Справа № 755/10586/21
"26" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Чех Н.А.,
за участі секретаря судового засідання - Бурдейна С.М.,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» про стягнення коштів, -
установив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про розірвання договору та стягнення коштів посилаючись на те, що вона являється потерпілою у кримінальному провадженні № 12020100100006887 від 18.10.2020 року, порушеного за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України. Досудове розслідування здійснюється слідчим відділення відділу поліції № 4 Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. 09.11.2020 року автомобіль марки «Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 , було оглянуто та вилучено і поміщено на майданчик для тимчасово вилучених транспортних засобів ГУНП у м. Києві. Арешт на автомобіль не накладався. Листом № 1673/125/56/11-2020 від 29.12.2020 року слідчий відділ зобов'язав відповідача видати їй (позивачу) автомобіль «Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 . 30.12.2020 року вона звернулася до ТОВ «Укрспецпарк» за адресою - м. Київ, вул. Фанерна, 4, з метою повернення автомобіля, однак їй повідомили, що видадуть автомобіль після сплати нею коштів в сумі 3 662,22 грн. на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 . Дані кошти нею були сплачені. Втім, вважає, що відповідач отримав від неї кошти незаконно, оскільки вона є потерпілою особою, та не укладала з відповідачем договору на зберігання автомобіля.
Даний позов зареєстровано в Дніпровському районному суді м. Києві 25.06.2021 року.
30.06.2021 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
По даній справі посилається на те, що вона являється потерпілою у кримінальному провадженні № 12020100100006887 від 18.10.2020 року, порушеного за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України. Досудове розслідування здійснюється слідчим відділення відділу поліції № 4 Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
09.11.2020 року автомобіль марки «Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 , було оглянуто та вилучено і поміщено на майданчик для тимчасово вилучених транспортних засобів ГУНП у м. Києві. Згідно Акту передачі-приймання транспортного засобу на зберігання автомобіль передано ТОВ «Укрспецпарк». Арешт на автомобіль не накладався.
Листом № 1673/125/56/11-2020 від 29.12.2020 року слідчий відділ дозволив віддати ОСОБА_1 автомобіль «Range Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 .
30.12.2020 року позивач звернулась до ТОВ «Укрспецпарк» за адресою - м. Київ, вул. Фанерна, 4, з метою повернення автомобіля, однак їй повідомили, що видадуть автомобіль після сплати нею коштів в сумі 3 662,22 грн. на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 . Дані кошти нею були сплачені.
Частина 1 статті 98 КПК України визначає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Згідно Інструкції порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов'язані вилучати: а) речові докази; б) предмети і документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання); в) документи, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених (підсудних); г) інші документи, що мають значення у справі; д) гроші та інші цінності, виявлені під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.
Речовими доказами згідно із ст. 78 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05 ) є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.
Під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).
Витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.
Проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що за зберігання речових доказів в кримінальному провадженні сторона не сплачує кошти, вони покладаються на органи, де воно зберігається, а у разі спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ТОВ «Укрспецпарк» не видав їй автомобіль без сплати коштів за його зберігання в сумі 3 662,22 грн. на рахунок НОМЕР_2 . Однак доказів на підтвердження даної обставини суду не надала. Не надано доказів і того, що рахунок НОМЕР_2 належить саме ТОВ «Укрспецпарк».
Таким чином, вивчивши надані позивачем документи - докази, суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує те, що кошти в сумі 3 662,22 грн. були нею перераховані саме на рахунок ТОВ «Укрспецпарк».
Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в суді та не підлягають задоволенню.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» про стягнення коштів - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складання повного судового рішення - 26.10.2021 року.
Суддя: