Справа № 129/218/21
Провадження по справі № 2/129/476/2021
"26" серпня 2021 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
головуючого судді Капуша І.С.,
з участю секретаря Іванченко О.В.,
представників позивача Дудар С.К., Дудара К.К. ,
представника третьої особи Сірука О.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Гайсині цивільну справу за позовом Приватно-орендного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Колос» до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля», про визнання недійсним договору оренди землі,
25.01.2021 року Приватно-орендне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Колос» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання недійсним договору оренди землі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 має на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-529, виданого 11 вересня 2013 року, земельну ділянку площею 1.2841 га, кадастровий номер 0520883600:01:006:0006, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Кунянської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.
Спадкодавець - ОСОБА_3 - за життя, 30.08.2010 року уклала з позивачем, ПОП СП «Колос», договір оренди землі, об'єктом якого є земельна ділянка площею 1.2841 га, кадастровий номер 0520883600:01:006:0006. Цей договір набув чинності після підписання сторонами та державної реєстрації у відділі Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області, про що у Книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі 30.12.2011 року вчинений запис за №052088364002327. Як наслідок, ПОП «СП «Колос» набуло право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 0520883600:01:006:0006) відповідно до законодавства України, яке діяло на момент виникнення цих правовідносин.
У відповідності з укладеним договором оренди землі земельна ділянка була передана позивачу у користування за Актом приймання-передачі від 03.01.2012 року строком на 5 років. Цей договір оренди землі сторони достроково не розірвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України та ч.4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" до ОСОБА_2 з моменту набуття права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 0520883600:01:006:0006) перейшли права та обов'язки попереднього власника та орендодавця за договором оренди землі від 30.08.2010 p., укладеним з ПОП «СП «Колос».
26 грудня 2013 року ОСОБА_2 письмово повідомила ПОП «СП «Колос» про набуття нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом та просила проводити з нею, як орендодавцем, розрахунки по орендній платі за договором оренди землі від 30.08.2010 року.
ОСОБА_2 як новий власник земельної ділянки (кадастровий номер 0520883600:01:006:0006), договору оренди землі, укладеного попереднім власником з ПОП «СП «Колос» не розірвала, натомість 03 грудня 2016 року, відповідно до п.6 договору оренди землі від 30.08.2010 року та з дотриманням вимог ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», уклала з ПОП «СП «Колос» Додаткову угоду про поновлення (укладення) договору оренди землі від 30 серпня 2010 року на новий строк (далі - додаткова угода).
Орендодавиця ОСОБА_2 на час вирішення питання про поновлення договору оренди на новий строк узгодила з ПОП «СП «Колос» всі істотні умови договору. На це вказує підписана нею додаткова угода від 03.12.2016 року про поновлення (укладення) договору оренди землі на новий строк у новій редакції. Так, згідно з п.1. цієї додаткової угоди сторони дійшли взаємної згоди продовжити дію договору оренди землі від 30 серпня 2010 року на інших умовах, зокрема на строк 7 років - з 30.12.2016 року до 30.12 2023 року, а також викласти договір оренди землі від 30.08.2010 у новій редакції.
Також шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавиця ОСОБА_2 виконала обов'язок передати орендареві ПОП «СП «Колос» земельну ділянку у володіння і користування на строк до 30.12.2023 року.
ПОП «СП «Колос» як орендар земельної ділянки до цього часу належним чином виконує зобов'язання за договором оренди землі, в т.ч. й із орендної плати, перед орендодавцем ОСОБА_2 . Земельна ділянка за Актом повернення земельної ділянки власнику не повернута.
Таким чином, договір оренди землі від 30.08.2010 року, укладений ПОП «СП «Колос» та зареєстрований у Державному реєстрі земель 30.12.2011 року є чинним, оскільки не був розірваний, не припинив своєї дії, натомість за взаємною згодою орендодавиці ОСОБА_2 та орендаря ПОП «СП «Колос» був пролонгований до 30.12.2023 року на підставі додаткової угоди від 03.12.2016 року, укладеної у порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Разом з тим, 27.01.2017 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» договір оренди землі. Цей договір був укладений після того, як строк дії первинного договору оренди землі від 30.08.2010 року був продовжений до 30.12.2023 року за взаємною згодою сторін ПОП «СП «Колос» та ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_2 щодо укладення договору оренди землі з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» є такими, що суперечить її попередній поведінці, а саме укладенню додаткової угоди про поновлення договору оренди землі з ПОП «СП «Колос» на новий строк. Така поведінка відповідача є недобросовісною стосовно ПОП «СП «Колос», а відтак є підстави для визнання договору оренди землі недійсним.
Отже, враховуючи викладене вище, вважаю, що договір оренди землі від 27.01.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ПК «Зоря Поділля» не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладений в період дії договору оренди землі від 30.08.2010 року, а отже є недійсним.
Укладення ОСОБА_2 договору оренди землі від 27.01.2017 року та реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1.2841 га, кадастровий номер 0520883600:01:006:0006, розташовану на території колишньої Кунянської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, яка є об'єктом раніше укладеного та поновленого договору оренди землі з ПОП «СП «Колос», порушує права ПОП «СП «Колос», оскільки унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки за ГІОГІ «СП «Колос» (первинним орендарем) та запису про зміну строку права оренди на підставі додаткової угоди від 03.12.2016 р.
Укладена додаткова угода від 03.12.2016 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації зміни строку права оренди ПОП «СП «Колос» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке набуто відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин оренди. Однак, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 0520883600:01:006:0006) офіційно визнано за ТОВ «ПК «Зоря Поділля», як таке, що виникло на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору оренди землі від 27.01.2017 року.
Вказане унеможливлює здійснення державної реєстрації зміни строку права оренди ПОП «СП «Колос» шляхом перенесення відомостей про набуте право оренди ПОП «СП «Колос» з Державного реєстру земель, згідно запису вчиненого у Книзі записів про державну реєстрацію права оренди 30.12.2011 року за №052088364002327, а також внесення запису про зміну строку права оренди ПОП «СП «Колос» на підставі укладеної додаткової угоди від 03.12.2016 року.
Таким чином, укладення ОСОБА_2 договору оренди землі від 20.01.2017 року з новим орендарем порушує право оренди ПОП «СП «Колос». Визнання недійсним цього договору забезпечить відновлення порушеного права ПОП «СП «Колос», зокрема уможливить офіційне визнання дійсного права оренди ПОП «СП «Колос» поновленим на новий строк шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про зміну строку права оренди ПОП «СП «Колос» на підставі додаткової угоди від 03.12.2016 р.
Так, з метою перенесення відомостей з Державного реєстру земель до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право оренди ПОП «СП «Колос» на земельну ділянку кадастровий номер 0520883600:01:006:0006, а також внесення до реєстру змін на підставі укладеної додаткової угоди від 03.12.2016 року, ПОП «СП «Колос» звернулось із запитом (реєстраційний номер 26357393 від 19.01.2018 року) про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо актуальної інформації про об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку кадастровий номер 0520883600:01:006:0006.
З інформаційної довідки № 111388522, сформованої 23.01.2018 року ПОП «СП «Колос» стало відомо, що між ОСОБА_2 та ТОВ «ПК «Зоря Поділля» укладено новий договір оренди землі від 27.01.2017 року, на підставі якого у ТОВ «ПК «Зоря Поділля» виникло право оренди на орендовану ПОП «СП «Колос» земельну ділянку.
Отже незважаючи на те, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ПОП «СП «Колос» та відповідачкою був чинним (діючим), остання всупереч вимогам цивільного законодавства уклали спірний договір оренди земельної ділянки з ТОВ «ПК «Зоря Поділля», яка підлягає визнанню недійсним із застосуванням правових наслідків визнання правочину недійсним, оскільки державний реєстратор зареєструвала спірні договори оренди в той час, як статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено відмову у державній реєстрації прав на земельну ділянку у разі, якщо права на цю земельну ділянку вже обмежені.
Крім того одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.
Позаяк оспорюваний договір оренди укладений та право оренди згідно нього зареєстровано в період дії договору оренди землі, за яким орендарем є позивач, то цей договір є недійсним, у зв'язку з чим позивач звертається за захистом свого порушеного права до суду та просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1.2841 га, кадастровий номер 0520883600:01:006:0006, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Кунянської сільської ради Гайсинського району Вінницької області
Ухвалою судді від 27.01.2021 року у справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання.
09.03.2021р. відповідачка ОСОБА_2 через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву, в якому вимоги позову ПОП «СП «Колос» визнала повністю, оскільки погоджується із наведеними позивачем обставинами справи.
Представник третьої особи ТОВ «ПК «Зоря Поділля» Сірук О.В., подав письмові пояснення щодо позову, у якому вказав, що позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що 27.01.2017 між відповідачем та третьою особою укладено договір оренди землі строком на 10 років (далі - оспорюваний договір). Об'єктом оренди за оспорюваним договором є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2841 га, кадастровий номер 0520883600:01:006:0006, яка розташована на території Кунянської сільської ради Гайсинського району Вінницької області (далі - земельна ділянка).
Як вбачається з тексту оспорюваного договору між сторонами в момент підписання договору погоджені всі його істотні умови.
Відповідач, при укладенні оспорюваного договору надав третій особі паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтво про право на спадщину за законом, з яких фахівцями відповідача внесено дані в договір при його складанні, чим засвідчив своє волевиявлення до укладення відповідного правочину. З моменту укладення оспорюваного договору третя особа - орендар за даним договором виконує його умови, використовує земельну ділянку у відповідності до її цільового призначення.
Факт подвійної реєстрації не можна вважати доведеним зі сторони позивача через відсутність усіх необхідних документів для цього, не витребування інших допустимих доказів для доведення цього факту, та не встановлення факту наявності порушень відповідачем вимог Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при прийнятті рішень про реєстрацію, тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Право оренди на земельну ділянку, що виникло на підставі оспорюваного договору, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.01.2017 за №18744163.
У відповідності до cт. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстраційних прав.
У відповідності до п. 1 ч. 1 cт. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та ід: обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
У відповідності до ч. 2 cт. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Оспорюваний договір відповідає всім вимогам правомірного правочину, а саме: внутрішній волі відповідача, оскільки остання надала відповідні документи та підписала оспорюваний договір; укладення договору призвело до реального настання правових наслідків, що обумовлені ним - з 2017 року земельна ділянка передана у строкове платне володіння та користування третій особі. За даним договором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди, відтак з моменту такої реєстрації саме у ТОВ «ПК «Зоря Поділля» виникло вказане право.
Відтак, оспорюваний договір як правочин, укладено з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, у відповідності до даного договору в ТОВ «ПК «Зоря Поділля» виникло право оренди земельної ділянки.
На момент укладання оспорюваного договору позивач не мав жодних речових прав на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чине випливає із звичаїв ділового обороту.
Строк дії договору оренди землі від 30.08.2010 закінчився 30.12.2016, натомість реєстрація речового права за додатковою угодою від 03.12.2016 про поновлення (укладення) Договору оренди землі від 30 серпня 2010 року на новий строк (далі - додаткова угода) проведена не була, а тому поновлений у відповідності до додаткової угоди договір оренди землі чинності не набрав, відтак у позивача і не виникло право оренди на відповідну земельну ділянку.
Отже, на момент укладення оспорюваного договору не було порушено прав та законних інтересів позивача, оскільки поновлений у відповідності до додаткової угоди договір оренди землі чинності не набрав, і відповідно право оренди за таким договором у позивача не виникло.
Відповідно до ч, 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній па час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
З 03.12.2016 позивач мав достатньо часу для реєстрації права оренди згідно даної додаткової угоди. Жодних підстав поважності зволікання з реєстрацією речового права за додатковою удою ним наведено не було. На момент укладення оспорюваного договору позивач права оренди на земельну ділянку не набув, відтак оспорюваний договір було укладено правомірно, підстав для відмови у реєстрації права оренди за таким договором не було, отже і право оренди за оспорюваним договором було зареєстровано і відповідно виникло у третьої особи правомірно.
Отже, твердження позивача про те, що оспорюваний договір укладено після поновлення строку дії чинного договору оренди землі від 30.08.2010 суперечитьфактичним обставинам справи, оскільки такий договір чинності не набув, на момент укладення оспорюваного договору право оренди на земельну ділянку у позивача не виникло.
Крім того в 2017 році третьою особою відновлено межі земельної ділянки відповідача. З цією метою було укладено договір з відповідною землевпорядною організацією. Вказаною організацією у вересні 2017 року було направлено позивачеві повідомлення про проведення землевпорядних робіт з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з тим, щоб розпочати її використання у відповідності до оспорюваного договору. 21.09.2017 встановлено межі земельної ділянки, після чого ТОВ «ПК «Зоря Поділля» розпочало використання земельної ділянки відповідача у відповідності до оспорюваного договору і використовує дану ділянку по сьогоднішній день.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позові, просив задовольнити. Представник третьої особи ТОВ «ПК «Зоря Поділля», адвокат Сірук О.В., у судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
Відповідачка ОСОБА_2 письмово просила справу розглянути у її відсутність, розгляд справи просила здійснювати на підставі наявних у справі матеріалів (а.с.44-45).
За приписами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 має на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-529, виданого 11 вересня 2013 року, земельну ділянку площею 1.2841 га, кадастровий номер 0520883600:01:006:0006, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Кунянської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.
Спадкодавець - ОСОБА_3 - за життя, 30.08.2010 року уклала з позивачем, ПОП СП «Колос», договір оренди землі, об'єктом якого є земельна ділянка площею 1.2841 га, кадастровий номер 0520883600:01:006:0006. Цей договір набув чинності після підписання сторонами та державної реєстрації у відділі Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області, про що у Книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі 30.12.2011 року вчинений запис за №052088364002327. Як наслідок, ПОП «СП «Колос» набуло право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 0520883600:01:006:0006) відповідно до законодавства України, яке діяло на момент виникнення цих правовідносин.
У відповідності з укладеним договором оренди землі земельна ділянка була передана позивачу у користування за Актом приймання-передачі від 03.01.2012 року строком на 5 років. Цей договір оренди землі сторони достроково не розірвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України та ч.4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" до ОСОБА_2 з моменту набуття права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 0520883600:01:006:0006) перейшли права та обов'язки попереднього власника та орендодавця за договором оренди землі від 30.08.2010 p., укладеним з ПОП «СП «Колос».
26 грудня 2013 року ОСОБА_2 письмово повідомила ПОП «СП «Колос» про набуття нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом та просила проводити з нею, як орендодавцем, розрахунки по орендній платі за договором оренди землі від 30.08.2010 року.
ОСОБА_2 як новий власник земельної ділянки (кадастровий номер 0520883600:01:006:0006), договору оренди землі, укладеного попереднім власником з ПОП «СП «Колос» не розірвала, натомість 03 грудня 2016 року, відповідно до п.6 договору оренди землі від 30.08.2010 року та з дотриманням вимог ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», уклала з ПОП «СП «Колос» Додаткову угоду про поновлення (укладення) договору оренди землі від 30 серпня 2010 року на новий строк (далі - додаткова угода).
Орендодавиця ОСОБА_2 на час вирішення питання про поновлення договору оренди на новий строк узгодила з ПОП «СП «Колос» всі істотні умови договору. На це вказує підписана нею додаткова угода від 03.12.2016 року про поновлення (укладення) договору оренди землі на новий строк у новій редакції. Так, згідно з п.1. цієї додаткової угоди сторони дійшли взаємної згоди продовжити дію договору оренди землі від 30 серпня 2010 року на інших умовах, зокрема на строк 7 років - з 30.12.2016 року до 30.12 2023 року, а також викласти договір оренди землі від 30.08.2010 у новій редакції.
Також шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі, орендодавиця ОСОБА_2 виконала обов'язок передати орендареві ПОП «СП «Колос» земельну ділянку у володіння і користування на строк до 30.12.2023 року.
ПОП «СП «Колос» як орендар земельної ділянки до цього часу належним чином виконує зобов'язання за договором оренди землі, в т.ч. й із орендної плати, перед орендодавцем ОСОБА_2 . Земельна ділянка за Актом повернення земельної ділянки власнику не повернута.
Таким чином, договір оренди землі від 30.08.2010 року, укладений ПОП «СП «Колос» та зареєстрований у Державному реєстрі земель 30.12.2011 року є чинним, оскільки не був розірваний, не припинив своєї дії, натомість за взаємною згодою Орендодавиці ОСОБА_2 та Орендаря ПОП «СП «Колос» був продовжений до 30.12.2023 року на підставі додаткової угоди від 03.12.2016 року, укладеної у порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Разом з тим, 27.01.2017 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» договір оренди землі. Цей договір був укладений після того, як строк дії первинного договору оренди землі від 30.08.2010 року був продовжений до 30.12.2023 року за взаємною згодою сторін ПОП «СП «Колос» та ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_2 щодо укладення договору оренди землі з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» є такими, що суперечить її попередній поведінці, а саме укладенню додаткової угоди про поновлення договору оренди землі з ПОП «СП «Колос» на новий строк. Така поведінка відповідача є недобросовісною стосовно ПОП «СП «Колос», а відтак є підстави для визнання договору оренди землі недійсним.
