Ухвала від 25.10.2021 по справі 2-3353/11

УХВАЛА

25 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2-3353/11

провадження № 61-16264ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Черкаської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року.

Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.

Касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 392 ЦПК України, оскільки скаржником не було зазначено підстави касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

За правилами абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

Всупереч вищевказаній вимозі касаційна скарга не містить чітких посилань на те, яку(і) норму(и) права порушив суд апеляційної інстанції, постановивши оскаржувану ухвалу. Доводи скаржника будуються на аналізі рішень Європейського суду з прав людини та на посиланні на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 травня 2021 року у справі №201/8437/13-ц.

Суд також звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого подається ця касаційна скарга, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Диспозиція вищевказаної статті також передбачає потребу в зазначенні скаржником норми права, з застосуванням якої він не погоджується.

В контексті вимог статей 13, 389 ЦПК України суд касаційної інстанції розглядає скаргу в межах вимог, заявлених особою, та за результатами касаційного перегляду має провести аналіз застосування цієї ж норми права судом апеляційної інстанції та надати з приводу цього правовий висновок.

Суд касаційної інстанції не уповноважений на власний розсуд, шляхом тлумачення змісту касаційної скарги, визначати норму права, з застосуванням якої не погоджується скаржник, оскільки в такий спосіб можна досягти подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, що є недопустимим.

Враховуючи вищенаведене, скаржнику необхідно надати до суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та її копії для інших учасників справи з врахуванням вимог цієї ухвали.

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, в зв'язку з чим на підставі вимог статей 185, 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш