Справа №:755/11433/21
Провадження №: 2-а/755/263/21
"25" жовтня 2021 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В., розглянувши матеріали за адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської Міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відшкодування матеріальні та моральні шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративний позовом до відповідача Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської Міської ради (Київської міської державної адміністрації), з вимогою: «скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ №0000072538 від 22 квітня 2021 року»
На підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської Міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відшкодування матеріальні та моральні шкоди, було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем ухвали.
22 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали суду, подав позовну заяву в новій редакції з додатками до неї у відповідності до кількості учасників процесу та надано докази на підтвердження сплати судового збору.
Разом з адміністративним позовом в новій редакції, позивач ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку для звернення до суду з вимогами щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ №0000072538 від 22 квітня 2021 року, оскільки позивачем вирішувалося питання в досудовому порядку, щодо правомірності дій інспектора з паркування під час винесення оскаржуваної постанови, крім того через погіршення стану здоров'я позивач не в змозі був приділити належну підготовку матеріалів та звернення до суду з позовом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до місцевого суду як адміністративного - 12 липня 2021 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Дніпровського районного суду м. Києва, в той же час оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена 22 квітня 2021 року.
За вимогами частини 2 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом з порушенням передбачених законодавством строків.
На підставі ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня з дня вручення такої постанови.
При цьому, за приписами ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п'ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
За підсумовуючим аналізом наведеного, суддя звертає увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
З огляду на вищевикладене, судом не встановлено підстав для визнання причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це в наслідок неналежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідтворна за даних умов подія.
Суд касаційної інстанції у постанові від 23.10.2018 у справі №569/16060/17, адміністративне провадження №К/9901/48612/18, роз'яснив, що у визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об'єктивна - наявність факту порушеного права, суб'єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов'язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою, і що обов'язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин.
Звернення особи до вищестоящего органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав. Правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №463/1221/17, у постанові від 05 березня 2020 року у справі №127/7446/19, у постанові від 07 грудня 2020 року у справі №522/14986/19.
Відповідно до змісту пункту 3 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Вказаною нормою передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. При цьому, звернення ОСОБА_1 до вищестоящого органу зі скаргою/листами на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, за таких обставин відсутні підстави для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки суд визнає повідомлені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнанні неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що судом не встановлено обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення позивача до суду поважними, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, що в силу вимог ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
Частиною 8 ст. 169 КАС України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 118, 171, 248, 289, 294 Кодксу адмыныстративного судочинства України, суддя,-
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської Міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відшкодування матеріальні та моральні шкоди,- повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: