25 жовтня 2021 року м. Київ № 320/7958/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом депутата Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_1 до Української міської ради Обухівського району Київської області та Українського міського голови Обухівського району Київської області Туренка Олександра Валентиновича про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій,
депутат Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Української міської ради Обухівського району Київської області (далі - відповідач 1) та Українського міського голови Обухівського району Київської області Туренка Олександра Валентиновича (далі - відповідач 2), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними та скасувати:
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 100/0/7-21-5-8 скл. «Про створення Служби у справах дітей та сім'ї Української міської ради та затвердження структури виконавчих органів Української міської ради у новій редакції»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 105/0/7-21-5-8 скл. «Про затвердження Програми «Молодь і спорт Української територіальної громади на 2021-2023 роки»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 120/0/7-21-5-8 скл. «Про внесення змін до міської програми розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури Української міської ради на 2021 рік»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 127/0/7-21-5-8 скл. «Про внесення змін до рішення другої сесії Української міської ради VIII скликання від 22.12.2020 року «Про затвердження міської програми першочергових заходів по охороні навколишнього природного середовища по Українській міській раді на 2021 рік»»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 124/0/7-21-5-8 скл. «Про внесення змін до Програми проведення робіт по ремонту та утриманню автомобільних доріг по Українській міській раді на 2021 рік», затвердженої рішенням третьої сесії Української міської ради VIII скликання від 04.02.2021 року»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 126/0/7-21-5-8 скл. «Про внесення змін до міської програми розвитку житлово-комунального господарства по Українській міській раді на 2021 рік, затвердженої рішенням другої сесії Української міської ради VIII скликання від 22.12.2020 року»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 125/0/7-21-5-8 скл. «Про затвердження конкурсної документації на визначення виконавця послуги з вивезення побутових відходів на території населених пунктів Української міської територіальної громади»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 128/0/7-21-5-8 скл. «Про внесення змін до рішення Української міської ради від 22.12.2020 № 030/0/7-20-2-8 скл. «Про бюджет Української міської територіальної громади на 2021 рік»;
- визнати протиправними дії Українського міського голови щодо підписання наступних рішень:
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 100/0/7-21-5-8 скл. «Про створення Служби у справах дітей та сім'ї Української міської ради та затвердження структури виконавчих органів Української міської ради у новій редакції»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 105/0/7-21-5-8 скл. «Про затвердження Програми «Молодь і спорт Української територіальної громади на 2021-2023 роки»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 120/0/7-21-5-8 скл. «Про внесення змін до міської програми розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури Української міської ради на 2021 рік»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 127/0/7-21-5-8 скл. «Про внесення змін до рішення другої сесії Української міської ради VIII скликання від 22.12.2020 року «Про затвердження міської програми першочергових заходів по охороні навколишнього природного середовища по Українській міській раді на 2021 рік»»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 124/0/7-21-5-8 скл. «Про внесення змін до Програми проведення робіт по ремонту та утриманню автомобільних доріг по Українській міській раді на 2021 рік, затвердженої рішенням третьої сесії Української міської ради VIII скликання від 04.02.2021 року»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 126/0/7-21-5-8 скл. «Про внесення змін до міської програми розвитку житлово-комунального господарства по Українській міській раді на 2021 рік, затвердженої рішенням другої сесії Української міської ради VIII скликання від 22.12.2020 року»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 125/0/7-21-5-8 скл. «Про затвердження конкурсної документації на визначення виконавця послуги з вивезення побутових відходів на території населених пунктів Української міської територіальної громади»;
рішення Української міської ради Обухівського району Київської області від 29.04.2021 № 128/0/7-21-5-8 скл. «Про внесення змін до рішення Української міської ради від 22.12.2020 № 030/0/7-20-2-8 скл. «Про бюджет Української міської територіальної громади на 2021 рік»;
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Українською міською радою Обухівського району Київської області з порушенням процедури та всупереч вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняті спірні рішення у зв'язку з невідповідністю волевиявлення представників громади - депутатів Української міської ради, підписані не уповноваженою на це особою, а отже є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії Українського міського голови Обухівського району Київської області щодо підписання вказаних рішень є протиправними.
Позивач вказує, що під час прийняття оскаржуваних рішень не були враховані пропозиції депутатів, відбувалось порушення процедури голосування на сесії, проєкти рішень, які надавались депутатам до проведення сесії відрізняються від підписаних остаточних рішень, що є порушенням волевиявлення депутатів, як представників громади.
Прийняті рішення не відповідають результатам обговорення і голосування депутатів на сесії, містять положення, які не відповідають волевиявленню представників громади і суперечать інтересам мешканців Української об'єднаної територіальної громади, а отже підписані Українським міським головою протиправно. Позивач також зазначає, що всі оскаржувані рішення були прийняті на сесії під головуванням секретаря Української міської ради Проценко Катерини Василівни, а не Українського міського голови Обухівського району Туренка Олександра Валентиновича, що свідчить про підписання цих рішень не уповноваженою особою.
Ухвалою суду від 12.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Окремо слід звернути увагу, що суд в межах розгляду заявлених позовних вимог не встановлює законність та відповідність правовим актам вищої юридичної сили оскаржуваних нормативно-правових актів, у зв'язку з цим підстави для розгляду цієї справи у порядку загального позовного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Від відповідачів 17.09.2021 надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідачі позов не визнали, заперечували проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. Згідно з частиною другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Законом. Відповідно до частини першої статті 59 Регламенту Української міської ради VIII скликання, рішення ради приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів «ЗА» від загального складу ради за винятком випадків, зазначених у регламенті. Відповідачі вказують, що всі оскаржувані рішення були підтримані більшістю голосів депутатів ради на сесії у відповідності до встановленого законодавством України порядку.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
29.04.2021 відбулась п'ята (позачергова) сесія Української міської ради Обухівського району Київської області VIII скликання (далі - УМР).
