26 жовтня 2021 року № 320/6494/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
-визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області провести перерахунок та виплату їй пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки (9118,81 грн), з моменту її призначення, а саме з 02.04.2021.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач необґрунтовано застосував показник середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки при обчисленні її пенсії за віком.
Стверджує, що пенсія їй призначена з 02.04.2021 року, а тому вона має призначатись із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за її призначенням.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку у відповідача та з 02.04.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як слідує з розпорядження з пенсійної справи , при призначенні пенсії за віком позивачці застосовано показник середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки.
З матеріалів справи слідує, що до 02.04.2021 позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», виплата якої була призупинена в зв'язку з її роботою.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою, у якій просила здійснити перерахунок її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.
Листом від 30.04.2021 № 5000-6866/З-02/8-1000/21 відповідач відмовив позивачці у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.
Не погоджуючись із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки при обчисленні її пенсії за віком, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом "е" частини 1 статті 55 Закону №1788 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), на підставі якого позивачу призначено пенсію за вислугу років, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У свою чергу починаючи з 01.01.2004 набрали чинності норми Закону №1058.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Статтею 9 Закону №1058 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частинами 1-2 статті 43 Закону №1058, перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Статтею 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором (частина 1).
Частиною 3 статті 45 Закону №1058 визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що частиною 3 статті 45 Закону №1058 встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Водночас, у цій справі позивачці була призначена пенсія відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058 позивачка звернулася вперше.
При цьому, у подальшому виплату позивачці пенсії за вислугу років було припинено згідно з частиною 2 статті 7 Закону №1788, за якою пенсії за вислугу років призначаються особам при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 29.07.2016 у справі №21-6331а15 та постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №334/917/17 (2- а/334/267/17), від 23.10.2020 у справі №528/196/17.
Аналогічного висновку дійшла Велика палата Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 876/5312/17.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки при обчисленні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком гр. ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки (9118,81 грн) , з моменту її призначення, а саме з 02.04.2021.
Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 судові витрати у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.