1Справа № 314/4135/21 2-н/335/750/2021
26 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Гашук К.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за поставлений природний газ,-
25.10.2021 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, на підставі ухвали судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.09.2021, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за поставлений природний газ.
Згідно ухвали судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 29.09.2021, вказану заяву про видачу судового наказу направлено для розгляду Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, на підставі ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Направляючи заяву про видачу судового наказу для розгляду до Орджонікідзеського районного суду м. Запоріжжя, суддя виходив з того, що із відповіді Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради встановлено, що боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться у Вознесенівському районі м. Запоріжжя, а відтак вказана справа не підсудна Вільнянському районному суду Запорізької області.
Разом із тим, дослідивши матеріали цивільної справи, доходжу до висновку, що справу слід повернути Вільнянському районному суду Запорізької області, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Як убачається із заяви про видачу судового наказу, ТОВ «Запоріжгаззбут» заявлені вимоги про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за поставлений газ за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, підставою для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є зобов'язання, які виникають з приводу надання послуг з постачання природного газу, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18) у справі за позовом КП «Харківводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. У вказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, оскільки предметом позову є зобов'язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
За наведених обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
У своїй постанові від 16.02.2021 (справа 911/2390/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ЦПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За наведених обставин, враховуючи, що предметом заяви про видачу судового наказу є стягнення заборгованості за поставлений газ за адресою: АДРЕСА_2 ., яка територіально відноситься до Вільнянського району Запорізької області і територіальної юрисдикції Вільнянського районного суду Запорізької області, доходжу до висновку, що вказана заява підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто за місцем знаходження нерухомого майна, а тому вважаю за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України повернути дану заяву на розгляд до Вільнянського районного суду Запорізької області, як помилково направлену до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
При цьому, слід зазначити, що у даному випадку відсутній спір щодо підсудності справ між судами.
Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану заяву, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, вважаю за необхідне повернути матеріали вказаної заяви для розгляду до Вільнянського районного суду Запорізької області, як помилково надіслані Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя.
Крім того, слід зазначити, що п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Тобто, якщо суддя встановить, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням правил підсудності, то суддя овинен відмовити у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ЦПК України, на яку міститься посилання в ухвалі судді, суд передає заяву про видачу судового наказу лише у тому разі, коли за результатами розгляду отриманих відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду. Тобто, правила цієї статті не порушуються на боржників - фізичних осіб.
До того ж, що ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжної В.В. від 29.07.2021, яка долучена заявником до заяви, було відмовлено ТОВ «Запоріжгаз збут» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за поставлений природний газ за адресою: АДРЕСА_2 , з тих підстав, що заява про видачу судового наказу повинна подаватись за правилами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, тобто за місцем знаходження нерухомого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 258-261 ЦПК України, -
Матеріали справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за поставлений природний газ - повернути Вільнянському районному суду Запорізької області, як помилково направлені до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягомп'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Гашук