СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/6763/21
ун. № 755/11470/21
07 жовтня 2021 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О. , розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Завод Залізобетонних конструкції ім. С.Ковальської» (01013, м. Київ, вул.Будіндустрії, 7) про стягнення пені вартості ненаданої послуги,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.07.2021р. вказану цивільну справу направлено за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені за період з 01.07.2020р. по 01.07.2021р. з відповідача на користь позивача у розмірі трьох відсотків вартості ненаданої послуги, що становить 1 213 774,65 грн.
Як вбачається з матеріалів позову, звертаючись до суду посилається на ЗУ «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно відомостей, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» зареєстровано за адресою - 01013, м. Київ, вул. Будіндустрій, буд. 7, що територіально відноситься до Голосіївського району м. Києва.
Відповідно до ст.28 ч.5 ЦПК України, якою встановлені правила альтернативної підсудності, за зареєстрованим місцем проживання позивача можуть пред'являтись позови про захист прав споживача.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-ХІІ споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»,крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачене Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Як вбачається з вищевказаного, підставою звернення позивача з вищевказаним позовом не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача», а є стягнення 3% річних вартості ненаданої послуги.
Позивач посилається на ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживача», що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
А відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є захистом прав споживача, позивач помилково про це зазначає у позові, а тому на них не поширюються вимоги ЦПК України про право позивача на альтернативну підсудність - за його зареєстрованим місцем проживання. Отже, вищевказаний позов є непідсудним Святошинському районному суду м.Києва.
За правилом загальної територіальної підсудності, встановленої ст.27 ч.2 ЦПК України, позови до юридичної особи пред'являються за її місцем знаходження згідно з ЄДРПОУ.
Як вбачається з Реєстру, місцезнаходженням відповідача Акціонерного товариства «Завод Залізобетонних конструкції ім. С.Ковальської» як юридичної особи є адреса: (01013, м. Київ, вул.Будіндустрії, 7, що територіально відноситься до Голосіївського району м. Києва.
Підстав, які б згідно ст. 28 ЦПК України дозволили позивачу обирати підсудність в Святошинському районі м. Києва з урахуванням спору, який виник у сторін, суд не вбачає.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним направити за підсудністю цивільний позов ОСОБА_1 до АТ «Завод Залізобетонних конструкції ім. С.Ковальської» про стягнення пені вартості ненаданої послуги до Голосіївського районного суду м. Києва (вулиця Полковника Потєхіна, 14А, Київ, 03127).
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 352, 353 ЦПК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Завод Залізобетонних конструкції ім. С.Ковальської» (01013, м. Київ, вул.Будіндустрії, 7) про стягнення пені вартості ненаданої послуги направити за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (вулиця Полковника Потєхіна, 14А, Київ, 03127).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинського районний суду міста Києва, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення .
Учасники справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О. Петренко