25 жовтня 2021 року Справа № 280/5608/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП 44118663)
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області ), у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення №62792412 від 29.04.2021, винесене відповідачем, згідно якого позивач повинен сплатити 2 765,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що зареєстрований як самозайнята особа і перебуває на податковому обліку у відповідача з 05.07.2018. 30.03.2021 позивач отримав від ГУ ДПС у Запорізькій області рішення №40432411 від 24.03.2021, згідно якого він повинен сплатити 2 765,92 грн., з яких 1 475,11 грн. - штрафні санкції, а 1 290,81 грн. - пеня, яке оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 16.04.2021 рішення №40432411 від 24.03.2021 скасовано з тих підстав, що винесено не за встановленою формою, та зобов'язано відповідача сформувати та направити нове рішення з урахуванням висновків вищестоящого органу. 05.05.2021 позивач отримав від відповідача рішення №62792412 від 29.04.2021, та оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 03.06.2021 скарга залишена без розгляду. Рішення ДПС України від 03.06.2021 обґрунтовувалось тим, що питання, порушене у скарзі, є фактично повторним та вже вирішено по суті. Позивач не погоджується з вищезазначеною правовою позицією ДПС України, оскільки вважає, що скарга була первинною та повинна розглядатись по суті з прийняттям вмотивованого рішення. Оскільки вмотивоване рішення ДПС України до теперішнього часу не прийняте, вважає, що скарга повністю задоволена, а отже рішення №62792412 від 29.04.2021 є протиправним. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
02.09.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та з посиланням на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) зазначає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі також єдиний внесок, ЄСВ) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум, одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0.1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу. Враховуючи наведене, ГУ ДПС у Запорізькій області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.04.2021 №62792412 на загальну суму 2765,92 грн., з них штраф - 1475,11 грн., та пеня - 1290,81 грн.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
Позивач перебуває на обліку у відповідача (Мелітопольське управління) як платник єдиного внеску - фізична особа, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат).
24.03.2021 відповідачем прийнято рішення №240432411 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI до позивача засновано штрафні санкції у розмірі 20% в сумі 1 475,11 грн, а також нараховано пеню за період з 03.05.2019 по 02.09.2020 в розмірі 1 290,81 грн., а всього на загальну суму 2765,92 грн.
Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження.
Рішенням про розгляд скарги Державної податкової служби України від 16.04.2021 №8667/6/99-00-06-02-01-06 вирішено скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.03.2021 №240432411 ГУ ДПС у Запорізькій області та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, а скаргу фізичної особи, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвоката Кальченка А.В.) задоволено частково, зобов'язано ГУ ДПС у Запорізькій області сформувати та направити нове рішення з урахуванням вищенаведеного, згідно вимог чинного законодавства.
В рішенні Державної податкової служби України від 16.04.2021 №8667/6/99-00-06-02-01-06 зазначено, що скаржником належним чином не виконувались вимоги ст.9 Закону №2464-VI, а саме: єдиний внесок за 2018 рік, ІІ-IV квартали 2019 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. У зв'язку з чим ГУ ДПС у Запорізькій області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.03.2021 №240432411. Однак оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки винесено не з встановленою формою, що є порушенням п.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за №508/26953. Водночас, зазначено, що дане порушення не скасовує суму штрафної санкції та пені.
ГУ ДПС у Запорізькій області прийняло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.04.2021 №62792412, яким на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI до позивача засновано штрафні санкції у розмірі 20% в сумі 1 475,11 грн, а також нараховано пеню за період з 03.05.2019 по 02.09.2020 в розмірі 1 290,81 грн., а всього на загальну суму 2765,92 грн.
Позивач подав скаргу від 11.05.2021 на рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.04.2021 №62792412.
За результатами розгляду скарги позивача від 11.05.2021 Державна податкова служба України прийняла рішення про розгляд скарги від 03.06.2021 №12411/6/99-00-06-02-01-06, в якому зазначено, що оскаржуване рішення винесено на виконання рішення ДПС про результати розгляду скарги від 16.04.2021 №8667/6/99-00-06-02-01-06, яким скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24.03.2021 №240432411 ГУ ДПС у Запорізькій області та зобов'язано винести і направити нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином питання, порушене у скарзі, є фактично повторними та вже вирішено по суті. За таких обставин скарга не підлягає розгляду.
Позивач вважає, що Державна податкова служба України не розглянула його скаргу по суті у встановлені строки, а тому скарга вважається повністю задоволеною, а рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.04.2021 №62792412 - є протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: 2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Частиною 10 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що самозайняті особи, зокрема, адвокати, є платниками єдиного соціального внеску. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. У разі, якщо має місце факт несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, до платника застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня на суму недоїмки.
За даними інтегрованої картки платника єдиного внеску, починаючи з 02.05.2019, за позивачем обліковується недоїмка з єдиного внеску, погашення якої відбувалось шляхом зарахування поточних платежів в рахунок погашення заборгованості в порядку черговості її виникнення.
Суд звертає увагу, що позивач не наводить жодних аргументів щодо неправомірності застосування відповідачем штрафних санкцій та нарахування пені за період з 03.05.2019 по 02.09.2020 в загальному розмірі 2765,92 грн., у тому числі щодо своєчасності/несвоєчасності сплати єдиного внеску, при цьому аргументи позивача стосуються виключно незгоди з результатами розгляду Державною податковою службою України його скарги від 11.05.2021.
Суд зазначає, що в силу вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При цьому рішення Державної податної служби України, прийняті за наслідками вирішення податкового спору в досудовому порядку, не є актами реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжують для платника жодних правових наслідків.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 08.09.2020 у справі №826/24880/15, від 16.06.2020 у справі №810/1652/16 тощо.
Суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №820/10523/15, як нерелевантні, оскільки в межах справи №820/10523/15 судом було встановлено, що рішення про результати розгляду скарги позивача не прийнято, доказів його прийняття та направлення позивачу, станом на час розгляду справи в суді, суду не надано.
Водночас, у даній справі Державна податкова служба України за результатами розгляду скарги позивача від 11.05.2021 прийняла рішення від 03.06.2021 №12411/6/99-00-06-02-01-06, яке позивачем отримано, що сторонами не заперечується.
Суд звертає увагу, що адміністративний порядок оскарження рішення контролюючого органу є альтернативою судовому порядку. Це означає, що, не отримавши відновлення порушеного права у процедурі адміністративного оскарження, платник податку не позбавлений можливості доводити протиправність оскаржуваного ним рішення контролюючого органу в суді, по суті податкового правопорушення.
Враховуючи, що позивач не наводить жодних аргументів в обґрунтування протиправності застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені за період з 03.05.2019 по 02.09.2020 в загальному розмірі 2765,92 грн. по суті виявленого контролюючим органом порушення строку сплати єдиного внеску, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені адміністративного позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 25.10.2021.
Суддя М.О. Семененко