Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 жовтня 2021 року Справа № 520/15864/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,
представника відповідача - Богуцької В.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та стягнення сум,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що виразилась у не врахуванні винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, при розрахунку компенсації за не використані дні відпустки, при нарахуванні грошової допомоги до відпустки, використані дні відпустки;
- стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код 43315445, адреса: Харківська область, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого 16, поштовий індекс 61002) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість в сумі 68836,66 грн., що складається з не нарахованих та не виплачених: сум компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки в розмірі 8836,60 грн., сум компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку в розмірі 15752,20 грн., сум компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку одинока мати в розмірі 15368,00 грн., сум компенсації за не використану додаткову соціальну відпустку в розмірі 6531,40 грн., сум компенсації за використані дні щорічної основної відпустки у травні 2020 в розмірі 1676,40 грн., сум компенсації за використані дні щорічної основної відпустки у липні 2020 в розмірі 2354,72 грн., суми грошової допомоги до відпустки у липні 2020 в розмірі 6571,26 грн., сум компенсації за використані дні щорічної додаткової відпустки у червні 2019 в розмірі 1031,80 грн., сум компенсації за використані дні щорічної основної відпустки у липні 2019 в розмірі 2968,50 грн., сум компенсації за використані дні щорічної основної відпустки у жовтні 2019 в розмірі 539,00 грн., суми грошової допомоги до відпустки у липні 2019 в розмірі 7206,77 грн.
Ухвалою суду від 27.08.2021 року прийнято адміністративну справу за вищевказаним позовом до розгляду, призначено судове засідання.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про залишення позовної заяви без руху, в якому вказаного, що дана справа не належить до справ, за розгляд судом яких не справляється судовий збір та позивача звільнено від сплати такого.
Представником позивача через канцелярію суду було подано заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху, в якому вказано, що у даному випадку подання до суду даної позовної заяви стосується виплати позивачу усіх належних їй при звільненні виплат, що у даному випадку стосується заробітної плати. Відтак, відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху.
Позивач або представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду представником позивача було подано заяву, в якій останній просить суд розгляд справи здійснити без його участі.
Представник відповідача в судове засідання прибув, подане до суду клопотання підтримав.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1, 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 року № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року - 2270 грн.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що останні стосуються надання оцінки бездіяльності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що виразилась у не врахуванні винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, при розрахунку компенсації за не використані дні відпустки, при нарахуванні грошової допомоги до відпустки, використані дні відпустки та стягнення з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 68836,66 грн., що складається з не нарахованих та не виплачених сум.
При цьому, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем разом із позовною заявою до суду не надано документу про сплату судового збору.
Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
При цьому, суд зазначає, що згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей (незалежно від підстав звільнення).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі - Інструкція № 5).
Так, згідно з п.п. 2.2.12 розд. 2 Інструкції № 5 суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток працівникам у розмірах, передбачених законодавством, входять до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати та є об'єктом для нарахування і утримання єдиного внеску.
Отже, суми грошових компенсацій за невикористані щорічні (основну та додаткову) відпустки, нараховані роботодавцем працівнику у місяці звільнення, є додатковою заробітною платнею, як виплати зі відпрацьований час.
Положеннями ст. 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну виконавчу службу» заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби, зазначеного у частині першій статті 6 цього Закону, складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а також інших надбавок згідно із законодавством. За забезпечення реального, своєчасного і законного виконання виконавчого документа державні виконавці одержують винагороду в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Конституційним Судом України у рішенні №8-рп/2013 від 15.10.2013 року вказано, що згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Конституційним Судом України констатовано, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати.
Крім того, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-ким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2019 року справа № 620/4218/18 стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
Відтак, суд приходить до висновку, що у даному випадку оскільки винагороди державного виконавця є складовою заробітної плати, то у позивача були відсутні підстави для сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про залишення позовної заяви без руху - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 26 жовтня 2021 року.
Суддя Мельников Р.В.