ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.08.2021Справа № 910/15548/15 (910/1025/21)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" в особі ліквідатора Бандоли О.О.
до 1. Благодійної організації "Благодійний фонд "Демосфен"
2. ОСОБА_1
про витребування майна та скасування державної реєстрації
в межах справи №910/15548/15
За заявою Приватного підприємства Студія "Євакс-Біс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція"
про банкрутство
Суддя Яковенко А.В.
Секретар судового засідання Смігунов В.В.
Представники учасників провадження:
Від позивача Бандола О.О.
Від відповідача 1 не з'явилися
Від відповідача 2 Демченко А.І., Дем'яненко І.А.
На розгляді Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/15548/15 за заявою Приватного підприємства Студія "Євакс-Біс" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція".
До Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" в особі ліквідатора Бандоли О.О. до Благодійної організації "Благодійний фонд "Демосфен" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, витребування майна та скасування державної реєстрації в межах справи №910/15548/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" було здійснено безоплатне відчуження майна, що свідчить про вчинення боржником умисних дій з метою ухилення від сплати кредиторської заборгованості, що, на думку позивача, є підставою для визнання такого договору дарування недійсним, а оскільки спірне майно (транспортний засіб) вибуло поза волею позивача є підстави для витребування такого майна у відповідача 2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" в особі ліквідатора Бандоли О.О. до Благодійної організації "Благодійний фонд "Демосфен" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, витребування майна та скасування державної реєстрації залишено без руху; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду копію (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" в особі ліквідатора Бандоли О.О. на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2021 надійшло клопотання про витребування у відповідача 1 копію (оригінал для огляду) Договору дарування №НАК141220 від 17.12.2014 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Демосфен".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 прийнято до свого провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" в особі ліквідатора Бандоли О.О. до Благодійної організації "Благодійний фонд "Демосфен" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, витребування майна та скасування державної реєстрації в межах справи №910/15548/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція"; вирішено позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 26.05.2021, витребувано у Благодійної організації "Благодійний фонд "Демосфен" копію (та оригінал для огляду в судовому засіданні) Договір дарування №НАК141220 від 117.12.2014 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Демосфен".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 відкладено розгляд справи на 05.07.2021.
07.06.2021 до Господарського суду міста Києва від ліквідатора надійшла відповідь на відзив відповідача 2.
14.06.2021 до канцелярії суду від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
29.06.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшла заява, за змістом якої просив суд розгляд справи, призначений на 05.07.2021 провести за його відсутності, проти розгляду справи по суті відповідач 2 не заперечує та під час винесення рішення просив суд вирішити питання щодо судових витрат, а саме витрат за надання правової допомоги у розмірі 6 560,24 грн.
Ухвалою від 05.07.2021 закрито підготовче провадження у справі №910/15548/15 (910/1025/21); призначено справу №910/15548/15 (910/1025/21) до розгляду по суті на 28.07.2021.
В судовому засіданні 28.07.2021 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 18.08.2021.
В судове засідання 18.08.2021 з'явився ліквідатор, надав пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач 2 та його представник в судове засідання 18.08.2021 з'явилися, надали пояснення по суті спору, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідач 1 в судове засідання 18.08.2021 не з'явився та не забезпечив явку свого представника, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
Ухвали суду по даній справі направлені на адресу Благодійної організації «Благодійний фонд «Шлях до мети» рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, на його адресу, вказану в позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, 192-А.
Однак, конверти з ухвалами були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку за закінченням строку зберігання, яка проставлена відділом поштового зв'язку.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач 1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідач 1 своїм правом на подачу відзиву не скористався та до суду його не подавав.
З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача 1 про причини його неявки в судове засідання 18.08.2021, суд вирішив розглянути справу за його відсутності.
В судовому засіданні 18.08.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 порушено провадження у справі № 910/15548/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція».
Постановою Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 у справі №910/15548/15 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2020 у справі № 910/15548/15 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» призначено арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича.
17.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбетонкструкція» (надалі - Дарувальник) та Благодійної організації «Благодійний Фонд «Демосфен» (надалі - Обдарований) укладено договір дарування автомобіля (надалі - Договір) відповідно до п.1, якого Дарувальник подарував та передав у власність обдаровуваного, а обдарований прийняв в дарунок (у власність) належний Дарувальнику автомобіль. Автомобіль, що відчужується за цим Договором, має такі характеристики: марка TOYOTA, модель VENZA, загальний легковий універсал-В 27.09.2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2672 куб.см., далі за текстом «Автомобіль».
Згідно п. 2 Договору автомобіль належить Дарувальнику на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , виданого ДАІ 8050 від 09.12.2014, номер державної реєстрації НОМЕР_3 .
Пунктом 6 Договору встановлено, що загальна вартість відчужуваного Автомобіля становить 433 759,00 грн., згідно висновку про вартість транспортного засобу, виданого ТОВ «Альянс-Укрексперт» від 11.12.2014 за №427/14.
Відповідно до п. 8 Договору право власності на Автомобіль у Обдаровуваного виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору, згідно ч. 3 ст. 334 України та підлягає реєстрації в органах Державтоінспекції.
25.12.2014 здійснено реєстрацію транспортного засобу TOYOTA VENZA, номер кузова № НОМЕР_1 за Благодійною організацією «Благодійний фонд «Демосфен», із видачею свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 . Підстава реєстрації Договір дарування №НАК141220 від 17.12.2014.
14.12.2018 здійснено реєстрацію транспортного засобу TOYOTA VENZA, номер кузова № НОМЕР_1 за ОСОБА_1 із видачею свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 .
Спір у справі виник стосовно дійсності правочину та наявністю підстав для витребування майна.
21.10.19р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 21.10.2019р. №2597-VIII.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень, з дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України " Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441). Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 р., № 43, ст. 386) втрачає чинність через один рік з дня введення в дію цього.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено, що дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що відчуження майна відбулися до дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, суд ототожнює застосування вказаної норми до заяв, в яких оскаржуються відчуження майна, яке відбулося до дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи зазначені вище положення під час відчуження спірного майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» підлягають застосуванню норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній з 19.01.2013.
У відповідності до ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (посилаючись на яку, Керуючий санацією звернувся з заявою в межах справи про банкрутство Боржника) правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: 1) боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; 2) боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; 3) боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; 4) боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; 5) боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; 6) боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Звертаючись із заявою, ліквідатор вказує, що було здійснено безоплатне відчуження майна, що свідчить про вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» умисних дій з метою ухилення від сплати кредиторської заборгованості.
Так, в основу позовних вимог позивача покладено те, що фактично вчинено безоплатне відчуження майна боржника внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Обгрунтовуючі позовні вимоги, заявник вказує на те що, що вчинення банкрутом правочину з відчуження майна спрямоване на виведення майна ТОВ «Спецбетонконструкція» безоплатно за Договором дарування від 17.12.2014.
За своє правовою природою договір дарування є безоплатним, а тому ТОВ «Спецбетонконструкція» не могло отримати жодних грошових коштів в рахунок оплати майна.
Згідно ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування
Ліквідатор у своїй заяві про визнання недійсним Договору вказує, що ТОВ «Спецбетонконструкція» не мало на меті отримати прибуток від відчуження майна підприємства, більш того, суд зазначає, що такий правочин вчинено протягом останнього року, що передував порушенню провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція", оскільки Договір Дарування укладено 17.12.2014, відкрито провадження у справі про банкрутство «Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» 19.10.2015, тобто за 10 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутсво.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що метою вчинення правочину з передачі Відповідачу 1 майна було не отримання прибутку, а мало на меті виведення активів товариства, що спричинило збитків кредиторам Банкрута, та в свою чергу зумовило необхідність звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство.
Таким чином, позовні вимоги ліквідатора в частині визнання недійсним Договору дарування від 17.12.2014 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині витребування спірного майна у ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 910/15548/15 задоволено клопотання ліквідатора ТОВ «Спецбетонконструкція» арбітражного керуючого Бандоли О.О. про витребування інформації та документів; зобов'язано Головний сервісний центр МВС надати суду наступну інформацію та документи: інформацію про юридичних та фізичних осіб (із зазначенням для фізичних осіб - П.І.Б. власника, рік народження, місце проживання та ідентифікаційний номер, а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код ЄДРПОУ, а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) за якими зареєстровані транспортні засоби, що раніше належали ТОВ «Спецбетонконструкція, а саме: TOYOTA VENZA номер кузова № НОМЕР_5 та LEXUS RX 350 номер кузова № НОМЕР_6 ; надати інформацію про номерні знаки транспортних засобів (станом на сьогоднішній день); надати копії документів (договори, біржові угоди, тощо), на підставі яких зазначені транспортні засоби, що належали ТОВ «Спецбетонконструкція, були відчужені третім особам; встановлено Головному сервісному центру МВС строк для надання запитуваної інформації та документів до 30.11.2020 (у разі направлення документів поштою - зробити відправлення завчасно).
10.12.2020 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист Головного сервісного центру МВС від 08.12.2020 за № 31/26432 на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 910/15548/20 разом з реєстраційними картками ТЗ та результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України з інформацією про реєстрацію/перереєстрацію транспортного засобу LEXUS RX 350 № кузова НОМЕР_6 , за наступними власниками:
09.12.2014 здійснено реєстрацію транспортного засобу TOYOTA VENZA номер кузова № НОМЕР_5 за ТОВ «Спецбетонконструкція», із видачею свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 .
25.12.2014 здійснено реєстрацію транспортного засобу TOYOTA VENZA, номер кузова № НОМЕР_1 за Благодійною організацією «Благодійний фонд «Демосфен», із видачею свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 . Підстава реєстрації Договір дарування №НАК141220 від 17.12.2014.
16.06.2016 здійснено реєстрацію транспортного засобу TOYOTA VENZA, номер кузова № НОМЕР_1 на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору дарування.
27.05.2017 здійснено реєстрацію транспортного засобу TOYOTA VENZA, номер кузова № НОМЕР_1 на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі договору купівлі-продажу.
13.01.2018 здійснено реєстрацію транспортного засобу TOYOTA VENZA, номер кузова № НОМЕР_1 на гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі договору купівлі-продажу
14.12.2018 здійснено реєстрацію транспортного засобу TOYOTA VENZA, номер кузова № НОМЕР_1 за ОСОБА_1 із видачею свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 на підставі договору купівлі-продажу, копія якого долучена до матеріалів справи.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України).
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.
У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/3496/17.
Оскільки, судом визнано недійсним Договір дарування від 17.12.2014 укладеного між ТОВ «Спецбетонконструкція» та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Демосфен», то ліквідатор правомірно звернувся із позовною вимогою про витребування спірного майна, проте так як судом встановлено раніше, що метою вчинення даного правочину з передачі Відповідачу 1 майна було не отримання прибутку, а мало на меті виведення активів товариства, що спричинило збитків кредиторам Банкрута, суд не погоджується з доводами позивача, що спірний транспортний засіб вибув поза волею боржника, а тому укладений Договір дарування від 17.12.2014 є волевиявленням дарувальника, будь-яких обмежень щодо вчинення такого правочину судом не встановлено.
Таким чином, судом встановлено наявність волевиявлення ТОВ «Спецбетонконструкція» щодо відчуження спірного майна, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині витребування майна у добросовісного набувача ( ОСОБА_1 , який придбав спірне майно за договором купівлі-продажу у третіх осіб).
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем 2 заявлено про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
У відзиві від 25.05.2021 Відповідачем 2 ( ОСОБА_1 ) заявлено позовну давність до вимог про визнання недійсним Договору дарування № НАК141220 від 17.12.2014 укладеного між ТОВ «Спецбетоноконструкція» (код ЄДРПОУ 38387764) та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Демосфен» (код ЄДРПОУ 39368077).
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Частиною третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тобто цією нормою передбачено правило згідно з яким суб'єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності є виключно сторона у спорі.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, пункт 66'постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).
В даній справі предметом розгляду є дві вимоги: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" в особі ліквідатора Бандоли О.О. до Благодійної організації «Благодійний фонд «Демосфен» (Відповідач 1) про визнання недійсним Договору дарування від 17.12.2014 укладеного між ТОВ «Спецбетоноконструкція» та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Демосфен»; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" в особі ліквідатора Бандоли О.О. до ОСОБА_1 (Відповідач 2) про витребування майна та скасування державної реєстрації (яка є похідною).
Враховуючи вищевикладене. Відповідач 2 ( ОСОБА_1 ) може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до Відповідача 1, Благодійної організації «Благодійний фонд «Демосфен», оскільки останній не позбавлений права визнати позовні вимоги позивача, а оскільки суд відмовив в задоволенні вимог про витребування спірного майна, то заява про застосування строку позовної давності в цій частині не розглядається. Крім того, слід зазначити, що відповідачем 1 заяви про застосування строку позовної давності не подавалося до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" в особі ліквідатора Бандоли О.О. частково та визнати недійсним договір дарування від 17.12.2014, укладеного між ТОВ «Спецбетоноконструкція» та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Демосфен», в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Крім того, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція" в особі ліквідатора Бандоли О.О. в частині витребування доказів, то підстав для скасування державної реєстрації на TOYOTA VENZA, номер кузова № НОМЕР_1 за ОСОБА_1 у суду відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, представником відповідача 2 було заявлено відшкодування витрат пов'язаних з правничою допомогою у загальному розмірі 9 901,07 грн.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, подано копію Договору про надання правової допомоги №7/21 від 25.05.2021 (надалі - Договір про надання правової допомоги), укладеного між адвокатом Демченко Андрієм Григоровичем (надалі - адвокат) та Дем'яненко Ігорем Анатолійовичем, ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі - клієнт), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати послуги з необхідної правової/правничої допомоги клієнту у господарському провадженні, яке знаходиться /розглядається (підлягає розгляду) в Господарському суді міста Києва по справі 910/15548/15 (п. 1.1 Договору про надання правової допомоги).
Відповідно до п. 1.2 Договору про надання правової допомоги адвокат надає правову/правничу допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав (та/або поновлення порушених прав) свобод і законних інтересів Клієнта, у зазначеному в п. 1.1 Договору; надання клієнту консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересі, виготовлення/відновлення документів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництва інтересів клієнта, або виконання функцій захисника у судах всіх видів та рівнів, втому числі під час здійснення досудового розслідування та судового розгляду, в правоохоронних установах, у всіх господарських, нотаріальних, виконавчих, адміністративних ( у т.ч. медичних) установах будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами з усіма правами, які надаються законодавством України заявнику, позивачу, відповідачу, третій особі, стягувачу, боржнику, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому, свідку, потерпілій особі, а також з усіма правами наданими, особі, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, або вирішується питання про їх застосування.
На підтвердження виконання адвокатом зобов'язань за Договором позивачем надано:
- копії Додатків 1 до Договору №7/21 про надання правової допомоги від 25.05.2021 та 18.08.2021 (вартість послуг з надання правової/правничої допомоги).
- копії Додатків 2 до Договору №7/21 про надання правової допомоги від 25.05.2021 та від 18.08.2021 (акт надання юридичних послуг).
Відповідно до Додатків 2 до Договору №7/21 про надання правової допомоги від 25.05.2021 та від 18.08.2021 (акт надання юридичних послуг) вбачається, що цими актами сторони підтверджують факт здійснення правової/правничої допомоги, а саме:
1. Надання консультації з вивчення документів - 1 година = 300,00 грн.;
2. Складання відзиву на позовну заяву - 3 год*500,00 грн = 1 500, 00 грн;
3. Участь в судових засіданнях 26.05.2021, 28.07.2021, 18.08.2021 - 600,00 грн./1 засідання = 1 800,00 грн.;
4. Добові за перебування у відрядженні три доби з 24.05.2021 по 26.05.2021 та з 27.07.2021 по 28.07.2021 - 600,00 грн./ доба = 3 000,00 грн.
5. Складання заперечення 4 год.*500,00 грн./год. = 2 000,00 грн.
6. Складання пояснень 1,5 год.*500 грн. = 750,00 грн.
Також були заявлені транспортні витрати з прибуттям адвоката в засідання до міста Києва відповідно до наданих копій квитків у розмірі 551,07 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, як зазначає Об'єднана палата Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд вважає необґрунтованими заявлені позивачем витрати у визначеному розмірі з урахуванням наступного.
Щодо добових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Договір про надання правової допомоги №7/21 від 25.05.2021 укладеного саме адвокатом Демченко Андрієм Григоровичем, а тому суд приходить до висновку, що він є самозайнятою особою, таким чином він повинен дотримуватися підпунктів 44.1 та 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, зокрема, щодо ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документів на придбані товари) та їх належне зберігання.
Адвокатом Демченко А.Г. не надано суду доказів, а саме первинних документів (наказ про відрядження) щодо перебування такої особи у відрядженні, а тому підстав для стягнення таких витрат у суду відсутні.
Також, суд звертає увагу, що добові витрати розраховується з урахування квитка на проїзд, тобто дата початку такого відрядження повинна збігатися з датою квитка на проїзд, проте адвокатом заявляє стягнення добових витрат з 24.05.2021, в той час як квиток на поїзд в нього був на 25.05.2021.
Суд встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, в іншій частині витрат на правничу допомогу, приходить до висновку про необхідність покладення на позивача витрат відповідача 2 на оплату послуг адвоката у розмірі 6 901,07 грн.
За таких обставин, заява представника ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат підлягає задоволенню частково.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст. 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» арбітражного керуючого Бандоли О.О. задовольнити частково.
2. Визнати недійсним Договір дарування від 17.12.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Демосфен».
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Благодійною організацією «Благодійний фонд «Демосфен» (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 192А; ідентифікаційний код 39368077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 18/7, код ЄДРПОУ 38387764) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 18/7, код ЄДРПОУ 38387764) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 901 (шість тисяч дев'ятсот одна) грн. 07 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.10.2021.
Суддя А.В. Яковенко