"18" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2396/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (65609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4, код ЄДРПОУ 38728402);
до відповідача: фізичної особи-підприємця Сари Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 );
про стягнення 123 576,02 грн.
Суть спору: 09.08.2021 року позивач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2482/21) до відповідача - Фізичної особи підприємця Сари Володимира Васильовича, в якій просить суд стягнути з останнього суму заборгованості в розмірі 101283,63 грн. та суму штрафних та компенсаційних нарахувань в розмірі 22292,39 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №3-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальними та іншими послугами від 13.04.2020 року, а саме у частині своєчасного та повного здійснення платежів за договором.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.08.2021 року було відкрито провадження у справі №916/2396/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.09.2021 р. о 15:20.
У судовому засіданні від 15.09.2021 року суд дійшов висновку, що спір по справі №916/2396/21 розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в зв'язку з чим судом було оголошено перерву у розгляді справи на 18.10.2021 року о 11:30.
18.10.2021 року у судове засідання представник позивача не з'явився, заяв про розгляд справи без його участі до суду не подавав, однак про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні від 15.09.2021 року.
Відповідач у судове засідання 18.10.2021 року не з'явився, між тим, про розгляд справи, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал на юридичну адресу ФОП Сара В.В., які були повернуті до суду із відміткою у довідках поштової установи «невручене - за закінченням терміну зберігання». Крім цього, 17.09.2021 року судом було повідомлено відповідача про розгляд справи та призначене наступне засідання у телефонному режимі, про що свідчить наявна у матеріалах справи телефонограма прийнята особисто ФОП Сара В.В. Разом з тим, під час телефонної розмови, відповідач просив суд направити ухвалу суду від 15.09.2021 року про повідомлення та виклик на електронну пошту: prombaza007@gmail.com. Так, 17.09.2021 року судом також направлено на вищезазначену електронну пошту відповідача ухвалу про повідомлення про наступне судове засідання по справі №916/2396/21.
Враховуючи дані обставини, суд вважає, що було вжито всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, про дату, час та місце судових засідань. Водночас, суд зазначає, що відповідачем не було висловлено свою позицію щодо суті справи, та враховуючи, що відповідач був обізнаний про розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 18.10.2021 року судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 23.10.2021 року.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
13.04.2020 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі начальника Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Сарою Володимиром Васильовичем (Користувач) укладено договір №3-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальними та іншими послугами (Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, балансоутримувач забезпечує утримання будівлі морський вокзал (інв.№ 29/632) з прибудинковою територією, шо розташована за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Набережна Луки Капікраяна, 4 (Будівля), є державним нерухомим майном, в якому Користувачем орендовано (за відповідним договором оренди державного нерухомого майна) нежитлові приміщення № 31-32, 22. 25. 26. 27, 30 та площадки (рампи), які розташовані між виробничо-складськими приміщеннями загальною площею 168,7 кв. м. (Приміщення), а Користувач бере участь в утриманні та обслуговуванні Будівлі та прибудинкової території (пропорційно займаної площі) і компенсації вартості спожитих комунальних, оплачує супутні послуги на умовах цього Договору та чинного законодавства України.
Згідно п.2.1-2.2 Договору, ціна цього Договору визначається обсягом фактичної участі Користувача в утриманні та обслуговуванні Будівлі та прибудинкової території (пропорційно займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг на умовах цього Договору та чинного законодавства України протягом всього часу оренди Приміщень. Розмір оплати участі Користувача в утриманні та обслуговуванні Будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг за період з 05.04.2019 р. по 29.02.2020 р. (включно) визначається па умовах цього Договору (в т.ч. на умовах Додатку № 1 до нього), на підставі окремого рахунку Балансоутримувача. Розмір щомісячної оплати участі Користувача в утриманні та обслуговуванні Будівлі та прибудинкової території (пропорційно до займаної площі), компенсації вартості фактично спожитих комунальних, інших супутніх послуг визначається на умовах цього Договору (в т.ч. на умовах Додатку № 2 до нього). Зміна цін/тарифів безпосередніх постачальників комунальних послуг (водопостачання, водовідведення. електропостачання та розподіл електроенергії), ставок державних податків і зборів обов'язкових для нарахування на вартість щомісячної плати окремих її частин) тощо не
потребують внесення змін до цього Договору та враховуються Сторонами при взаєморозрахунках з моменту настання таких змін.
