Номер провадження 2/754/715/21
Справа №754/5713/20
Іменем України
27 жовтня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Саламон О.Б.
з участю секретаря судового засідання Микитюк А.В.
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представників Нетребенко О.С. , ОСОБА_4
представник третьої особи Фесенко Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі в спілкуванні та вихованні дитини батьком та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому просить:
• усунути перешкоди у спілкуванні, побаченнях та вихованні дитини, ОСОБА_7 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не вчиняти дій щодо перешкоджання у спілкуванні, побаченнях та вихованні дитини, надаючи можливість підтримувати на регулярній основі особисті відносини та прямі контакти з дитиною, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дитини.
• визначити способи та порядок участі в спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7 за наступним графіком побачень:
• 1 та 3 тижня місяця з понеділка 12:00 год поточного тижня по понеділок 12:00 год наступного тижня без присутності матері;
• в день народження сина, ІНФОРМАЦІЯ_6, на Новий рік, Різдво Христове, Великдень щорічно з 14:00 до 18:00 год. без присутності матері за місцем проживання позивача;
• день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_7 щороку, місце зустрічі за погодженням між батьками;
• канікулярний період: тривалість один календарний місяць з 01 серпня у непарний рік та з 01 липня у парний рік щороку без присутності матері, в ому числі з можливістю виїзду за межі Києва та/або України на відпочинок для оздоровлення;
• в день побачення з сином має право забирати його з дому (школи), спортивної секції, гуртку щодо особисто;
• необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку.
Позов мотивовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва у 2020 році. З 2019 року проживають окремо у зв'язку з іншими поглядами відповідача ОСОБА_2 на сімейне життя. Від шлюбу мають сина ОСОБА_7 , 2010 року народження, однак відповідачі чинять перешкоди, а саме перешкоджають у спілкуванні, вихованні та в побаченнях з дитиною. При цьому перешкоди, які чиняться відповідачами, обмежують належну участь батька в житті дитини та її вихованні, у зв'язку з чим позивач вимушений звертатись до суду з вказаним позовом. Черговим перешкоджанням позивачу у спілкуванні та побаченні з дитиною стало невиконання Розпорядження № 147 від 27.03.2020, виданого Деснянською районною м. Києва державною адімністрацією. Родину відповідачів обєднує одне - це брехня. Дитина не може пояснити, чому він не хоче бачитись з батьком, оскільки виконує все під дтиктовку матері. У користуванні позивача є квартира, належна його батьку, та земельна ділянка, на якій знаходиться приватний будинок, що має статус незавершеного будівництва, при цьому позивач має самостійний дохід, гнучкий графік роботи та має можливість проводити час з дитиною, допомагати у навчанні, відпочивати разом з ним, іншим чином піклуватися про його загальний розвиток. Дії відповідачів створюють неблагонадійне середовище для дитини, у якому права та інтереси позивача і дитини є порушеними та не відповідають найкращим інтересам дитини.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 скористалася правом надання відзиву, у якому повідомляє, що заперечує проти його задоволення в повному обсязі, вважає вимоги такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та мають на меті досягнення позивачем інших цілей, аніж намір спілкуватися з дитиною. Дитина в даному випадку виступає виключно як аргумент для задоволення позивачем власних матеріальних та меркантильних цілей, оскільки позивач за час шлюбу знаходився фактично на утриманні відповідачів, а після розірвання шлюбу - втратив таку можливість і єдиним способом для задоволення своїх матеріальних потреб, позивач вважає тиск на відповідачів, прикриваючись наміром виховувати та спілкуватися з дитиною. Відповідач запевняє суд, що ні нею, ні іншими відповідачами жодним чином не чиниться будь-який опір в спілкуванні батька з сином. Більше того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів такого. Жодна із структур, в тому числі і правоохоронних, не підтвердили наявність опору зі сторони відповідачів в спілкуванні з сином та/або його підбурюванні проти батька. Мотиви розлучення не мають жодного правового відношення до предмету даного спору, а відтак, відповідач вважає, що акцентуючи на них увагу позивач має на меті помститися своїй колишній дружині шляхом намагання її принизити в очах батьків, в очах сина та в очах суспільства. Зі змісту доданої позивачем до позову заяви відповiдача до кoмiciї з питань захисту прав дитини Деснянської районної у мiстi Києвi державної адмiнiстрації вбачається, що вiдповiдач не заперечувала про те, щоб батько дитини спiлкувався з ним, але наполягала на врахуванні бажання дитини. Далі позивач розцінює «врахування бажання дитини», як «манiпулювання..» та «перешкоди в побаченнях, вiльному спiлкуваннi та прийняття участi у вихованнi своєї дитини батьком». Позивач стверджує про наявність в нього перешкод в спілкуванні з дитиною, посилаючись на подану ним заяву вiд 15.03.2020 до Деснянського УП ГУ НП в м. Кисвi, вiдповiдно до якої вiдповiдач не виконала 15.03.2020 Розпорядження № 147 про участь батька у вихованi малолiтнього ОСОБА_7 , супровідний лист вiд 24.03.2020, яким були направленi матерiали перевiрки Деснянського УП ГУ НП у м. Києвi для складання адмiнiстративного протоколу за ч. 5 ст. 184 КУпАП, копiя пояснення вiдповiдача вiд 18.03.2020; скрiншот СМС переписки з вiдповiдачем вiд 26.02.2020, 14.03.2020, 01.05.2020. Так, в супровідному листі зазначено лише власне однобоке бачення позивача та наводиться його власна оцінка стосунків між ним, сином та його матір'ю. Відповідач наголошує, що зруйнувати приязні стосунки між татом та сином, які протягом дев'яти років проживали спільно неможливо протягом такого короткого періоду, як шість місяців, що є свідченням того, що син дійсно не відчував та не відчуває себе затишно та безпечно разом з батьком, а відтак потребує опіки своєї матері. Тим більше з батьком, який не зважаючи на інтереси дитини своїми постійними невиправданими запитами змушує дитину страждати, хвилюватися, надавати пояснення правоохоронним органам, відвідувати Центр у справах ciм'ї та жiнок Деснянського району м. Києва для здійснення психологiчної над ним роботи, і все це в період встановленого урядом країни карантину. Такі дії позивача не є свідченням турботливого ставлення до дитини, тим більше за умови перебування хлопчика в зоні ризику захворювання, про що позивачу достеменно відомо та неодноразово повідомлялося відповідачем. Однак позивач демонструє, що для нього надважливим є не здоров'я та інтереси дитини, а задоволення його власного «егоцентризму», оскільки в період дії жорсткого карантину на території всієї країни для нього є більш важливішим не збереження здоров'я сина, а «необхiднiсть встановлення батькiвсько-дитячих вiдносин ». Листом від 13.02.2020 центр у справах сім'ї та жінок повідомив, що станом на 13.02.2020 проведено чотири консультації з позивачем та одну з відповідачем та її сином. Відсутність будь-яких протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачів свідчить про недоведеність позовних вимог у даній справі. В Довідці «Про проведення перевірки по зверненню гр. ОСОБА_1 » Деснянське УП ГУ НП у м.Києві повідомлено, що із заявником та ОСОБА_5 (відповідачем 2) у даній справі проведено профілактичну бесіду з приводу недопущення протиправної поведінки відносно один одного та попереджено обох про адміністративну відповідальність. Відповідач вважає, що дані зазначені в такій довідці жодним чином не доводять факт перешкоди нею побачень батька із сином. Вона немає жодного відношення до стосунків двох дорослих чоловіків і тим більше їх стосунки жодним чином не впливають на стосунки батька із сином. Що стосується відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у даній справі, відповідач ОСОБА_2 пояснює суду, що відповідно до ст.ст. 141, 150, 152, 157 СК України обов'язок з утримання та виховання дітей покладається на батьків, а обов'язок не перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини в силу п. 3 ст. 157 СК України покладається на того з батьків, з ким проживає дитина». Отже, належним відповідачем у даній справі може бути лише ОСОБА_2 , як особа, яка є матір'ю ОСОБА_7 та, яка в силу наведеної вище норми має як обов'язок не перешкоджати в спілкуванні батька з сином, так і право перешкоджати такому спілкуванню, якщо воно перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Твердження позивача, що «Вiдповiдач 3, який не є дiдом малолiтнього ОСОБА_7 , також підбурений Вiдповiдачем 1 та Вiдповiдачем 2 вчиняє перешкоди в зустрiчi батьковi з сином» спростовуються матеріалами справи. Зокрема, в зазначеній вище Довідці «Про проведення перевірки по зверненню гр. ОСОБА_1 » Деснянське УП ГУ НП у м. Києві повідомило, що із заявником, тобто з позивачем у даній справі та ОСОБА_5 (відповідачем 2) у даній справі проведено профілактичну бесіду з приводу недопущення протиправної поведінки відносно один одного та попереджено про адміністративну відповідальність, тобто не лише з відповідачем 2 було проведено профілактичну бесіду, а й з позивачем. Не підтверджуються матеріалами справи і інші обставини, на які позивач посилається, зокрема факт підбурення дитини відповідачами; знаходження матері у відрядженнях; відповідач 1 вважає ганебним посилання позивача на іншого чоловіка, не батька відповідача 1, в родині Відповідача 3 та таким, що не відноситься до матеріалів даної справи. Якби позивач мав дійсним намір створити теплі, дружні стосунки зі своїм сином та його матір'ю, то діяв би він в інший спосіб, в спосіб взаємоповаги один до одного та врахування інтересів та бажань свого сина, а не наклепу на його матір, бабусю та дідуся зі сторони Відповідача 1. Позивач, не повідомляючи суду дійсні обставини справи та, зазначаючи обставини, які не стосуються предмету спору, зокрема, те що «Вiдповiдач 3 в такiй поведiнцi пiдтримувала свою доньку», «цю родину Вiдповiдачiв об'єднує лише одне, це брехня» забуває про те, що така його поведінка не є прикладом, який потрібно демонструвати своєму синові. Позивач таким чином, проявляє повну зневагу до жінок - матері свого сина та його бабусі, що є ганебним та неприпустимим для справжнього чоловіка, для чоловіка, який дійсно наслідує головні моральні цінності та бажає виховати власного сина в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби, тощо та є свідченням того, що позивачу не вдалося та не вдається знайти спільну мову з власним сином, який в силу закону має право висловити свою власну думку та має право бути заслуханим. Діти дуже чітко відчувають справжню любов та турботу, тому підбурити дитину проти тата, якого вона безмежно любить та бажає бачитися є складно та неможливо. Позивач не доводить жодними належними та допустимими доказами, яким саме чином він виконував свої батьківські обов'язки та не доводить наявність в нього будь-яких можливостей опікуватися дитиною протягом періоду її проживання з ним в спосіб, визначений позивачем в прохальній частині даного позову. Зокрема, на праві приватної власності позивача немає жодного об'єкту нерухомості. Яким чином позивач уявляє створити шкільний навчальний процес нормальним та таким, щоб відповідав інтересам дитини, таким щоб дитина не виснажувалася в щоденних ранішніх та вечірніх міських заторах, таким, щоб дитина могла одразу після школи зайти до свого місця проживання, відпочити та продовжити навчання в спортивних секціях, тощо? Відповідач 1 вважає, що запропонований позивачем порядок його спілкування є таким, що не враховує інтереси та побажання дитини, а таким, що буде виснажувати дитину. Окрім того, у ОСОБА_7 є тісний зв'язок зі своєю матір'ю, відповідачем 1 у даній справі. Відлучення дитини від матері негативно впливатиме на психічний стан дитини, яка вже зараз тремтить від однієї думки, що її відбирають у найріднішої людини, від людини, з якою дитина відчуває душевний спокій, впевненість. Позивач, вимагаючи фактичного проживання дитини за місцем свого проживання тиждень через тиждень, не наводить доказів наявності у нього свого права на проживання, оскільки йому на праві власності не належить жоден об'єкт нерухомості. Не повідомляє позивач суд також і про місце своєї роботи, а відтак докази постiйного самостiйного доходу, гнучкого графiку роботи та наявності можливості проводити час з дитиною, допомагати у навчаннi, вiдпочивати з сином, iншим чином пiклуватися про його загальний розвиток - відсутні. Позивач характеризує себе «позитивно, не зловживає алкоrольними напоями та не вживає наркотичних засобiв, що було встановлено під час судового засiдання 13.03.2020 у справi про розiрвання шлюб та Актом». Наведені в Додатках № 4 (рішення Деснянського районного суду міста Києва про розірвання шлюбу) та № 55 (акт депутата Зазимської сільської ради) жодним чином не свідчать про зазначені позивачем факти. Позивач зазначає, що вiдповiдно до ч. 2, З ст. 157 СКУ той iз батькiв, хто проживає окремо вiд дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованнi i має право на особисте спiлкування з нею. Той iз батькiв, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батькiв, хто nроживає окремо, спiлкуватися з дитиною та брати участь у її вихованнi, якщо таке спiлкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Однак відповідач 1 звертає увагу на умову, за якої така норма буде діяти, а саме - якщо таке спiлкування не перешкоджає нормальному розвитковi дитини. Відповідно, якщо таке спілкування перешкоджає нормальному розвиткові дитини та той із батьків, з ким проживає дитина має право перешкоджати в такому спілкуванні, діючи таким чином в інтересах дитини. Разом з тим, відповідач розуміє та усвідомлює необхідність спілкування сина з батьком та виходячи із наведеного вище, вважає за можливе та доцільне встановити такий порядок спілкування ОСОБА_7 з його татом, ОСОБА_1 , який встановлено Кoмiciєю з питань захисту прав дитини Деснянської районної у мiстi Києвi державної адмiнiстрацiї (протокол № 4 вiд 20.02.2020р.), про що було видане 27.02.2020р. вiдповiдне Розпорядження № 147. Зокрема, вiдповiдно до встановленого графiку визначено наступний порядок спiлкування: перша i третя субота мiсяця з 10:00 год. до 15:00 год., перша i третя недiля мiсяця з 10:00 год. до 15:00 год. Зустрiчi проводити враховуючи iнтереси та бажання дитини. Визначений комісією графік є таким, який більш-менш враховує інтереси дитини, не відриваючи від шкільного процесу та позашкільного дозвілля. Відповідач 1 наголошує, що запропонований позивачем порядок спілкування з дитиною буде таким, що не враховує інтереси дитини, оскільки перешкоджатиме нормальному розвитку та вихованню дитини. Позивач не оскаржував ні Висновок до Кoмiciї з питань захисту прав дитини Деснянської районної у мiстi Києвi державної адмiнiстрацiї, ні Розпорядження № 147 Деснянської районної у мiстi Києвi державної адмiнiстрацiї. Просить врахувати вищевказані пояснення при винесенні рішення.
Відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини, ОСОБА_7 , з матір'ю - ОСОБА_2 .
Позов обґрунтований тим, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 14 квiтня 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбi, від якого народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 13 березня 2020 року рiшенням Деснянського районного суду м. Києва шлюб розірвано. Син, ОСОБА_7 , проживає разом зі своєю матір'ю за місцем її постійного проживання, а саме - АДРЕСА_1 та зареєстрований за цією ж адресою. Зазначена квартира належить позивачу на праві приватної власності. Позивач офіційно працює на посаді менеджера з туризму в ТУІ «ІНФОРМАЦІЯ_3» (ФОП ОСОБА_11 ), приділяє дитині максимум свого часу, уваги та любові в силу гнучкого графіку роботи, має із сином гарні стосунки, засновані на довірі та взаємній повазі та може гарантувати стабільне проживання дитини, забезпечити сину почуття любові та безпеки. Зазначає, що до моменту припинення сімейних відносин подружжя ОСОБА_1 проживало в належній на праві власності ОСОБА_2 житловій квартирі, тому місце проживання матері є звичним для дитини. Тут знаходиться поруч шкільний навчальний заклад, спортивна секція, друзі хлопчика. Батько, ОСОБА_1 , немає власного житла, фактично проживає в незавершеному будівництвом житловому будинку разом зі своїми батьками. Син повідомляє, що хоче проживати з матір'ю за її місцем проживання та проявляє більшу прихильність до своєї матері, що є свідченням того, що позивач за зустрічним позовом бере лідируючу участь у вихованні та житті сина. Численні безпідставні звернення ОСОБА_1 до виконавчих органів влади, в т.ч. правоохоронних зруйнували й до того не дуже дружні стосунки між батьком та сином. Батько ОСОБА_7 немає зареєстрованої за ним на праві приватної власності нерухомості, відсутні джерела доходу, а відтак в нього відсутні достатні можливості забезпечення сина та забезпечення його гармонійного розвитку згідно інтересів та вподобань дитини. Батько не доводить жодними належними та допустимими доказами, яким саме чином він виконуватиме свої батьківські обов'язки, коли дитина проживатиме в нього, не доводить наявність в нього будь-яких можливостей опікуватися дитиною протягом періоду її проживання з ним в спосіб, визначений в прохальній частині його позовної заяви. Визначивши місце проживання дитини з матір'ю в жодному разі не порушується право батька, оскільки батько не обмежується у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за судовим рішенням. Дитина проживає разом з матір'ю, яка проводить з сином весь свій вільний час, маючи на це можливість, приділяє йому належну увагу та повноцінно займається розвитком дитини. З батьком дитини не спостерігаються усталені батьківські зв'язки, оскільки його поведінка до членів сім'ї характеризується грубістю. Він є емоційним, не врівноваженим та схильним до фізичних та моральних образ по відношенню до власного сина. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що на даний час проживання малолітнього сина з матір'ю, який фактично проживає з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, який потребує постійного догляду та турботи, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному, так і фізичному. При цьому, просить суд врахувати соціальне оточення дитини, якість контакту матері з сином, який є стабільним та сприятливо впливає на розвиток дитини. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що проживання дитини з матір'ю не призведе до порушення прав батька, оскільки відповідно до закону той з батьків, хто проживає окремо від дитини, має право на безперешкодне спілкування з дітьми і зобов'язаний брати участь у їх вихованні.
Процесуальні дії вчинені судом.
18 травня 2020 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
04 серпня 2020 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_2 про зупинення виконання Розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.02.2020 №147 до вирішення справи №754/5713/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі в спілкуванні та вихованні дитини батьком - повернуто заявнику, роз'яснивши право на звернення з письмовою заявою, з дотриманням вимог ст. 151-152 ЦПК України.
09 вересня 2020 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі в спілкуванні та вихованні дитини батьком.
16 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б.
17 травня 2021 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Нетребенка О.С. - задоволено. Залучено до участі в опитуванні малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психолога з Центру соціальної-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім'ї Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).
До суду від представника представника позивача ОСОБА_1 - Нетребенка О.С. надійшло клопотання про призначення судової психологічної експертизи по справі, яке мотивовано тим, що для встановлення психологічної сумісності дитини з кожним з батьків, визначення можливостей конкретних осіб забезпечити найбільш сприятливе для розвитку дитини виховання, вплив кожного з батьків на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини, встановлення психологічного стану дитини, як особи, що за словами матері, зазнав психологічного насилля з боку батька.
Оскільки сімейні відносини можна віднести до таких, в яких з найбільшою очевидністю проявляється потреба у використанні спеціальних психологічних знань та є такими, що ґрунтуються на великій кількості соціально-оцінних норм, де необхідними компонентами змісту виступають психологічні елементи, суд дійшов висновку про необхідність призначення судової психологічної експертизи, проведення якої доручено Київському міському центру судово- психіатричної експертизи.
10 серпня 2021 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва призначено у справі судово - психологічну експертизу, провадження якої доручено Київському міському центру судово- психіатричної експертизи.
11 вересня 2021 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва у задоволенні заяви представника відповідача (позивача) ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання Розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 27.02.2020 № 147 до вирішення справи № 754/5713/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі в спілкуванні та вихованні дитини батьком та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, - відмовлено.
23 вересня 2021 року ухвалою Десняського районного суду м. Києва провадження у справі поновлено, оскільки Київським міським центром судово- психіатричної експертизи повернуто матеріали справи з повідомленям про неможливість виконання експертизи. У повідомлені про неможливість проведення експертизи, Київським міським центром судово - психіатричної експертизи зазначено, що експертиза такого роду потребує володіння спеціальними знаннями, а також довготривалого спостереження за батьками та дитиною в звичайних для них умовах, а тому не проводиться експертами. (т.2 а.с.239)
В подальшому, представником позивача за первісним позовом Нетребенком О.С. в судовому засіданні в усному порядку заявлено клопотання щодо направлення справи для проведення експертизи в іншу приватну експертну установу (визначеному експерту), при цьому письмових обгрунтувань направлення відповідному експерту, відповідній експертній установі не надано, документів на підтвердження можливості проведеної експертизи, підстави направлення справи до іншої експертної установи не зазначено. Представником позивача було висловлене припущення, у відповідності до якого ніби то Київським міським центром судово- психіатричної експертизи не проведено експертизу з причин реорганізації чи ліквідації, при цьому доказів на обгрунтування вище зазначено також не надано.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник - Нетребенко О.С. підтримали вимоги позову у повному обсязі, посилаючись на викладене у позові. Щодо зустрічного позову заперечували, посилаючись, що спору щодо проживання дитини за реєстрацією місця проживання матері - ОСОБА_2 , не оспорюється.
Відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та їх представник - адвокат Клочай Н.І. підтримали вимоги зустрічного позову щодо визначення місця проживаннч дитини разом з матір'ю, та просили відмовити у задоволенні первісного позову, оскільки будь - яких перешкод щодо спілкування, виховання та побачення з сином та онуком, не вчиняється.
Представником третьої особи - Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, подано до суду Висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини від 27.08.2021 та щодо визначення місця проживання дитини від 01.03.2021, у відповідності до яких Деснянська РДА в м. Києві вважає за доцільне визначити способи участі у вихованні та спілкуванні батька, ОСОБА_1 , з малолітним сином ОСОБА_7 : перша і третя субота місяця з 10-00 год. до 15-00 год., перша і третя неділя місяця з 10-00 год. до 15-00 год., при цьому зустрічі проводити враховуючи інтереси та бажання дитини; вважають за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 , разом з матір'ю, ОСОБА_2 (т.1 а.с.202-204, т.2 а.с.109-111)
В судовому засіданні допитувалися в якості свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
Свідок ОСОБА_14 в своїх свідченнях не був переконливим, а зазначив суду, що не підіймався до місця помешкання ОСОБА_7 разом з його батьком, ОСОБА_1 .. В той час, коли ОСОБА_1 ходив на побачення з власним сином (тричі), ОСОБА_14 залишався в автомобілі, тому він не був очевидцем чи перешкоджала ОСОБА_2 в побаченнях батька із сином чи ні. Інформацію про перешкоджання він отримав від свого рідного брата, ОСОБА_1 . Повідомив суд, що не проводив багато часу спільно із ОСОБА_7 та його татом, а тому він не може переконливо зазначити, які були стосунки між хлопчиком та його батьком.
Натомість, свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_13 підтвердили, що ОСОБА_1 справі протягом тривалого часу не вчиняв жодних спроб побачитися із сином: не приходив в періоди відсутності карантинних обмежень до навчального закладу, в якому навчається син, не відвідував його на додаткових секціях, не приходив на свято останнього дзвоника в травні 2021 року, тощо.
В заяві про виклик свідків, Позивач зазначив, що ОСОБА_17 та ОСОБА_13 можуть підтвердити, що ОСОБА_2 чинила ОСОБА_1 .
Разом з тим, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_13 не змогли підтвердити факт перешкоди у побаченнях. ОСОБА_13 не приїжджав до місця помешкання свого внука внаслідок своєї хвороби.
Зі свідчень вбачається, що ОСОБА_1 тривалий час не відвідує свого сина згідно встановленого Розпорядженням графіку побачень. Свідок ОСОБА_1 не знає чи був батько в школі на свято останнього дзвоника. Сам свідок не приходив на свято до онука до школи.
Також свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що між позивачем та відповідачем були негаразди під час шлюбу. Свідок ОСОБА_17 також не підтвердила того, що ОСОБА_2 чинила опір в спілкуванні батька із сином. З пояснень самого хлопчика вбачається, що його стосунки із свідком ОСОБА_17 не були привітні, дитина скаржилася, що свідок попри його волю записувала їх розмову, що сприймалося дитиною, як приниження, знущання.
Свідок ОСОБА_17 також не повідомила суду, яким чином чинилися перепони в спілкуванні батька із сином та які заходи вчиняла особисто вона для побачення із внуком.
В заяві про виклик свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_15 позивач зазначав, що вони можуть підтвердити задовільний стан місця проживання позивача та «наявний психологічний та емоційний зв'язок дитини з батьком за час проживання дитини у канікулярні періоди та у навчальні періоди».
В судовому засіданні свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_15 не підтвердили зазначені в заяві про виклик свідків обставини, плуталися в своїх показаннях та не змогли пояснити чи є окремо відведена дитяча кімната та де вона знаходиться.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.
Відповідно до ст. 157 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування перешкоджає нормальному розвитку дитини.
З урахуванням вимог ст.ст. 158, 159 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров"я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 14 квiтня 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбi.
За час перебування у шлюбі народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 березня 2020 року рiшенням Деснянського районного суду м. Києва шлюб розірвано.
Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_7 проживає разом з матір'ю.
Однак, після розірвання шлюбу між сторонами (батьками дитини) виникають непорозуміннія стосовно спілкування сина з батьком та у його вихованні.
Станом на день розгляду справ, ОСОБА_7 є малолітньою дитиною, якій виповнилося повних 10 років на день розгляду справи.
Встановлено, що ОСОБА_7 проживає разом зі своєю матір'ю за місцем її постійного проживання, а саме АДРЕСА_1 та зареєстрований за цією ж адресою. Зазначена квартира належить позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 на праві приватної власності. В зазначеній вище квартирі створені всі необхідні матеріально-побутові умови для проживання та нормального розвитку дитини, для розвитку та навчання створено необхідні умови.
Позивач за зустрічним позовом, а саме мати дитини, ОСОБА_2 , офіційно працює на посаді менеджера з туризму в ТУІ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ФОП ОСОБА_11 ). Згідно з довідкою з місця роботи від 02.06.2020 дохід з листопада 2019 року по травень 2020 року склав 93 000 грн.
Батько, ОСОБА_1 , власного житла немає, фактично проживає в незавершеному будівництвом житловому будинку разом зі своїми батьками в с. Зазим'я.
Як зазначено вище, психологічну експертизу проведено не було, тому альтернативою проведення судово-психологічної експертизи є з'ясування судом думки дитини у справах про визначення місця проживання, тощо.
Правовою позицією Верховного Суду щодо заслуховування думки дитини судом у присутності психолога є Постанова Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 752/22028/16-ц щодо визначення місця проживання малолітніх дітей. Так, ВС вказав, що з метою виконання норм матеріального права, думку малолітнього 2008 року народження, та малолітнього 2010 року народження щодо того, з ким із батьків вони бажають проживати, в судовому засіданні було вислухано, в тому числі, в присутності психолога.
Інша Постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц вказує, що опитування дитини в присутності психолога в суді належним чином забезпечує встановлення прихильності дитини до проживання з одним із батьків у сукупності з іншими встановленими даними причин такої прихільності для забезпечення принципу «найкращих інтересів дитини» при вирішенні справи.
Малолітній ОСОБА_7 в порядку реалізації права на висловлення своєї думки, у присутності педагога - класного керівника ОСОБА_19 , психолога з Центру соціально - психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сімї Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - ОСОБА_20 та представника третьої особи - Органу опіки та піклування Кухарської Ю.М. в судовому засіданні висловив свою думку щодо його відносин з батьками, при цьому зазначив, що бажає проживати з матір'ю і лише з нею за місцем свого проживання, проявляє велику прихильність до своєї матері, з повагою до неї відноситься. З батьком конфліктні ситуації, який «постійно мені читає лекції».... «батько зазначає, що я постійно поганий»…принижує словами «мудак…дебіл…безмозгий…безрукий ідіот…до 18 років ти не маєш своєї думки і ти будеш робити те, що я накажу». ….»дзвінки я блокуюв, тому що він тероризує». В школу тато не приходить після жовтня 2019 року. «Коли батько перестав з нами жити - життя стало краще.» «Коли мама ходила на роботу, щодня знущався…доводив до сліз…, при цьому знімав на камеру і геготав»….. «Бабусю і всю їх сім'ю теж не бажаю бачити…старший брат мого батька також постійно «хамить…скотобазой обзиває». Останні роки навіть не було бажання їздити в с. Зазим'є. Мама намагалась, щоб було добре, але не виходило. …»Я вважаю, що батьку не потрібний, тому що якби він хотів бачити мене, то поводився б інакше.» «З батьком проводити вільний час не бажаю…. Намагався виїхати з мамою в іншу країну на відпочинок, однак батько не надає дозволу. Його відповідь ніколи не зміниться. Щоразу «ні»»…. «Коли бачу батька, то це для мене стрес»…» Бабуся намагається здаватися дуже хорошою, але вона не усвідомлює, що я все розмію, що вона інша». «Батько приходив дуже давно. ….Коли були на Комісії, він з мене сміявся. Коли я сказав, що по математиці все ідеально, він відразу зненацька почав задавати приклади 8х8, 9х9 і я відповів не 81, а 91…і він почав сміятися…» »Коли мама приїхала і привезла подарунки, він їх викинув за поріг» «Просив вибачення, однак через тиждень все те ж саме… ті ж образи…Ми з мамою давали багато шансів. Не стало батька - життя стало кращим».
Погляди сформовані як у дорослої людини, чітко і логічно висловлює свою думку, аналізуючи і конкретизуючи відповіді на запитання, питання задавалися різні, однак відповіді завжди чіткі з логічним обгрунтуванням.
З пояснень дитини вбачається, що відповідач за зустрічним позовом немає тісного взаємозв'язку із дитиною.
Наведене вище є свідченням того, що позивач за зустрічним позовом бере лідируючу участь у вихованні та житті сина.
Численні безпідставні звернення ОСОБА_1 до виконавчих органів влади, в т.ч. правоохоронних, з запитами до лікарні (з приводу того, чи було звернення до лікаря щодо лікування дитини замість того, щоб розібратися у хворобливому стані дитини), до спортивної секції, яку відвідує дитина ( відповідно, з запитаннями хто приводить і забирає дитину, як характеризується дитина) зруйнували й до того не дуже дружні стосунки між батьком та сином. Не зважаючи на інтереси дитини, батько своїми постійними невиправданими запитами змушує дитину страждати, хвилюватися, надавати пояснення правоохоронним органам, відвідувати Центр у справах ciм'ї т а жiнок Деснянського району м. Києва для здійснення психологiчної над ним роботи, і все це в період встановленого урядом країни карантину.
Такі дії відповідача за зустрічним позовом не є свідченням турботливого ставлення до дитини, тим більше за умови перебування хлопчика в зоні ризику захворювання. Однак батько демонструє, що для нього надважливим є не здоров'я та інтереси дитини, а задоволення його власного інтересу, оскільки в період дії жорсткого карантину на території всієї країни для нього є більш важливішим не збереження здоров'я сина, а «необхiднiсть встановлення батькiвсько-дитячих вiдносин».
Позивач за первісним позовом не доводить жодними належними та допустимими доказами, яким саме чином він виконуватиме свої батьківські обов'язки, коли дитина проживатиме в нього, не доводить наявність в нього будь-яких можливостей опікуватися дитиною протягом періоду її проживання з ним в спосіб, визначений позивачем за первісним позовом в прохальній частині його позовної заяви.
Зокрема, на праві приватної власності позивача немає жодного об'єкту нерухомості. Належні та допустимі докази того, що «позивач забезпечений й земельною дiлянкою, на якій знаходиться приватний будинок, що має статус незавершеного будiвництва, загальною площею 225 м2 у якому достатньо мiсця для проживания, батька й сина» також відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвиток дитини.
Статтею 15 вищезазначеного закону передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, , має право на підтримання з ними регулярних особистих відносин і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, а розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (ратифікована Україною 27.02.1991 р., дата набуття чинності для України 27.09.1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.
Комісія з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміінстрації рекомендувала обом батькам разом з дитиною звернутися до психолога.
Встановлений сімейним законодавством принцип рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Єдиною обставиною, яку законодавець визначив як перепону для спілкування батьків зі своїми неповнолітніми дітьми, є таке спілкування, що перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Такі ж рекомендації містяться і в Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959.
Згідно з визначеними Декларацією принципами дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом. Дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Разом з тим, відповідно до ст. 155 ч.1,2 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Генеральною Асамблеєю проголошено Декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування для їх власного блага і блага суспільства, правами і свободами і закликає батьків, щоб вони визначили і намагалися дотримуватися цих прав.
Виходячи з принципу 6 Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна бути розлучена зі своєю матір'ю.
Згідно ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
У найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі (рішення ЄСПЛ від '11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» під забезпеченням найкращих інтересів дитини розуміють дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В силу ст. 11 зазначеного вище закону батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Однак, норма цього пункту визначає, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно з ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів наявності у ОСОБА_1 створених відповідачами перешкод в його спілкуванні із сином, ОСОБА_7 .
Служба у справах дітей та сім'ї листом від 17.04.2020 щодо невиконання Розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації повідомила ОСОБА_1 , що підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП не виявлено, в зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Згідно з довідкою Деснянського УП ГУНП у місті Києві від 18.03.2020 на заяву позивача за первісним позовом від 15.03.20 року зазначено, що саме «син не бажає спілкуватися із батьком», а спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відноситься до цивільно правових відносин, тобто відсутні підстави для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 замість налагодження доброзичливих стосунків із сином, всіма можливими методами намагається злословити його матір та її батьків шляхом направлення численних заяв, запитів до правоохоронних органів, органів в справах дітей та сім'ї, тощо.
Попри численні звернення та з'ясування ситуації всіма компетентними органами, жодних (належних та допустимих) доказів наявності в діях ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ознак правопорушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність, у вчиненні перешкод в спілкуванні батька із сином матеріали справи не містять.
Листом Деснянського управління поліції від 28.05.2020 адвокату Нетребенко О.С. повідомлено, що «підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КУпАП не виявлено, у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Листом від 26.06.2020 Служба у справах дітей та сім'ї повідомила ОСОБА_1 , що «За результатами опрацювання документів, підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 184 КУпАП не виявлено».
З Висновку щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини 27.08.2020 вбачається, що ОСОБА_1 не надав згоду заслухати думку дитини на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної державної адміністрації, що свідчить про небажання батька заслухати дитину та з'ясувати її дійсне відношення до ситуації в цілому та щодо побачень з батьком в присутності членів комісії. Така позиція батька підтверджується і поясненнями самого ОСОБА_7 . Так, хлопчик повідомив суду, що головний аргумент батька, цитую «будеш робити те, що я скажу поки тобі не виповниться 18 років».
Що стосується проживання малолітнього ОСОБА_7 за місцем помешкання його батька, то суд вважає, що постійні переїзди дитини не сприятимуть його нормальному психологічному стану, у дитини не буде відчуття стабільності, захищеності, що не відповідає ні інтересам, ні бажанням дитини, тощо.
Позивач за первісним позовом не надав жодних та допустимих доказів наявності в нього стабільного доходу, наявності в нього законних джерел доходів. Так, в своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що він є самозайнятою особою, однак ним не надано жодних належних та допустимих доказів цього факту.
Суд під час заслуховування думки дитини переконався особисто в тому, що ОСОБА_7 є цілком здатним самостійно висловити свою думку, він досяг того віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги його думку щодо місця проживання та щодо зустрічей з батьком, його позиція не обумовлена розлукою з батьком чи під впливом іншого батька, адже хлопчик повідомив суду про відсутність тісного дружнього контакту з батьком і під час, коли вони проживали однією родиною, у хлопчика батько асоціюється із неповагою до думки та бажань дитини, він відчуває страх та незахищеність в присутності батька. Цю думку дитина висловлювала в присутності психолога, відповідаючи на питання суду, психолога, представника органу опіки, педагога.
При вирішенні спору про місце проживання дитини, суд має виходити з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, приймати до уваги встановлені факти щодо ставлення дітей до обох батьків, прихильності до кожного з батьків, вік дітей, а також норми Конституції України та законодавства, що регулює ці питання.
Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України а також закріплено у багатьох міжнародних актах: Загальною декларацією прав людини від 10 грудня 1948 року (ст. 13), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року (ст. 12), Протоколом N 4 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод від 16 вересня 1963 року (ст. 2) та іншими.
У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)
Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об'єднання сім'ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідного сина, і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
В такій категорії спорів суд вирішує справу за наданими доказами та виходить зі ступеню батьківської залученості до життя дітей, їх контакту з батьками, потребу дітей у психологічному та особистісному розвитку.
Дитина повинна розвиватися фізично, морально та духовно, а не перетворюватися на предмет маніпуляції між батьками.
Як вбачається з матеріалів справи дитина проживає разом з матір'ю, яка проводить з сином весь свій вільний час, маючи на це можливість, приділяє йому належну увагу та повноцінно займається розвитком дитини.
Суд, враховуючи пояснення сторін та визначений спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, інтереси дитини, бажання батька спілкуватися з дитиною, дійшов висновку, що зустрічі позивача з дитиною мають відбуватися.
Виходячи з наведеного, суд дотримується розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема, і те, що кожен з батьків зобов'язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний контакт. Суд також ураховує вік дитини, ставлення батька до дитини, можливість батька відвідувати дитину та вважає за доцільне визначити спосіб участі батька у вихованні дитини.
Разом з тим, запропонований органом опіки та піклування графік зустрічей батька з сином, суд вважає недостатнім для спілкування дитини з батьком та не буде сприяти повноцінному відновленню взаємовідносин між ними.
За таких обставин, суд вважає за можливе встановити наступний графік зустрічей:
- перша і третя субота щомісяця з 10-00 год. до 15-00 год.;
- перша і третя неділя щомісяця з 10-00 год. до 15-00 год.
Зустрічі проводити з урахуванням інтересів та бажання дитини.
- у дні народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_6), батька (ІНФОРМАЦІЯ_7) щороку, Новий рік - 01 січня, Різдво - 07 січня, Великдень, за погодженням з матір'ю місця та часу зустрічі та за бажанням дитини;
-протягом 2 (двох) тижнів підряд у період літніх шкільних канікул щорічно для оздоровлення дитини за бажанням дитини та погодженням періоду з матір'ю.
Встановлюючи вказаний спосіб участі батька у вихованні дитини, суд керується виключно інтересами дитини.
При цьому, задовольняючи вимоги позивача частково, суд вважає необхідним зауважити, що позивач не позбавлений можливості в подальшому вирішити питання щодо зміни способу його участі у вихованні дитини з урахуванням віку, стану здоров'я, зміни ставлення дитини до нього, укріпленням психоемоційного зв'язку та формуванням довірливих стосунків між ними. Тобто, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому право змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.
При цьому, до суду не надано доказів чинення відповідачем позивачу перешкод в спілкуванні останнього з сином засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого зв'язку.
Зокрема, доказів перешкоджання відповідачем позивачу у відвідуванні шкільних/навчальних заходів, позашкільних зібрань, гуртків, заходів, які проводять за участю дитини, до суду не надані.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про передчасність вимог позову щодо зобов'язання не чинити позивачу перешкоди у спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого зв'язку та щодо відвідування шкільних/навчальних заходів, позашкільних зібрань, гуртків, заходів, які проводять за участю дитини.
Враховуючи наявність вищезазначених обставин, можливість примусового виконання рішення суду, суд вважає, що у даний час виключається можливість проживання тиждень через тиждень дитини у батька, оскільки зазначене не буде відповідати інтересам дитини та негативно вплине на її психоемоційний стан, призведе до порушень її розпорядку дня.
Виходячи з наведеного, суд дотримується розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема і те, що кожен з батьків зобов'язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний контакт.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на даний час проживання малолітнього сина з матір'ю, який фактично проживає з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, який потребує постійного догляду та турботи, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному, так і фізичному. При цьому, суд враховує соціальне оточення дитини, якість контакту матері з сином, який є стабільним та сприятливо впливає на розвиток дитини, тому проживання дитини з матір'ю не призведе до порушення прав батька, оскільки відповідно до закону той з батьків, хто проживає окремо від дитини, має право на безперешкодне спілкування з дітьми і зобов'язаний брати участь у їх вихованні.
Визначивши місце проживання дитини з матір'ю в жодному разі не порушується право батька, оскільки батько не обмежується у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за судовим рішенням.
На підставі вище викладених правових норм, беручи до уваги обставини справи, досліджені судом при її розгляді, зважаючи на вік дитини, її інтереси, умови життя та життя її батьків, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визначення місця проживання дитини разом з нею, з матір'ю, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд дійшов висновку про те, що до правовідносин, що виникають з визначення місця проживання дитини, суди повинні обов'язково застосовувати норми принципу 6 Декларації прав дитини про недопустимість розлучення дитини з матір'ю, крім випадків, коли є виняткові обставини.
Що стосується відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у даній справі, відповідно до ст.ст. 141, 150, 152, 157 СК України обов'язок з утримання та виховання дітей покладається на батьків, а обов'язок не перешкоджати саме тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини в силу п. 3 ст. 157 СК України покладається на того з батьків, з ким проживає дитина. Отже, належним відповідачем у даній справі може бути лише ОСОБА_2 , як особа, яка є матір'ю ОСОБА_7 та, яка в силу наведеної вище норми має як обов'язок не перешкоджати в спілкуванні батька з сином, так і право перешкоджати такому спілкуванню, якщо воно перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 274-279 ЦПК України, ст. 153, 157-159, 161 СК України, ст. 3, 7, 9, 18 Конвенції про права дитини, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі в спілкуванні та вихованні дитини батьком - задовольнити частково.
Встановити наступний графік зустрічей ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 :
- перша і третя субота щомісяця з 10-00 год. до 15-00 год.;
- перша і третя неділя щомісяця з 10-00 год. до 15-00 год.
Зустрічі проводити з урахуванням інтересів та бажання дитини.
- у дні народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_6), батька (ІНФОРМАЦІЯ_7) щороку, Новий рік - 01 січня, Різдво - 07 січня, Великдень, за погодженням з матір'ю місця та часу зустрічі та за бажанням дитини;
- протягом 2 (двох) тижнів підряд у період літніх шкільних канікул щорічно для оздоровлення дитини за бажанням дитини та погодженням періоду з матір'ю.
У задоволенні інших вимог позову відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Позивач ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса листування: АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - код ЄДРПОУ 37501695, м. Київ, пр.-т Маяковського, 21Г.
Повний текст рішення складено 27.10.2021.
Суддя Саламон О.Б.