ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2021Справа № 910/12121/21
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Сларус"
до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 332 588,40 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Сларус" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 332 588,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані незабезпеченням залізницею збереження вантажу в процесі перевезення, що завдало позивачу збитків на загальну суму 332 588,40 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.08.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 10.08.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 78503055.
18.08.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
25.08.2021 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
10.07.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Сларус" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромхім» (клієнт) укладено договір на комплексне транспортно-експедиційне обслуговування №10/07, згідно якого клієнт доручає, а експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиційне обслуговування і надати інші супутні послуги, пов'язані з транспортуванням вантажу клієнта відповідно до його заявки-додаткової угоди, прийнятої до виконання експедитором.
Згідно п. 2.1 договору експедитор зобов'язаний відповідно до узгоджених сторонами заявок: забезпечити надання необхідного транспорту та обладнання для виконання навантаження, перевантаження і подальшого транспортування вантажів клієнта; забезпечити навантаження (перевантаження) вантажів Клієнта в узгоджених пунктах навантаження (перевантаження); за рахунок клієнта забезпечити сплату всіх необхідних платежів для виконання заявки; забезпечити пломбування транспортних засобів (за необхідності); оформити транспортні документи, в тому числі необхідні дозволи і сертифікати, на транспортування вантажу клієнта; представляти інтереси Клієнта як власника (володаря) вантажу в пунктах навантаження, перевантаження, на залізничних станціях відправлення, в органах сертифікації, та, за бажанням клієнта, в пунктах розвантаження, на залізничних станціях призначення, в портах відправлення/призначення, в митних органах.
Згідно п. 4.5 договору вантаж клієнта вважається доставленим без втрат, якщо чиста різниця між масою нетто вантажу, переданого до транспортування в початковому пункті відправлення, і масою нетто, визначеної в кінцевому пункті призначення, не перевищує норм природних втрат з урахуванням граничного розходження у визначенні маси нетто (сумарної похибки ваг, на яких проводилося зважування в пунктах відправлення і призначення), зазначених у відповідних заявках.
Загальна кількість втрат (надлишку) вантажу визначається за результатами приймання всієї партії вантажу, заявленого до транспортування по одній заявці, в кінцевому пункті призначення в розрізі кожного найменування вантажу.
Згідно заявки-додаткової угоди № 13 від 11.06.2021 р. до вищезазначеного договору позивач (експедитор) прийняв на себе зобов'язання перед ТОВ «Агропромхім» (клієнт) по організації транспортування вантажу - пшениця у кількості 2160 тон (± 5%) у термін з 14.06.2021 р. по 25.06.2021 р., в тому числі залізничним перевезенням, на наступних умовах заповнення перевізних документів:
станція відправлення: КАБАНЬЕ (498905) -ДОН з.д.
станція призначення: ЖОВТНЕВАЯ (ЭКСП.) (418101) - ОД з.д.
вантажоодержувач:
код з.д.: 4183
назва: ТОВ "ЄВТ Грейн"
адреса: 54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовского, 14
код ЄДРПОУ: 41730338
графа 7 (заяви відправника) з.д. накладної: «Експедитор в порту - ТОВ "ЄВТ Грейн", Експортер TOB "СІЕРАНС ГЛОБАЛ МЕРЧАНТС УКРАЇНА". Посвідчення якості ___шт. - відправлені кур'єром. Тара с бруса».
країна призначення: Швейцарія.
Залізничне перевезення частини вищезазначеного вантажу у загальній кількості (масою) 556000 кг (556 тн) партією з 8 вагонів здійснено відповідачем та оформлено залізничною накладною № 49005119 від 17.06.2021 р. (відправник - TOB «ТК «Сларус», одержувач - ТОВ «ЄВТ Грейн», ст. відправлення - Кабанье ДОН., ст. призначення - Жовтнева (експ.) ОД) та досилочною накладною № 41836404 від 25.06.2021 р. (ст. відправлення - Миколаїв ОД., ст. призначення - Жовтнева (експ.) ОД).
На шляху прямування станціями Горожене та Миколаїв Одеської залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 95702213 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з вагою, що зазначена в накладній № 49005119 від 17.06.2021 р. (досилочна накладна №41836404 від 25.06.2021 р.), та складено комерційний акт № 415103/149/64 від 25.06.2021 р., який свідчить про недостачу вантажу у кількості 44000 кг, про що в зазначених накладних була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті 415103/149/64 від 25.06.2021 р.зазначено, що на підставі раніше складеного акту загальної форми № 3 від 22.06.2021 ст. Горожене Од та № 10821 від 22.06.2021 ст. Миколаїв Од. комісією була проведена перевірка маси вантажу у вагоні № 95702213. Фактична маса брутто вагона склала 48900 кг, тара вагона з ПД 23400 кг. Маса вантажу нетто за ПД 69500 кг. Фактична маса вантажу нетто 25500 кг, що менше документу на 44000 кг. Зважування проводилось на 150-тн вагах МЧД Миколаїв паспорт №2823, огляд перевірка 26.04.2021. По прибуттю поїзда в даному вагоні виявлено: по документу значиться 4 запірно-пломбувальних пристрої (ЗПП) відправника №№ М652945, М652957, М652943, М652942. Фактично за напрямком руху поїзда праворуч на механізмі пломбування розвантажувальних люків ЗПП М652942 на третьому штурвалі відсутнє, ліва кришка люка відкрита на 450 мм, ЗПП М652945, М652943 на першому та другому штурвалі в наявності, задіяні, відповідають документу, на механізмі пломбування завантажувальних люків ЗПП М652957 в наявності, справне, відповідає документу, на момент огляду вагону течі немає. Після усунення тех. несправності накладено ЗПП ст. Миколаїв № Н502905.
Зазначене перевезення за участю позивача як вантажовідправника, який діяв в інтересах постачальника (власника) вантажу - ТОВ «Агропромхім», відбувалося на виконання договору поставки № SGU-21-P-354 від 10.06.2021 р., укладеного між ТОВ «Агропромхім» як постачальником та ТОВ "СІЕРАНС ГЛОБАЛ МЕРЧАНТС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ - 41649076) як покупцем, згідно якого ТОВ «Агропромхім» як постачальник зобов'язався поставити й передати, а ТОВ "СІЕРАНС ГЛОБАЛ МЕРЧАНТС УКРАЇНА" як покупець оплатити і прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію пшеницю 2-го та/або 3-го класу, урожаю 2020 року, насипом у кількості 2100 метричних тонн (± 5%) за ціною 7619,00 грн. з ПДВ за 1 (одну) тонну в період з 14.06.2021 р. по 25.06.2021 р. При цьому ціна товару визначена згідно умов поставки DAP (поставка в місці призначення) - ТОВ «ЄВТ Грейн», Україна, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 14, відповідно до «Інкотермс» 2020 р.
За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем з урахуванням природної втрати (0,5%) становить 332 558,40 грн.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду договір поставки № SGU-21-P-354 від 10.06.2021 р., укладений між ТОВ «Агропромхім» як постачальником та ТОВ "СІЕРАНС ГЛОБАЛ МЕРЧАНТС УКРАЇНА" як покупцем, рахунок-фактуру ТОВ «Агропромхім» №39 від 17.06.2021, повідомлення про відвантаження товару ТОВ «Агропромхім», накладну №54 від 26.06.2021.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 332 588,40 грн.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 332 588,40 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням 44000 кг при його перевезенні у вагоні №95702213 за залізничною накладною №49005119 від 17.06.2021 року.
Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 статті 307 Господарського кодексу України.
Як вбачається із залізничної накладної № 49005119 від 17.06.2021 р. завантаження вантажу у вагони здійснювалось відправником (позивачем), а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст.32 Статуту, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.
Відповідно до п.п.1.2 Правил пломбування вагонів та контейнерів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року №542, вагони і контейнери пломбуються запірно-пломбувальними пристроями (пломба в єдиній конструкції з пристроєм для блокування), призначеними для одночасного запирання і пломбування вагонів і контейнерів або свинцевими пломбами. Технічні вимоги щодо конструкції та виготовлення запірно-пломбувальних пристроїв, пломб і закруток погоджуються Укрзалізницею. Запірні пристрої вагонів і контейнерів для накладення ЗПП і пломб повинні бути справними.
Так, позивачем було вжито належних заходів до збереження вантажу під час його перевезення згідно Правил пломбування вагонів та контейнерів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року №542, вагони були запломбовані запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП), що підтверджується накладною №49005119.
Згідно із ч. 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як свідчать матеріали справи, складений комерційний акт №415103/149/64 від 25.06.2021 року за своїми формами та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній № 49005119 від 17.06.2021 року, фактичній масі вантажу, який перевозився у вагоні №95702213.
Стаття 131 Статуту залізниць України передбачає, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Відповідно до положень статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі нестачі вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
В свою чергу стаття 133 Статуту залізниць України передбачає, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що як вбачається з накладної №49005119, вантажовідправником вантажу є позивач, вантажоодержувачем - ТОВ «ЄВТ Грейн». На накладній зроблено переуступний напис, засвідчений підписами головного бухгалтера Подлєсна С.М. та директора Гунько С.Б., проте не додано ніяких документів для підтвердження повноважень зазначених осіб на здійснення такого переуступного напису від імені одержувача ТОВ «ЄВТ Грейн» .
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано ________________________".
(найменування організації)
Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено надання будь-яких інших документів, які підтверджують повноваження осіб, що засвідчують переуступний напис на залізничній накладній, окрім зазначення їх посад та підпису та скріплення зазначеної інформації печаткою підприємства, що є додатковим підтвердженням достовірності цих підписів.
Крім того, наявність відповідних повноважень керівника підприємства - вантажоодержувача (ТОВ «ЄВТ Грейн») у Гунько С.Б. як особи, що завірила переуступний напис в якості керівника (директора) підприємства - вантажоодержувача (ТОВ «ЄВТ Грейн»), не потребує окремого підтвердження, оскільки актуальні відомості щодо керівника будь-якої юридичної особи знаходяться, на сайті Міністерства юстиції України.
Також, позивачем до матеріалів справи подано:
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого керівником ТОВ «ЄВТ Грейн» є Гунько С.Б (без обмежень);
- наказ (розпорядження) №EV00099-0000-00162 про прийняття на роботу ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» з якого вбачається, що Подлєсну С.М. прийнято на роботу головного бухгалтера з 26.09.2019 року.
Також, у відзиві відповідач зазначає, що маса вантажу при відправленні та під час контрольного зважування визначена на різних вагах, що на думку відповідача, зумовлює невідповідність результатів зважування. Та, зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження здійснення зважування на автомобільних вагах, тобто не доведено, що маса вантажу у вагоні №95702213 при відправленні становила 69500кг.
Пунктом 22 Правила видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Суд зазначає, що визначення ваги вантажу при відправленні та під час контрольного зважування на різних вагах ніяким чином не зумовлює невідповідність результатів зважування дійсній вазі вантажу, оскільки є просто різними методами проведення зважування, кожен з яких не має будь-якої переваги один перед одним та не можуть свідчити про суперечливі показники таких зважувань. Єдиним підтвердженням невідповідності маси вантажу, зваженого на будь- якому ваговому пристрої, є не вид такого пристрою (автомобільні чи залізничні ваги), а відсутність можливості здійснення правильного вимірювання маси вантажу (зважування) через несправність вагів, в тому числі несвоєчасне проведення їх повіряння (повірки).
Як зазначено позивачем, зважування вантажу при відправленні здійснювалося позивачем на власних автомобільних вагах 80ВА-1-1ПМ-20, які акредитовані (надано дозвіл) АТ «Укрзалізниця» для їх використання при зважуванні вантажу, що завантажується у залізничні вагони. За регламентом паспорту зазначені ваги повинні повірятися (калібруватися) 1 раз на рік. Проте, за вимогою АТ «Укрзалізниця», з боку TOB «ТК «Сларус» здійснюється повірка зазначених вагів кожні півроку (у лютому та серпні місяцях), про що в паспорті на ваги робиться відповідна відмітка. На момент зважування вантажу (17.06.2021 р.), що завантажувався у вагон № 95702213, автомобільні ваги позивача знаходились у належному справному стані, термін чергової повірки не настав.
В матеріалах справи наявна копія паспорту на ваги автомобільні 80ВА-1-1ПМ-20.
Крім того, діючим законодавством не передбачено, що при проведенні зважування вантажу для його завантаження у вагон необхідно оформляти спеціальний документ про масу вантажу (протокол зважування тощо).
Таким чином, твердження відповідача про невідповідність та недоведеність результатів зважування на автомобільних вагах позивача дійсній масі вантажу визнаються судом безпідставними.
Суд зазначає, що всі зазначені відповідачем заперечення у відзиві спростовані позивачем та матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Вартість 1 тонни у вагоні №95702213 відповідно до рахунка №329 від 17.06.2021 року становить 7 619,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем був кокс доменний, який не зазначений у накладній як вологий, норма природних втрат застосовується у розмірі 0,5% від маси вантажу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд погоджується із ним.
Враховуюче вищезазначене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді нестачі у розмірі 332 588,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Сларус" (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Суворова, буд. 1, корпус 4, офіс 2, код ЄДРПОУ 41272929) збитки в розмірі 332 588 (триста тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 40 коп. та судовий збір в розмірі 4 988 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 83 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий