Провадження № 11-кп/821/597/21 Справа № 703/278/20 Категорія: ч.2 ст. 121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
25 жовтня 2021 року Колегія суддів Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурорів обвинуваченого захисника потерпілої потерпілоОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження №12019250230001755 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, військовозобов'язаного, несудимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, і призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишено - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з 31.10.2019.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.07.2021 ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він 30 жовтня 2019 року у вечірній час, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , під час сварки з ОСОБА_12 , що виникла на ґрунті ревнощів відносин, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень наніс численні, не менше 20-30 ударів руками, ногами та гумовим шлангом по голові, тулубу та кінцівкам потерпілого, заподіявши йому тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, а саме субдуральної гематоми над випуклою поверхнею лівої півкулі головного мозку, яка розповсюджується на проекції площин середньої і задньої черепно-мозкових ямок зліва, ділянки забиття мозкової речовини в лівій тім'яно-скроневій області, субарахноїдальних крововиливів на поверхні лобної частки справа, тім'яної частки зліва, обох потиличних і скроневих часток, численних площинних крововиливів на внутрішній поверхні м'яких тканин волосяної частини голови, просякнення кров'ю обох скроневих м'язів, перелом кісток носу, рана лобу зліва, рана лівої тім'яно-лобної області, рана лівої тім'яної області, суцільних синців правої лобно-скронево-виличної області, в області правої щоки (ближче до кута нижньої щелепи), на всій поверхні носу, на повіках лівого ока та в лівій вилично-скроневій області із саднами на своїй поверхні, суцільних синців на передній і задній поверхні обох вушних раковин та в обох завушних областях, численних синців у волосяній частині голови, що мають флюктуючу поверхню, саден в області кута нижньої щелепи зліва, в центрі підборіддя, на лівій щоці (ближче до вилиці), в центрі лобу, по межі волосяної частини лобу справа, на верхній губі справа, в області середньої частини горизонтальної вітки нижньої щелепи справа і зліва; перелому 9-го ребра зліва по лопатковій лінії без розриву плеври та із масивним крововиливом у прилеглі тканини, суцільного синця на бічній поверхні нижньої третини грудної клітки зліва, відкритого перелому в проєкції межі верхньої і середньої третини правої великогомілкової кістки із раною даної області, яка розташована на фоні суцільного синця шкіри в даній частині кінцівки, закритого переломи області середньої третини лівої великогомілкової кістки із суцільним синцем шкіри в даній частині кінцівки, масивних крововиливів у прилеглі до переломів тканини; суцільних синців на переднєзовнішній поверхні верхньої і середньої третини справа та всіх третинах заднєзовнішньої поверхні шиї справа, суцільних синців на заднє-зовнішній поверхні верхньої і середньої третини шиї зліва із саднами на своїй поверхні, численних дифузних крововиливів у товщі м'яких тканин передньої та правої бічної поверхностей грудної клітки, суцільні синці в центрі передньої середньої третини грудної клітки, на передній поверхні нижньої третини грудної клітки справа та в центрі передньої поверхні верхньої третини живота, садна на передній поверхні верхньої третини грудної клітки зліва та біля правої навколососкової області, суцільного синця на поверхні статевого члена та мошонки, численних синців невизначеної форми на задній поверхні тулубу із саднами невизначеної форми та синцями смуго-подібної форми на своїй поверхні, саден на різних частинах задньої поверхні тулубу, суцільного синця нижньої третини лівої сідниці, на поверхні якого є численні синці у вигляді дуг, численних саден тазу справа, суцільних синців правого плечового суглобу, середньої і нижньої третини правих плеча і передпліччя та тильної поверхні правої кисті із переходом на пальці, на поверхні яких є синці смуго-подібної форми, суцільні правого ліктьового суглобу та верхньої і середньої третини правого передпліччя із саднами на своїй поверхні, суцільних синців лівих плечового суглобу, верхньої і середньої третини плеча, ліктьового суглобу, середньої і нижньої третини передпліччя із саднами невизначеної форми і синцями смуго-подібної форми на своїй поверхні, садни нижньої третини лівого плеча і верхньої третини лівого передпліччя, суцільного синця на тильній поверхні лівої кисті з переходом на пальці, суцільних синців середньої третини лівого стегна, обох колінних суглобів та нижньої третини правих стегна і гомілки, саден поверхні лівого стегна і обох колінних суглобів, суцільного синця верхньої третини лівої гомілки із садном на своїй поверхні, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи №05-6-02/348 від 11січня 2020 року є небезпечні для життя в момент заподіяння та від яких потерпілий 31 жовтня 2019 о 1 год. 30 хв. помер в приймальному відділенні КНП "Смілянська багатопрофільна лікарня імені Софії Бобринської".
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України, направити справу в суд першої інстанції для повторного розгляду в рамках діючого КПК України.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що показання свідка ОСОБА_13 про те, що він був в стані алкогольного сп'яніння, вів активно з нею діалог та заявляв їй про те, що за наявності пістолету вбив би ОСОБА_12 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Зазначає, що інші свідки вказували на те, що він був подавлений, мовчазний, малоконтактний та тверезий. Вважає, що показання свідка ОСОБА_13 суттєво вплинули на висновок психіатричної експертизи, яка лягла в основу доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. Вказує, що на його тілі не було виявлено жодних слідів, які б вказували на те, що він наносив тілесні ушкодження ОСОБА_12 . Також апелянт посилається на те, що йому була нанесена тяжка образа, в результаті чого виникло сильне душевне хвилювання, і він повністю не пам'ятає як відбувалися події. На думку апелянта, висновки суду не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, містять суперечності, в результаті чого було застосовано закон, який не підлягає застосуванню.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просив його змінити, перекваліфікувати його дії ОСОБА_8 з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 116 КК України та призначити останньому максимально м'який вид та розмір покарання, передбачений санкцією цієї статті.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що місцевим судом не наведено належного обґрунтування мотивів неврахування ним окремих доказів, а саме показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , експертів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , висновку судово-психіатричного експерта №454 в частині, яка підтверджує факт перебування ОСОБА_8 у стані вираженого емоційного напруження, що суттєво вплинуло на його свідомість та поведінку, і витлумачив закон у спосіб, який не відповідає його точному змісту. Зазначає, що місцевим судом порушено таємницю нарадчої кімнати, оскільки суддя ОСОБА_1 під час перебування в нарадчій кімнаті здійснив розгляд цивільної справи, та одночасно перебував в нарадчій кімнаті по цивільній та кримінальній справі. Вказує, що даний випадок не можна розглядати як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, оскільки ОСОБА_8 перебував у стані душевного хвилювання, яке було зумовлено таким поводженням потерпілого, що принижує честь і гідність особи.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 116 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, з іспитовим строком 3 роки, та з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги посилання обвинуваченого на психотравмуючу ситуацію і емоційне напруження. Вважає, що для правильного вирішення питання про те, чи знаходився ОСОБА_8 у стані фізіологічного афекту, експерт повинен був дослідити також: а) характер афектогенної ситуації; б) індивідуально-психологічні особливості; в) психофізіологічний стан особи напередодні вчинення злочину; г) характер дій особи в момент вчинення злочину; д) особливості поведінки особи відразу ж після вчинення злочину, її реакція на слова оточуючих, ставлення до своїх протиправних дій та до наслідків, що настали. Крім того, під час проведення судово-психіатричної експертизи № 454 від 27 грудня 2019 року не було встановлення співвідношення фізіологічного афекту та алкогольного сп'яніння. Також апелянт вказує, на суворість призначеного ОСОБА_8 покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які під час апеляційного розгляду узгодили свою позицію, та просили оскаржуваний вирок скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, думку прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення поданих апеляційних скарг, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі вказані вимоги закону були дотримані.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст. 121 КК України є вірною.
Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.
Такі висновки суд першої інстанції зробив на підставі: показань потерпілої ОСОБА_10 ; показань свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 ; показань експертів ОСОБА_17 і ОСОБА_16 ; даних протоколу огляду місця події від 31.10.2019; даних висновків експертів; даних протоколу огляду трупа від 31.10.2019.
Оцінюючи вказані докази, а також докази на які маються посилання у вироку суду в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, тобто умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просили вирок суду скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, та не ставили питання про зміну апеляційним судом вироку місцевого суду і перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 .
Згідно ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що доводи апелянтів про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 123 чи ст. 116 КК України, як про те зазначено в їх апеляційних скаргах, є безпідставними.
В матеріалах кримінального провадження мається висновок комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №454 від 27.12.2019, і місцевим судом були безпосередньо допитані експерти ОСОБА_17 і ОСОБА_16 , які підтвердили свій висновок, та зазначили, що ОСОБА_8 в момент вчинення інкримінованих дій був здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними на вказаний період часу та на теперішній час, хоча в момент вчинення інкримінованих дій і знаходився в стані вираженого емоційного напруження (фрустрації), викликаного психотравмуючою ситуацією. Вказали, що посилання підекспертного на те, що він не пам'ятає періоду інкримінованих йому дій, не є проявом будь-якого психічного розладу психотичного рівня і за своїм психічним станом ОСОБА_8 не потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру.
У колегії суддів відсутні сумніви щодо законності на обґрунтованості вищевказаної експертизи та достовірності показань експертів, крім того в матеріалах кримінального провадження не міститься будь-яких даних про те, що обвинувачений ОСОБА_8 та його захисники заявляли клопотання про призначення додаткової експертизи, у зв'язку з чим доводи апелянтів про те, що обвинувачений ОСОБА_8 в момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення перебував у стані сильного душевного хвилювання, вираженого емоційного напруження, є необґрунтованими.
Посилання обвинуваченого та захисника на покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, вони прибули на місце події через деякий час, а тому не могли знати в якому стані перебував обвинувачений ОСОБА_8 в момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.
Обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував факту нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 , а тому його посилання на те, що в нього на тілі не було виявлено тілесних ушкоджень не свідчать про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
При проведенні комплексної судової психолого-психіатричної експертизи експертами було враховано не тільки покази свідка ОСОБА_13 , а й ряд інших доказів, та в їх сукупності експертами зроблено певні висновки, а тому посилання обвинуваченого на те, що покази свідка ОСОБА_13 суттєво вплинули на результати висновку є неприйнятними.
Обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України, є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Так, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановленням причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками.
Відповідно до положень ст. 116 КК України передбачена відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленого жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого. При цьому, наявність стану сильного душевного хвилювання суд встановлює оцінюючи висновок судової експертизи щодо психічного стану особи в сукупності з іншими доказами. До стану сильного душевного хвилювання відносяться не тільки афекти, але й інші емоційні стани, які виникли внаслідок неправомірних дій потерпілого і характеризуються особливою великою силою їх прояву.
Згідно положень кримінального закону суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за вказаною статтею є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.
Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко та бурхливо і певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_19 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в стані сильного душевного хвилювання, оскільки його дії були активними і протиправними, між цими діями та їх наслідками існував прямий причинний зв'язок. Надмірна сила ударів, їх раптовість та спрямування у голову потерпілого свідчать про те, що ОСОБА_8 об'єктивно усвідомлював суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, хоча і не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода.
Доводи захисника ОСОБА_9 про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати під час якої суддя ОСОБА_1 розглядав іншу цивільну справу та прийняв рішення по ній є необгрунтованими, з огляду на наступне.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суддя ОСОБА_1 відповідно до журналу судового засідання (т.1 а.с. 224) 06.07.2021 після заслуховування останнього слова обвинуваченого ОСОБА_8 о 16-00 годині видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення, та повідомив, що орієнтовний час його проголошення відбудеться 09.07.2021 о 13.00 годині.Згідно журналу судового засідання (т.1 а.с. 226) суддя ОСОБА_1 09.07.2021 проголошував вирок з 11.02 до 11.20 години.
Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду надав належним чином завірену копію ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.07.2021 про відмову у видачі судового наказу у справі № 703/1899/21 (провадження № 2-н/703/242/21), та ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05.08.2021, якою виправлено описку, допущену в ухвалі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.07.2021, з зазначенням дати її постановлення - 09.07.2021, замість неправильної - 08.07.2021.
Крім того, згідно листа за підписом в.о. голови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_20 від 06.09.2021 №703/1899/21/23521/21, ухвала Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.07.2021 була направлена до ЄДРСР 09.07.2021 о 12.45 год., тобто вже після виходу судді ОСОБА_1 з нарадчої кімнати та проголошення вироку щодо ОСОБА_8 .
Інших підстав, передбачених ст. 412, ч.1 ст. 415 КПК України, для скасування вироку суду першої інстанції та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, апелянтами не наведено.
Частиною 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання, воно повинно ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання у виді 8 років позбавлення волі відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому доводи захисника ОСОБА_11 про суворість призначеного покарання є неспроможними.
Також колегією суддів не встановлено порушень вимог ст. 22, 94, 370, 374 КПК України, оскільки вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, надано оцінку всім зібраним доказам та обставинам кримінального провадження, з точки зору належності допустимості та взаємозв'язку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а підстави, передбачені ст. 415 КПК України, для його скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, як просив обвинувачений та його захисник ОСОБА_9 , - відсутні.
Керуючись ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 липня 2021 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді