Справа № 136/1427/21
провадження №1-кп/136/104/21
19 жовтня 2021 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Липовець клопотання про закриття кримінального провадження, у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010200000465 від 13.11.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
за участі учасників кримінального провадження
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
На розгляд суду надійшло вищевказане клопотання виконувача обов'язків начальника Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що у провадженні СВ Відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010200000465 від 13.11.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Установлено, що 13.11.2013 об 11.15 год. невідома особа, таємно, шляхом вільного доступу, заволоділа кредитною карткою «Дельта-Банк», яка належить ОСОБА_4 , після чого зняла з неї грошові кошти у суму 3000 грн..
У ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження проведено ряд слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення особи, яка таємно заволоділа майном, що належить ОСОБА_4 , однак на даний час такої особи не встановлено.
Ураховуючи те, що з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше трьох років, особу, яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлено, а 17.10.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», яким доповнено ч.1 ст.284 КПК України пунктом 3-1, як підставу для закриття кримінального провадження, наведене стало підставою звернення прокурора до суду із даним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав наведених у ньому, просив суд його задовольнити.
Потерпіла в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення клопотання, мотивуючи тим, що пройшло багато років, особу, яка вчинила кримінальне правопорушення не було встановлено.
Суд, вислухавши прокурора, потерпілу, вивчивши матеріали кримінального провадження встановив, що 13.11.2013 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010200000465, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
З витягу ЄРДР слідує, що 13.11.2013 об 11:15 год. невідомі особи таємно, шляхом вільного доступу, заволоділи кредитною карткою «Дельта - Банк», яка належала ОСОБА_4 , незаконно зняли з неї кошти у суму 3000 грн. та заволоділи ними.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, у ході досудового розслідування були проведені наступні дії: проведено допит потерпілої 13.11.2013, яка надала документи на отримання нею картки «Дельта - Банку» із відповідно встановленим на ній розміром кредитного ліміту; 13.11.2013 допитано свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що вона 12.11.2013 разом із ОСОБА_4 ходила до банкомату «Аваль», де остання знімала грошові кошти 1500 грн при ній; допитано 13.11.2013 свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які показали, що не знають хто міг вчинити крадіжку картки належної ОСОБА_4 ; слідчий звертався до слідчого судді за отриманням дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, що перебували у володінні «Райффайзенбанк Аваль» та АТ «Дельта - Банк», за наслідками яких були винесені відповідні ухвали слідчого судді 15.11.2013 та 27.11.2013, утім результати їх виконання в матеріалах кримінального провадження відсутні; 02.10.2014 допитано свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; надавались доручення слідчим 05.02.2014, 22.09.2014; інші слідчі дії у кримінальному провадженні не вчинялись з жовтня 2014 року.
За наслідками досудового розслідування жодній особі не було пред'явлено підозру.
Законність відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно ст.25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Частиною 1 ст.185 КК України (на час вчинення кримінального правопорушення) визначено, що таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Згідно ч.2 ст.12 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
На час розгляду клопотання ч.1 ст.185 КК України відноситься до кримінальних проступків, оскільки таємне викрадення чужого майна (крадіжка) - карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
За змістом п.2 ч.1 ст.49 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Встановлено, що закриття кримінального провадження це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження та оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
За результатами аналізу приписів п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України, що самостійною та безумовною підставою для закриття кримінального провадження є не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Перерив строку давності відбувається як через ухилення від слідства та суду, а також через вчинення особою до закінчення зазначених строків, хоча б одного нового злочину.
Вимоги, якими держава обмежує свої повноваження щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини, носять індивідуальний характер, оскільки окрім перебігу часу вимагається не ухилення від слідства та суду, а також невчинення нового злочину, що неможливо виконати, якщо особа чи особи, які вчинили злочин, не встановлені.
Із матеріалів кримінального провадження було встановлено, що про наявність у потерпілої кредитної картки, наявність на ній грошових коштів, яку вона зберігала у своїй жіночій сумочці у роздягальні кафе «Молодіжне» 13.11.2013 було відомо працівникам кафе - ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 та офіціантці Ані (як було встановлено пізніше ОСОБА_13 ), про що останнім вона повідомила, та пішла у цей день до банкомату аби зняти грошові кошти для потреб ОСОБА_14 .. Із показів потерпілої було встановлено, що грошові кошти ОСОБА_4 знімались у присутності свідка ОСОБА_5 та на її потреби, які склались у зв'язку із сімейними обставинами, остання була безпосередньо присутня при знятті потерпілою грошових коштів із банкомату та бачила, як потерпіла набирала ПІН - код, куди поклала платіжну картку із записаним ПІН - кодом на папері (до бічної кишені жіночої сумочки).
Слідчим було ініційоване клопотання про тимчасовий доступ до документів та інформації, яка містить охоронювану законом таємницю, а саме банківських установ до відеоматеріалів на носіях відеокамер спостереження банкоматів та інформації про операції з кредитною карткою, утім з 2013 року такі ухвали залишились без виконання.
Доручення слідчого від 05.04.2014 та 22.09.2014 щодо допиту близьких родичів ОСОБА_4 , з якими вона спільно проживає не виконані. Не було проведено допит свідка ОСОБА_12 , яка була присутня 13.11.2013 після чого сталась крадіжка.
У той же час слідчим не перевірено версію, яку повідомила свідок ОСОБА_6 про те, що 13.11.2013 о 10:00 годині до кафе приходила ОСОБА_15 , яка працювала офіціанткою, однак в останньої був цього дня вихідний день.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження з жовтня 2014 року не вчинялось жодних слідчих (розшукових) дій.
Перевірені судом обставини спростовують доводи прокурора, що за результатами слідчих дій неможливо було встановити особу, яка могла вчинити кримінальне правопорушення, а вказують на бездіяльність органу досудового розслідування.
Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі «Євген Петренко проти України» (заява № 55749/08 від 29.01.2015 року, п. 65) для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості.
В п. 40 рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Іларіонович Щокін проти України» від 03.10.2013 року, зазначено, що державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності.
Суд, дослідивши обставини даного кримінального провадження, безпосередньо дослідивши і оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази, які стосуються цього провадження у їх сукупності, встановив неефективність, поверховість, неповноту проведеного досудового розслідування цього кримінального провадження, що дає підстави суду зробити висновок про відсутність правових підстав для закриття кримінального провадження у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки такий підхід буде нівелювати завдання кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК України, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Керуючись ст.12, 49 КК України, ст.314, 284-286, 372 КПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання в.о. начальника Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010200000465 від 13.11.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Матеріали кримінального провадження №12013010200000465 від 13.11.2013 повернути прокурору.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо апеляційна скарга була подана, вона набуває законної сили, якщо не скасована, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали суду складено та оголошено учасникам судового провадження 25.10.2021 о 10:20 годині.
Суддя ОСОБА_1