З протоколу № 5 п'ятої (позачергової) сесії УМР головуючим на засіданні визначений міський голова Туренко Олександр Валентинович.
0 14:23 міський голова Туренко О.В. покинув засідання п'ятої (позачергової) сесії УМР у зв'язку з поганим самопочуттям. На підставі статті 44 Регламенту УМР засідання п'ятої (позачергової) сесії УМР продовжила секретар ради Проценко К.В.
На засіданні п'ятої (позачергової) сесії УМР прийнято також рішення «Про зобов'язання секретаря Проценко К.В. на підписання рішень п'ятої (позачергової) сесії Української міської ради».
Оскільки під час прийняття оскаржуваних рішень спотворено їх зміст, що не відображає дійсного волевиявлення депутатів, грубо порушено процедуру їх прийняття, що свідчить про їх неправомірність, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, а також визнання протиправними дій міського голови щодо підписання цих рішень , з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 280/97-ВР, представницький орган місцевого самоврядування - це виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (частини перша, третя статті 10 Закону № 280/97-ВР).
Згідно з частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом № 280/97-ВР та Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-IV (далі - Закон № 93-IV).
Частиною другою статті 2 Закону № 93-IV передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
Статтею 11 Закону № 93-IV визначені права депутата місцевої ради у виборчому окрузі, зокрема, частиною першою цієї норми Закону № 93-IV установлено, що у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку (частина друга статті 11 Закону № 93-IV).
Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян (частина третя статті 11 Закону № 93-IV).
Частиною першою статті 15 Закону № 93-IV визначено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів (частина друга статті 15 Закону № 93-IV).
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради (частина третя статті 15 Закону № 93-IV).
У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом (частина четверта статті 15 Закону № 93-IV).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що депутат місцевої ради реалізує свої повноваження шляхом внесення пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, бере участь в обговорення питань та їх суті, виносить на розгляд ради та її органів пропозицій з інших питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, має право звернутися до будь-якого суб'єкта щодо усунення вчинених ним порушень або направити депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів з вимогою вжити заходів з цього приводу. Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.
За приписами статті 10 Закону № 280/97-ВР, окремі депутати не здійснюють представництво інтересів громади, оскільки саме відповідні ради і є тими представницькими органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Тому саме ради, а не окремі депутати мають право звернутися до суду з позовом про захист порушених прав територіальної громади.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Таким чином, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах, оскільки нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Так, як зазначалось вище, депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю.
У зв'язку з цим позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Окремо суд звертає увагу і не може залишити осторонь вимоги щодо визнання протиправними дій міського голови УМР Туренка Олександра Валентиновича у зв'язку з підписанням оскаржуваних рішень з підстав головування на п'ятій (позачерговій) сесії секретаря ради Проценко Катериною Василівною.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР, сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.
Частиною шістнадцятою статті 46 Закону № 280/97-ВР встановлено, що протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.
Відповідно до частини одинадцятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.
Частиною шостою 46 Закону № 280/97-ВР закріплено, що у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.
У цих випадках сесія скликається: 1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом; 2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.
Частиною сьомою цієї статті передбачено, що сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.
Статтею 50 Закону № 280/97-ВР визначено статус, повноваження, права, обов'язки секретаря сільської, селищної, міської ради.
Так, відповідно до пунктів 1-3 частини третьої статті 50 Закону № 280/97-ВР, секретар сільської, селищної, міської ради: 1) у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови; 2) скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради; 3) веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону.
Отже, Законом № 280/97-ВР встановлені конкретні випадки здійснення секретарем ради повноважень голови ради, в тому числі і підписання відповідних рішень, прийнятих радою. Це частина перша статті 42 та частина шоста статті 46 Закону № 280/97-ВР.
Так, частиною першою статті 42 Закону № 280/97-ВР передбачено, що повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.
Як зазначалось вище, другий випадок це невмотивована відмова скликати сесію (частина шоста статті 46 Закону № 280/97-ВР).
Аналогічні повноваження міського голови визначені у статтях 14, 57, 79 Регламенту Української міської ради VІІІ скликання.
Отже, з урахуванням того, що п'ята (позачергова) сесія була скликана міським головою УМР, він визначений головуючим на засідання сесії, підстави вважати, що секретар ради Проценко К.В. уповноважена на підписання рішень, прийнятих на сесії, оскільки продовжила головування на засіданні п'ятої (позачергової) сесії УМР від 29.04.2021, відсутні.
Рішення, прийняте на засіданні п'ятої (позачергової) сесії УМР від 29.04.2021 «Про зобов'язання секретаря Проценко К.В. на підписання рішень п'ятої (позачергової) сесії Української міської ради», не може бути реалізоване, оскільки не передбачено вищезазначеними нормами Закону № 280/97-ВР.
Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також враховуючи відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог цього позову та відсутність правових підстав для його задоволення.
При вирішенні цієї справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог і порушень його прав та інтересів, а наведені ним доводи спростовані фактичними обставинами справи.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору у випадку відмови у позові.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову депутату Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Української міської ради Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ: 35161509; місцезнаходження: 08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, площа Шевченка, буд. 1) та Українського міського голови Обухівського району Київської області Туренка Олександра Валентиновича (РНОКПП: не відомо; місце роботи: 08720, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, площа Шевченка, буд. 1) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.