ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.10.2021Справа № 910/8811/20
Суддя Мудрий С.М. розглянувши скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення та дії державного виконавця у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Транспорт"
про стягнення 29 568,00 грн. та зобов'язання здійснити поставку
Представники сторін:
від позивача (скаржника): Березінський О.С. - представник за довіреністю №Ц/6-55/52-2 від 19.02.2021;
від відповідача: не з'явився;
від ДВС: Кузьмишин Е.М. - представник за довіреністю №000003 від 22.01.2021, службове посвідчення серія АБ №016651 від 06.12.2020.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Транспорт" про стягнення 29 568,00 грн. та зобов'язання здійснити поставку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі № 910/8811/20 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Транспорт" (01011, м. Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, офіс 4, ідентифікаційний код 41069886) на користь Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007, ідентифікаційний код 40081195) штраф в розмірі 29 568 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп., та 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Транспорт" (01011, м. Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, офіс 4, ідентифікаційний код 41069886) поставити Акціонерному товариству "Укрзалізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007, ідентифікаційний код 40081195) 14 (чотирнадцять) комплектів вкладишів моторновісьового підшипника 8ТН.263.028/029, матеріал - латунь за договором поставки №Л/НХ-1983/НЮ від 20.03.2019. В іншій частині позову відмовлено.
16.10.20 на виконання рішення видано накази.
20.09.2021 року до канцелярії суду від акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" надійшла скарга на рішення державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить суд: визнати поважними причини пропущення та поновити строк для подання скарги на рішення, дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), прийняти скаргу до розгляду, визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. від 30.07.2021 про закінчення виконавчого провадження №63594540, витребувати з Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) матеріали виконавчого провадження №63594540.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 поновлено Акціонерному товариству "Укрзалізниця" в особі в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" строк для подання скарги на рішення, дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Розгляд скарги призначено на 12.10.2021. Зобов'язано Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в строк до 11.10.2021 надати суду: письмові пояснення по суті скарги, а також докази направлення письмових пояснень з доданими до них документами на адресу стягувача та боржника, копії матеріалів виконавчого провадження №63594540. Викликано для участі у судове засідання представників скаржника, боржника та Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б).
04.10.2021 на адресу суду від позивача (скаржника) надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
11.10.2021 на електронну адресу суду від державного виконавця надійшли заперечення на скаргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду. Відкладено розгляд скарги на 26.10.2021.
В судове засідання 26.10.2021 відповідач не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Позивач (скаржник) підтримав скаргу, просив суд задовольнити.
Виконавець заперечив проти скарги, просив суд відмовити.
Заслухавши пояснення скаржника та представника ДВС, дослідивши наявні докази, суд вважає скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення та дії державного виконавця у виконавчому провадженні №63594540 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
В обґрунтування скарги Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" зазначає, що державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) помилково дійшов висновку, що рішення суду не може бути виконане без участі боржника, а тому неправомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №63594540.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що 12.11.2020 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63594540.
30.07.2021 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №63594540 на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 63, п.11 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1-3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Заперечуючи проти скарги, державний виконавець зазначає, що, оскільки, ні стягувачу, ні державному виконавцю невідомо де знаходиться майно, боржник місце знаходження майна не повідомляє, а саме майно не підлягає реєстрації та не може бути оголошене постановою про розшук державного виконавця, рішення без участі боржника виконати не можливо, тому жодним способом виконати рішення є притягнення боржника до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Заперечення державного виконавця також ґрунтуються на тому, що боржник не відповідає на листи державного виконавця, не повідомляє місцезнаходження майна та виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 13, офіс 4 не розшукано, що підтверджується актом державного виконавця від 30.07.2021.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Транспорт" (боржника): 01601, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1.
19.04.2021 відбулася державна реєстрація змін місцезнаходження юридичної особи-болржника.
Таким чином, юридична адреса боржника з 19.04.2021 є 01601, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1, а не м. Київ, вул. Рибальська, 13, офіс 4.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження №63594540 всі постанови та вимоги державного виконавця направлялися з 19.04.2021 не за місцезнаходженням боржника і вихід державного виконавця від 30.07.2021 здійснено не за юридичною адресою боржника.
Відповідно до п. 5, 6, 13-15 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Дослідивши матеріали виконавчого провадженні №63594540, судом встановлено, що державним виконавцем вчинялися не всі необхідні дії для виконання рішення суду, передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», окрім, накладення штрафів, стягнення виконавчого збору та листування щодо знаходження майна.
Відповідно до правової позиція, викладеній у п. 8.6., 8.7. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №924/315/17 від 25.09.2020 та обставина, що саме боржник за судовим рішенням зобов'язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону, оскільки судове рішення хоч і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та свідоме ухилення боржником від його виконання. У цьому висновку Суд враховує правовий висновок, викладений у пункті 12 постанови Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14.
Суд також звертається до висновків, викладених у п. 11 постанови від 13.02.2018 у справі №923/182/13-г, в якій Верховний Суд визнав непереконливими та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості виконання рішення суду у цій справі без вчинення саме Боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в повному обсязі в редакції Позивача, який самостійно зазначив предмет позову саме таким чином, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов'язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов'язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником. В оскаржуваних судових рішеннях відсутні обґрунтування підстав, за яких суди дійшли висновку про те, що виконати рішення у цій справі без участі Відповідача (Боржника) неможливо, враховуючи також наявність у справі матеріалів виконавчого провадження щодо призначення державним виконавцем виконавчих дій та здійснення підготовчих дій з виконання рішення суду, які суди попередніх інстанцій не дослідили та оцінку яким не надали.
В той же час, статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з вимогами частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Для розкриття значення принципу обов'язковості судового рішення слід звернутися до практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27.08.1991, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див. mutatis mutandis рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви" ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява №71186/01, п. 84).
Таким чином встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Такий правовий висновок викладено у пункті 13 постанови Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 (п. 8.12 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №924/315/17 від 25.09.2020).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що державним виконавцем не враховано зміну місцезнаходження боржника з 19.04.2021, невірно визначено, що рішення за виконавчим документом №910/8811/20 від 16.10.2020 не може бути виконано без участі боржника, а також те, що рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, тому державний виконавець неправомірно виніс постанову від 30.07.2021 про закінчення виконавчого провадження №63594540.
Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.
Враховуючи вищевикладене, скарга Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення та дії державним виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. у виконавчому провадженні №63594540 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 234, ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення та дії державним виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. у виконавчому провадженні №63594540 - задовольнити.
2. Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. про закінчення виконавчого провадження №63594540 від 30.07.2021.
3. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/.
4. Повідомити учасників справи, що відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
СуддяС.М. Мудрий