Положеннями п.2.3-2.4 Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором здійснюються щомісячно, на підставі відповідних рахунків Балансоутримувача та підписаних Сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг (Акт), шляхом банківського переказу Користувачем грошових коштів на поточний рахунок Балансоутримувача протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання відповідних рахунку та Акту від Балансоутримувача. Користувач зобов'язаний підписати отриманий від Балансоутримувача проект Акту протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання або в цей же строк надати свої заперечення/зауваження щодо нього. В разі непідписання Акту Користувачем та ненадання у встановлений строк обґрунтованих заперечень/зауважень щодо нього, такий Акт вважається Сторонами погодженим (підписаним).
Пунктом 2.5 Договору передбачено, що рахунки на оплату та проект Акту у двох примірниках передаються Користувачу шляхом вручення безпосередньо уповноваженому представнику Користувача під підпис та/або направлення на юридичну адресу Користувача іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур'єрською поштою тощо). Застосування одного з описаних способів визнається Сторонами достатнім для забезпечення оплати Користувачем такого рахунку та підписанням ним Акту. У випадку виникнення спорів щодо одержання Користувачем рахунку на оплату та Акту, рахунок та Акт вважаються переданими та одержаними Користувачем, а тягар доказування того, що рахунок та Акт не були одержані, несе Користувач.
Відповідно до п. 3.1.1. Договору, Балансоутримувач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати передбачену цим Договором плату, вимагати своєчасності та повноти її здійснення.
Згідно п. 3.4.1. Договору, Користувач зобов'язаний здійснювати оплату за цим Договором у порядку, в строки та в обсязі, що встановлені цим Договором.
Як встановлено п.6.1, 6.3 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. Відповідальність Сторін за порушення зобов'язань по цьому Договору визначається умовами цього Договору та чинним законодавством України.
Положеннями п.6.4 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати передбачених цим Договором платежів Балансоутримувач має право вимагати від Користувача сплати на користь Балансоутримувача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати. Нарахування пені припиняється в день фактичного погашення заборгованості.
Пунктами 9.1, 9.2 Договору встановлено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання і скріплення печатками сторін і діє до « 31» грудня 2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Дія Договору вважається продовженою на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії Договору жодна з Сторін письмово не повідомила іншу Сторону про припинення даного Договору. Сторони домовились, що відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України умови цього договору розповсюджуються на їх взаємовідносини, які виникли між ними до його укладання, а саме з 05.04.2019 року.
Відповідно до п. 9.4, 9.5 Договору, цей Договір може бути розірваний за взаємною згодою Сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору. Припинення дії Договору не звільняє Сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобов'язань та сплати штрафних санкцій, які виникли під час дії Договору.
Як зазначив позивач, станом на дату подання даної позовної заяви частина рахунків оплачена з порушення строків оплати, інша частина - не сплачена, що викладено в наданому позивачем розрахунку основної заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу вимоги про оплату заборгованості: №331/14-03-05/Вих від 23.02.2021 (з відміткою тримання від 01.03.2021) та №1188/14-03-05/Вих від 23.07.2021 (з відміткою отримання від 30.07.2021).
05.05.2021 року відповідач направив лист позивачу, відповідно до якого відповідач повідомив, що визнає основу заборгованість, яка утворилась у зв'язку з скрутним фінансовим становищем ФОП Сара В.В., та визнає штрафні санкції і компенсаційні нарахування, також відповідач зобов'язався погасити заборгованість найближчим часом та просив позивача утриматися від стягнення заборгованості у судовому порядку.
В підтвердження позовних вимог Адміністрація Ізмаїльського морського порту надала суду рахунки №1397/87 від 30.04.2020 року на суму 27 924,56 грн., №1524/87 від 30.04.2020 року на суму 3838,72 грн., №1816/87 від 31.05.2020 року на суму 2645,36 грн., № №2180/87 від 30.06.2020 року на суму 3385,57 грн., №2497/87 від 31.07.2020 року на суму 5106, 73 грн., №2840/87 від 31.08.2020 року на суму 4540,74 грн., №3259/87 від 30.09.2020 року на суму 3772,50 грн., №3562/87 від 31.10.2020 року на суму 2396,10 грн., №3563/87 від 31.10.2020 року на суму 1177,00 грн., №3973/87 від 30.11.2020 року на суму 2527,36 грн., №3974/87 від 30.11.2020 року на суму 6334,82 грн., №4291/87 від 31.12.2020 року на суму 9842,81 грн., №4292/87 від 31.12.2020 року на суму 2439,85 грн., №4291/87/А від 25.01.2021 року на суму 1612,14 грн., №311/87 від 31.01.2021 року на суму 108 28,50 грн., №312/87 від 31.01.2021 року на суму 2702,36 грн., №735/87 від 28.02.2021 року на суму 6400,99 грн., № 737/87 від 28.02.2021 року на суму 9122,44 грн., №1067/87 від 31.03.2021 року на суму 4298,86 грн., №1068/87 від 31.03.2021 року на суму 11560,85 грн., №1461/87 від 30.04.2021 року на суму 5720,81 грн., №1462/87 від 30.04.2021 року на суму 3940,25 грн., №1833/87 від 31.05.2021 року на суму 3124,16 грн., №1834/87 від 31.05.2021 року на суму 2160/96 грн., №2194/87 від 30.06.2021 року на суму 3192,12 грн., №2195/87 від 30.06.2021 року на суму 2253,78 грн.
Крім цього, позивачем надано підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1397/87 від 30.04.2020 року на суму 27 924,56 грн., №1524/87 від 30.04.2020 року на суму 3838,72 грн., №1816/87 від 31.05.2020 року на суму 2645,36 грн., № №2180/87 від 30.06.2020 року на суму 3385,57 грн., №2497/87 від 31.07.2020 року на суму 5106, 73 грн., №2840/87 від 31.08.2020 року на суму 4540,74 грн., №3259/87 від 30.09.2020 року на суму 3772,50 грн., №3562/87 від 31.10.2020 року на суму 2396,10 грн., №3563/87 від 31.10.2020 року на суму 1177,00 грн., №3973/87 від 30.11.2020 року на суму 2527,36 грн., №3974/87 від 30.11.2020 року на суму 6334,82 грн., №4291/87 від 31.12.2020 року на суму 9842,81 грн., №4292/87 від 31.12.2020 року на суму 2439,85 грн., №4291/87/А від 25.01.2021 року на суму 1612,14 грн., №311/87 від 31.01.2021 року на суму 108 28,50 грн., №312/87 від 31.01.2021 року на суму 2702,36 грн., №735/87 від 28.02.2021 року на суму 6400,99 грн., № 737/87 від 28.02.2021 року на суму 9122,44 грн., №1067/87 від 31.03.2021 року на суму 4298,86 грн., №1068/87 від 31.03.2021 року на суму 11560,85 грн., №1461/87 від 30.04.2021 року на суму 5720,81 грн., №1462/87 від 30.04.2021 року на суму 3940,25 грн., №1833/87 від 31.05.2021 року на суму 3124,16 грн., №1834/87 від 31.05.2021 року на суму 2160/96 грн., №2194/87 від 30.06.2021 року на суму 3192,12 грн., №2195/87 від 30.06.2021 року на суму 2253,78 грн.
Отримання відповідачем рахунків та актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами документів, наданих СПД «САРА В.В.», що підписані працівником Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про видачу та Сарою В.В. про отримання: за квітень 2020 року (дата отримання 06.05.2020 року), за травень 2020 року (09.06.2020 року), за червень 2020 року (дата отримання 08.07.2020 року), за липень 2020 року (дата отримання 06.08.2020 року), за серпень 2020 року (дата отримання 07.09.2020 року), за вересень 2020 року (дата отримання 08.10.2020 року), за жовтень 2020 року (дата отримання 06.11.2020 року), за листопад 2020 року (дата отримання 08.12.2020 року), за грудень (дата отримання 06.01.2021 року), за грудень 2020 року (дата отримання 26.01.2021 року), за січень 2021 року (дата отримання 04.02.2021 року), за лютий 2021 року (дата отримання 12.03.2021 року), за березень 2021 року (дата отримання 05.04.2021 року), за квітень 2021 року (дата отримання 07.05.2021року), за травень 2021 року (дата отримання 07.06.2021 року), за червень 2021 року (07.07.2021 року).
Із розрахунку основної заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач частково здійснив оплату рахунків, а саме №1397/87 від 30.04.2020 року на суму 27 924,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №148232803 від 19.07.2021 року, №1524/87 від 30.04.2020 року на суму 3838,72 грн., №1816/87 від 31.05.2020 року на суму 2645,36 грн., № №2180/87 від 30.06.2020 року на суму 3385,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням №149264516 від 22.07.2021 року та №3259/87 від 30.09.2020 року на суму 3772,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №84182784.1 від 26.10.2021 року.
Як зазначив позивач, станом на дату подання даної позовної заяви, частина рахунків за договором №3-І-ІЗФ-20 від 13.04.2020 року про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальними та іншими послугами оплачена з порушення строків оплати, інша частина - не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 101283,63 грн. та суму штрафних і компенсаційних нарахувань в розмірі 22292,39 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Як було встановлено судом, на відповідача, відповідно до умов договору та законодавчих положень, було покладено обов'язок щодо своєчасного та повного здійснення оплати за утримання та обслуговування орендованого ним нерухомого майна, а саме протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідних рахунку та Акту від Балансоутримувача, тобто від Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту).
За таких обставин, враховуючи, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо отримання відповідачем рахунків на оплату та актів отриманих послуг, з огляду на те, що відповідачем не доведено протилежного та в листі на адресу позивача від 05.05.2021 року відповідачем визнано заборгованість за договором №3-І-ІЗФ-20 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого державного майна, забезпеченню комунальними та іншими послугами, суд дійшов висновку про те, що ФОП Сара В.В. порушено умови вищезазначеного договору щодо своєчасного та повного здійснення оплати за утримання та обслуговування орендованого ним нерухомого майна, на підставі чого, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості розмірі 101283,63 грн. підлягають задоволенню.
Щодо нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке:
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Згідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі №910/24266/16, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 12217,88 грн., 3% річних у розмірі 2665,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7408,75 грн. суд встановив його правильність та обґрунтованість.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Між тим, в порушення вказаних вимог, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами наявність заборгованості за укладеним договором у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з ФОП Сара В.В. на Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) 101283,63 грн. основної заборгованості та 22292,39 грн. штрафних та компенсаційних нарахувань.
Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи підприємця Сари Володимира Васильовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4, ЄДРПОУ 38728402) суму заборгованості в розмірі 101283/сто одна тисяча двісті вісімдесят три/грн. 63 коп. та 12217/дванадцять тисяч двісті сімнадцять/грн. 88 коп. пені, 2665/дві тисячі шістсот шістдесят п'ять/грн. 76 коп. 3 % річних, 7408/сім тисяч чотириста вісім/грн. 75 коп. інфляційних втрат, а також 2270/дві тисячі двісті сімдесят/грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23 жовтня 2021 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська