27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 199/3772/20 (2-а/199/97/20)
провадження № К/9901/36647/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Кашпур О. В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі за ОСОБА_1 до головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Кукоти Романа Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Кукоти Романа Олеговича, в якому просила скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ІД № 00086500 від 13 березня 2020 року, яка не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2021 року у зв'язку із ненаданням документу про сплату судового збору та доказів отримання копії оскаржуваної постанови у підтвердження дотримання процесуальних строків позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
В подальшому позивач звернулася до суду першої інстанції із клопотанням про звільнення від сплати судового збору у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, однак, суд, дійшовши висновку про необґрунтованість заявленого клопотання у зв'язку із ненаданням належних доказів у підтвердження зазначеної обставини, ухвалою від 07 липня 2020 року позовну заяву повторно залишив без руху та надав позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року, позов повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Таке своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що у встановлений строк позивачем вимоги, визначені ухвалою суду, не виконано, а тому заяву слід вважати неподаною і повернути позивачу.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін указане судове рішення, із посиланням на положення статті 133 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір», зазначив, що прийняття рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, як і зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору є дискреційною функцією суду з огляду на зміст та правову конструкцію вказаних вище норм.
Третій апеляційний адміністративний суд установив, що надані позивачем довідки не містять відомостей про її майновий стан, який може мати інші джерела доходу, а розмір судового збору складає менше 5% від її річного доходу.
Суд апеляційної інстанції указав, що позивач є ініціатором численних судових спорів, крім того у розгляді ряду справ вона бере участь у якості представника сторін, що, на думку суду, свідчить про можливе отримання нею грошових коштів за представництво в суді інтересів інших осіб. Уважає, що позивач фактично зловживає своїм процесуальним правом на звільнення від сплати судового збору для подання цих позовів, оскільки таке звільнення повинно мати винятковий характер.
Не погоджуючись із ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2020 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржила їх в касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 07 липня 2020 року позивачу відмовлено у звільненні від сплати судового збору та повторно надано строк для усунення недоліків, зокрем,а надання документу про сплату судового збору. У зв'язку з невиконанням вимог указаної ухвали у встановлений судом строк, позовна заява була повернута позивачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Положенням статті 161 КАС України визначено документи, що додаються до позовної заяви, зокрема, документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина третя указаної статті КАС України).
Пільги щодо сплати судового збору установлено статтею 5 Закону України «Про судовий збір», положеннями частини першої якої (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цією скаргою) визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";
5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;
12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;
13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;
14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
15-1) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
21) заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Згідно положень частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини справи. Зокрема, правильним є висновок судів про те, що надані позивачем докази у підтвердження її майнового стану не дають змоги прийти до висновку про необхідність звільнення останньої від сплати судового збору.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, повертаючи позовну заяву, вірно застосував положення пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі за ОСОБА_1 до головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Кукоти Романа Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
О. В. Кашпур