Ухвала
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 342/84/20
провадження № 61-16340ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Городенківської районної державної адміністрації, Семенівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Городенківської міської ради, відділу освіти Городенківської міської ради, Городенківської міської ради про стягнення невиплаченої заробітної плати,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу освіти Городенківської районної державної адміністрації, Семенівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Городенківської міської ради, відділу освіти Городенківської міської ради, Городенківської міської ради, в якому просив суд стягнути із Семенівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Городенківської міської ради, відділу освіти Городенківської міської ради на свою користь за період з 04 вересня 2018 року до 02 жовтня 2019 року ненараховану та невиплачену основну заробітну плату прибиральниці через недопущення до роботи у розмірі 77 600 грн, виконання рішення в цій частині покласти на Городенківську міську раду.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Городенківського районного суду від 21 липня 2021 року - без змін.
У жовтні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку, а також через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , в якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подані на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 77 600 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100=227 000 грн).
Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що справа має виняткове значення для неї, як для учасника справи, що подає касаційну скаргу, і що вона позбавлена можливості спростувати обставини видачі довідки про її сукупний дохід за відповідний період, встановлені оскарженим рішенням при розгляді іншої справи.
Проте такі доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
У цій справі у позові відмовлено з мотивів його недоведеності, заявник не погоджується зі встановленими обставинами, а тому незгода із судовими рішеннями, з урахуванням порівняно незначної ціни позову, не свідчить, що справа має виняткове значення для учасника справи.
Також не заслуговують на увагу й посилання заявниці на те, що вона позбавлена можливості спростувати обставини справи, встановлені оскаржуваними рішеннями при розгляді справи іншої справи. Так, заявниця не конкретизувала які обставини вона позбавлена спростувати, не зазначила про наявність такої справи, предмету спору в іншій справі, а тому її посилання на наявність підстав для відкриття касаційного провадження за підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованим.
Отже, доводи заявниці про наявність винятків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не заслуговують на увагу, а тому Верховний Суд не має підстав для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , подала касаційні скарги на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного
У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Городенківської районної державної адміністрації, Семенівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Городенківської міської ради, відділу освіти Городенківської міської ради, Городенківської міської ради про стягнення невиплаченої заробітної плати відмовити.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали надіслати заявниці.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
С. О. Погрібний