2020.
Найменування, кількість товару зазначені у специфікації № 1 (додаток № 1) - 1.2. договору.
Відповідно до п. 5.2. договору, загальна сума договору складає 2 112 791, 21 грн з урахуванням ПДВ 20 % - 352 131, 87 грн.
Згідно п. 6.1. договору, постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації № 1 (додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною чатиною, на умовах поставки на склад покупця DDP (Інкотермс у редакції 2020 року).
Розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100 % перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.3 договору).
За умовами п. 6.4. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару після пред'явлення постачальником рахунка-фактури на оплату товару протягом 30 банківських днів з дати поставки, але не раніше реєстрації податкової накладної. Оплата за кожну парію поставленого товару по даному договору проводиться покупцем при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Датою поставки вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
Пунктом 10.2. договору передбачено, що покупець за даним договором несе таку відповідальність: сторони відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором.
Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2020 (п. 14.1. договору).
Додатком 1 до договору поставки № ПР/НХ-20368/НЮ від 25.05.2020 сторони погодили специфікацію, в якій визначили товар, що постачається за договором, його кількість та ціну.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 2 019 208, 61 грн, що підтверджується видатковими накладними № 59/1 від 16.09.2020 на суму 692 103, 73 грн, № 59/2 від 16.09.2020 на суму 644 122, 85 грн, № 59/3 від 16.09.2020 на суму 682 982, 03 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також виставленими рахунками на оплату по замовленню № 52/1 від 16.09.2020, № 52/2 від 16.09.2020 та № 52/3 від 16.09.2020 та товарно-транспортними накладними.
Позивач зазначає, що відповідач за поставлений товар розрахувався з порушенням строків встановлених договором, а саме оплата здійснена відповідачем 17.03.2021, що підтверджується банківською випискою за 17.03.2021 та платіжними дорученнями № 3522032 від 17.03.2021 на суму 432 784, 66 грн, № 3522040 від 17.03.2020 на суму 259 319, 07 грн, № 3522050 від 17.03.2020 на суму 101 423, 25 грн, № 3522059 від 17.03.2021 на суму 304 559, 88 грн, № 3522063 від 17.03.2021 на суму 542 699, 60 грн, № 3522071 від 1703.2021 на суму 225 712, 01 грн, № 3522073 від 17.03.2021 на суму 152 710, 14 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 128 293, 37 грн - інфляційних втрат за період з 30.10.2020 по 16.03.2021 та 762, 47 грн - 0, 1 % річних за період з 30.10.2020 по 16.03.2021.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № ПР/НХ-20368/НЮ від 25.05.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 2 019 208, 61 грн, що підтверджується видатковими накладними № 59/1 від 16.09.2020 на суму 692 103, 73 грн, № 59/2 від 16.09.2020 на суму 644 122, 85 грн, № 59/3 від 16.09.2020 на суму 682 982, 03 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також виставленими рахунками на оплату по замовленню № 52/1 від 16.09.2020, № 52/2 від 16.09.2020 та № 52/3 від 16.09.2020 та товарно-транспортними накладними.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, оплати поставленого товару за видатковими накладними № 59/1 від 16.09.2020, № 59/2 від 16.09.2020 та № 59/3 від 16.09.2020 здійснена відповідачем 17.03.2021, що підтверджується банківською випискою за 17.03.2021 та платіжними дорученнями № 3522032 від 17.03.2021 на суму 432 784, 66 грн, № 3522040 від 17.03.2020 на суму 259 319, 07 грн, № 3522050 від 17.03.2020 на суму 101 423, 25 грн, № 3522059 від 17.03.2021 на суму 304 559, 88 грн, № 3522063 від 17.03.2021 на суму 542 699, 60 грн, № 3522071 від 1703.2021 на суму 225 712, 01 грн, № 3522073 від 17.03.2021 на суму 152 710, 14 грн.
За умовами п. 6.4. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару після пред'явлення постачальником рахунка-фактури на оплату товару протягом 30 банківських днів з дати поставки, але не раніше реєстрації податкової накладної. Оплата за кожну парію поставленого товару по даному договору проводиться покупцем при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Датою поставки вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
На підтвердження факту реєстрації податкових накладних до матеріалів справи надано наступні податкові накладні: № 24 від 16.09.2020, № 25 від 16.09.2020 та № 26 від 16.09.2020.
Відповідно до квитанцій реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом встановлено, що вказані податкові накладні, які відповідають видатковим накладним № 59/1 від 16.09.2020, № 59/2 від 16.09.2020 та № 59/3 від 16.09.2020, були зареєстровані 29.01.2021 (податкова накладна № 25 від 16.09.2020 на суму 644 122, 85 грн), 02.02.2021 (податкова накладна № 24 від 16.09.2020 на суму 692 103, 73 грн) та 02.02.2021 (податкова накладна № 26 від 16.09.2020 на суму 682 982, 03 грн) відповідно, відтак прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань починається з 30.01.2021 та з 03.02.2021.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 128 293, 37 грн - інфляційних втрат за період з 30.10.2020 по 16.03.2021 та 762, 47 грн - 0, 1 % річних за період з 30.10.2020 по 16.03.2021.
Пунктом 10.2. договору передбачено, що покупець за даним договором несе таку відповідальність: сторони відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 0,1 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування 0,1% річних та інфляційних втрат, оскільки як зазначено судом вище прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 30.01.2021 на суму 644 122, 85 грн за видатковою накладною № 59/2 від 16.09.2021 та з 03.02.2021 на суму 1 375 085, 76 грн за видатковими накладними № 59/1 від 16.09.2020 та № 59/3 від 16.09.2020.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 0,1 % річних у розмірі 239, 41 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за періоди з 30.01.2021 по 16.03.2021 нарахована на суму боргу 644 122, 85 грн та з 03.02.2021 по 16.03.2021 нарахована на суму боргу 1 375 085, 76 грн., сума інфляційних втрат у розмірі 54 861, 90 грн. за періоди з 30.01.2021 по 16.03.2021 нарахована на суму боргу 644 122, 85 грн та з 03.02.2021 по 16.03.2021 нарахована на суму боргу 1 375 085, 76 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтрейд" підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтрейд" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код - 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтрейд" (вул. Машинобудівників, буд. 11-А, офіс 8, м. Вишневе, Київська обл., 08132, ідентифікаційний код - 42915115) 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 41 коп. - 0,1 % річних, 54 861 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят одну) грн 90 коп. - інфляційних втрат та 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 19 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков