ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2021Справа № 910/12893/21
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Фізичної особи-підприємця Бабича Дмитра Борисовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 81136, 16 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Фізичної особи-підприємця Бабича Дмитра Борисовича, в якому просить стягнути 81136,16 грн неустойки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після припинення дії договору оренди № 2581 від 27.12.2017 не повернув орендоване майно, в зв'язку з чим у позивача виникло право на нарахування неустойки на підставі статті 785 ЦК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 08.10.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0105481285182. Проте відповідач не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 08.10.2021 про відкриття провадження у справі № 910/12893/21.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
27 грудня 2017 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець, відповідач 1), Фізичною особою-підприємцем Бабич Дмитром Борисовичем (далі - орендар, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - підприємство) укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2581 (далі - Договір).
04 листопада 2019 року між орендодавцем, орендарем та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - підприємство-балансоутримувач, відповідач 2) укладено Договір про внесення змін до Договору, відповідно до якого, зокрема в преамбулі, розділах Договору слова: "Публічне акціонерне товариство "Київенерго" замінено словами: "Комунальне підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у відповідних відмінках.
За умовами п. 1.1 Договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 02.11.2017 № 68 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2-А, літ. "Б" для розміщення пункту доочищення та продажу питної води (27,90 кв.м.) та розміщення перукарні (64,20 кв.м.).
Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (зі змінами) та:
- згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток 1.1) становить без урахування ПДВ: 119,51 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку травень 2019 року - 11006,64 грн., починаючи з 01.05.2019 до 3 листопада 2019 року;
- згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток 1.2) становить без урахування ПДВ: 59,27 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку травень 2019 року - 5458,38 грн., починаючи з 04 листопада 2019 року.
Крім того, орендар відшкодовує підприємству-балансоутримувачу щомісячно витрати, що пов'язані з платою податку за користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт оренди з ПДВ. Розмір відшкодування витрат, що пов'язані зі сплатою податку за користування земельною ділянкою, змінюється з вимогою підприємства-балансоутримувача в односторонньому порядку у випадку змін розмірів цього податку згідно з чинним законодавством України, про що орендарю повідомляється щомісячно.
За умовами п. 3.9 Договору орендна плата сплачуться орендарем на рахунок підприємства-балансотуримувача - КП "Київтеплоенерго", згідно з банківськими реквізитами, що зазначаються у виставленому рахунку, починаючи з 01.05.2019.
Пунктом 3.10 Договору узгоджено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
Відповідно до п. 3.15 Договору у разі закінчення, припинення (розірвання) цього Договору орендар сплачує плату за фактичне користування об'єктом оренди до дня підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди орендодавцем, орендарем та підприємством-балансотуримувачем або іншими документами, передбаченими законодавством включно:
- у розмірі орендної плати, визначеної договором оренди - протягом місяця після дати закінчення (дострокового розірвання) договору оренди;
- у розмірі подвійної орендної плати, визначеної договором оренди, - починаючи з другого місяця після закінчення (дострокового розірвання) договору оренди.
У разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу на період строку дії Договору оренди (п. 7.5 Договору).
Цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 27.12.2017 до 25.12.2020. У разі, якщо законом передбачене нотаріальне посвідчення і державна реєстрація, цей Договір є укладеним з моменту державної реєстрації (п. 9.1 Договору).
Пунктом 9.4 Договору сторонами узгоджено, що Договір припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.
24.11.2020 Департамент комунальної власності м. Києва звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив про відмову орендарю в продовженні строку дії договору оренди.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 18.12.2020 № 28УА/06/1у/1/4846 " Про підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди", в якому зазначив про припинення строку дії договору оренди 25.12.2020, попередив про необхідність сплати неустойки, в разі не передачі майна з оренди за відповідним актом. Позивач просив прибути для підписання акту приймання-передачі на зазначений об'єкт оренди 28.12.2020 о 09:30 (докази направлення листа в матеріалах справи).
Оскільки, відповідач не з'явився для підписання акту, представниками позивача було складено акт про неявку орендаря для підписання акта приймання-передачі нерухомого майна від 28.12.2020.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату неустойки від 11.01.2021 № 28УА/06/1у/1/51. Докази направлення долучені до матеріалів справи.
20.01.2021 позивач звернувся до відповідача з листом про надання акта приймання-передачі нерухомого майна № 28УА/06/1у/1/225, в якому просив звільнити орендоване приміщення та передати його за актом приймання-передачі. Докази направлення долучені до матеріалів справи.
05.03.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 28УА/06/1у/1/894 про погашення заборгованості, в якому просив сплати заборгованість у розмірі 28718,84 грн. Докази направлення у матеріалах справи.
Матеріалами справи підтверджено припинення договору оренди № 2581 від 27.12.2017 з 26.12.2020 та не повернення орендодавцем об'єкту оренди після припинення його права користування майном.
Відповідач не заперечив та не спростував обставини, зазначені позивачем у позовній заяві. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Акту повернення об'єкту оренди матеріали справи не містять.
Як вбачається з умов договору, розмір місячної орендної плати за об'єкт оренди становить 5458,38 грн, без ПДВ, а отже орендна плата з ПДВ складає 6550,056 грн, а її подвійний розмір - 13100,11 грн.
Позивач скористався своїм правом, наданим йому ст. 758 ЦК України та звернувся щодо стягнення неустойки у подвійному розмірі орендної плати за весь період прострочення повернення орендованого майна.
Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 81136,16 грн. за період з 26 грудня 2020 року по червень 2021 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 4.2 цієї постанови, пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
Отже, до правовідносин у даній справі застосовуються саме положення ст. 785 ЦК України, а не умови п. 3.15 договору щодо розміру плати за користування майном після припинення договору.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бабича Дмитра Борисовича ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421) неустойку в розмірі 81136 (вісімдесят одна тисяча сто тридцять шість) грн. 16 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Усатенко