Отже, враховуючи викладене вище, вважаю, що договір оренди землі від 27.01.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ПК «Зоря Поділля» не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладений в період дії договору оренди землі від 30.08.2010 року, а отже є недійсним.
Укладення ОСОБА_2 договору оренди землі від 27.01.2017 року та реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1.2841 га, кадастровий номер 0520883600:01:006:0006, розташовану на території колишньої Кунянської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, яка є об'єктом раніше укладеного та поновленого договору оренди землі з ПОП «СП «Колос», порушує права ПОП «СП «Колос», оскільки унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки за ГІОГІ «СП «Колос» (первинним орендарем) та запису про зміну строку права оренди на підставі додаткової угоди від 03.12.2016 р.
Укладена додаткова угода від 03.12.2016 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації зміни строку права оренди ПОП «СП «Колос» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке набуто відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин оренди. Однак, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 0520883600:01:006:0006) офіційно визнано за ТОВ «ПК «Зоря Поділля», як таке, що виникло на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору оренди землі від 27.01.2017 року.
Вказане унеможливлює здійснення державної реєстрації зміни строку права оренди ПОП «СП «Колос» шляхом перенесення відомостей про набуте право оренди ПОП «СП «Колос» з Державного реєстру земель, згідно запису вчиненого у Книзі записів про державну реєстрацію права оренди 30.12.2011 року за №052088364002327, а також внесення запису про зміну строку права оренди ПОП «СП «Колос» на підставі укладеної додаткової угоди від 03.12.2016 року.
Таким чином, укладення ОСОБА_2 договору оренди землі від 20.01.2017 року з новим орендарем порушує право оренди ПОП «СП «Колос». Визнання недійсним цього договору забезпечить відновлення порушеного права ПОП «СП «Колос», зокрема уможливить офіційне визнання дійсного права оренди ПОП «СП «Колос» поновленим на новий строк шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про зміну строку права оренди ПОП «СП «Колос» на підставі додаткової угоди від 03.12.2016 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На підставі ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до приписів ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір, оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом ст.ст. 18, 20 цього Закону у редакції, чинній на час укладення договорів, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Приписом ч. 5 ст. 116 ЗК України визначена неможливість користування земельною ділянкою без припинення права попереднього користування, в тому числі й орендаря.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Частиною першою ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення, і відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець не має права вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
Таким чином, існування укладеного раніше правочину стосовно того самого об'єкта нерухомого майна (земельної ділянки) в силу положень земельного законодавства виключає можливість укладення, а відтак і дійсність інших правочинів.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Згідно ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Таким чином, до спадкоємця земельної ділянки переходять всі права та обов'язки померлого спадкодавця як сторони по укладеному (до моменту смерті) Договору оренди землі.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Згідно з п. 34 укладеного між ПОП СП «Колос» та померлою ОСОБА_3 договір оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.
Частиною 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», а також вищевказаними Договорами оренди землі визначено, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.
Статтями 31 та 32 Закону України «Про оренду землі», а також договорами оренди із відповідачами визначається перелік підстав, за яких договір оренди може бути припинений, проте жодної з таких підстав на даний момент не настало.
Отже виходячи з викладеного, оспорюваний договір оренди укладений з порушенням вимог чинного законодавства про оренду землі, порушує право позивача як належного користувача орендованою земельною ділянкою, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 ЦК України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено в повному обсязі, то судовий збір сплачений позивачем при подачі позову у розмірі 2270 гривень підлягає стягненню із відповідачки.
Керуючись Законом України «Про оренду землі», ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 236 ЦК України, ст.ст. 10-13, ст. 17, ст. 82, ст. 137, ст. 141, ст. 206, ст.ст. 258-259, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Приватно-орендного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Колос» до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля», про визнання недійсним договору оренди землі, - задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди землі від 27 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля»» (ЄДРПОУ 34009446), об'єктом за яким є земельна ділянка площею 1.2841 га (кадастровий номер 0520883600:01:006:0006), право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюка Сергія Анатолійовича індексний номер 33601058 від 27.01.2017 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватно-орендного підприємства «Сільськогоспадарське підприємство «Колос» (23714, с. Куна Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 30612168) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень, 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголош ення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: