27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 420/7642/20
адміністративне провадження № К/9901/30076/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земсервіс і К» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Стас Л. В., суддів: Шевчук О. А., Турецької І. О.),
Рух справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Земсервіс і К» (далі - ТОВ «Земсервіс і К») звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 червня 2020 року № 56886, про відповідність ТОВ «Земсервіс і К» пункту 8 критеріїв ризиковості;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області виключити ТОВ «Земсервіс і К» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18 червня 2020 року № 1652207/36044849, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної ТОВ «Земсервіс і К» № 12 від 29 травня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «Земсервіс і К» № 12 від 29 травня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її надіслання 29 травня 2020 року.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року позов задоволено.
3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
4. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.
5. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
6. 12 квітня 2021 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу.
7. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України.
7.1 Водночас апеляційний суд зауважив, що додане до апеляційної скарги платіжне доручення від 05 квітня 2021 року № 426 про сплату судового збору у розмірі 12612 грн не є належним доказом сплати судового збору, оскільки судовий збір був сплачений за подання апеляційної скарги у іншій справі, а саме, у справі № 420/10246/20 за позовом ТОВ «Арія Строй Град».
8. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку з несплатою судового збору.
9. 10 червня 2021 року відповідач втретє подав апеляційну скаргу.
10. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 295 КАС України.
11. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційну оскарження відмовлено, у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
12. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції.
13. Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.
14. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
15. Станом на 27 жовтня 2021 року відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив.
Висновки суду апеляційної інстанції
16. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду з апеляційною скаргою, а причини пропуску такого строку є неповажними.
16.1 Так, апеляційний суд зауважив, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
16.2 Крім того, апеляційний суд зазначив, що скаржником не наведено об'єктивних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які були б зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку із карантином на території України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що первинну апеляційну скаргу у цій справі було подано у визначений процесуальним законом строк, однак її було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору.
17.1 Скаржник зауважує, що при подачі первинної апеляційної скарги був позбавлений можливості сплатити судовий збір з огляду на відсутність затвердженого кошторису та фактичної відсутності коштів для його сплати.
17.2 Водночас скаржник зазначив, що вживав всі залежні від нього дії для сплати судового збору, а після його сплати без зволікань звернувся з апеляційною скаргою повторно.
17.3 Також скаржник посилається на запровадження на території України карантину, що ускладнювало подання апеляційної скарги.
Оцінка Верховного Суду
18. Верховний Суд, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
19. Частинами першою та другою статті 295 КАС України установлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
20. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
21. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
22. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
23. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
24. Стаття 44 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
25. З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
26. Також слід зазначити про те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.
27. Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі «Bellet v. Fгапсе» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
28. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
29. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов'язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
30. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, апеляційний суд посилався на неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою втретє, оскільки скаржником не було виконано вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
31. Водночас апеляційний суд не звернув увагу на те, що попередню апеляційну скаргу було повернуто ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, а з повторною апеляційною скаргою скаржник звернувся 10 червня 2021 року, додавши до апеляційної скарги платіжне доручення від 27 травня 2021 року № 1215 про сплату судового збору у розмірі 12612 грн. Тобто, без зайвого зволікання.
32. За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення в порядку, встановленому законом.
33. Тобто, скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зволікання.
34. На думку колегії суддів, сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх обов'язків.
35. Скаржник у цьому випадку вживав заходи та залежні від нього дії щодо сплати судового збору, усунув недоліки вперше поданої апеляційної скарги, а після сплати судового збору без зволікань звернувся з апеляційною скаргою повторно, тому колегія суддів не погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що підстави для поновлення строку апеляційного оскарження відсутні.
36. Отже, колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про неповажність причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
37. Частиною 1 статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
38. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про те, що ухвала П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року підлягає скасуванню, а справа - поверненню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
39. Ураховуючи те, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.
Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року скасувати, а справу № 420/7642/20 направити до П'ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко