Справа № 560/1097/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
25 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
1. Визнати протиправними та скасувати Рішення головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області від 05.11.2020 №8 про відмову в зарахуванні до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду роботи з 22.08.1992 р. по 04.11.2002 р. та Рішення головного управління Пенсійного фонду України від 26.11.2020 року №220750001233 про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2. Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи на посаді електрозварника з 22.08.1992 р. по 04.11.2002 р. та призначити пенсію за віком за Списком №2 згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.304 КАС України не скористався та не подав відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 20.11.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2.
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.07.1986 вказані, зокрема, наступні відомості щодо трудової діяльності позивача:
- з 28.11.1986 прийнятий електрозварювальником 4 розряду в цех ТНП Ізяславського заводу "Харчомаш";
- 01.03.1987 встановлена друга професія шліфувальника 2-го розряду;
- 29.10.1994 Ізяславський завод "Харчомаш" реорганізований в відкрите акціонерне товариство харчового машинобудування "Харчомаш";
- 05.11.2001 змінено назву з Ізяславського ВАТ "Харчомаш" на ВАТ Ізяславський завод "Харчомаш";
- 04.11.2002 звільнений з ВАТ Ізяславський завод "Харчомаш" по ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Згідно архівної довідки районного трудового архіву Ізяславської районної ради від 17.10.2018 №1008-0 у книгах наказів з особового складу за 1986, 2002 роки по Ізяславському заводу "Харчомаш" ОСОБА_1 з 28.11.1986 прийнятий в цех ТНП електрозварювальником 4 розряду з відрядною оплатою праці; звільнений з роботи з 04.11.2002 за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 05.11.2020 №8 позивачу зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 28.11.1986 по 21.08.1992. Відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи з 22.08.1992 по 04.11.2002, оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць. Крім того, з 01.05.1996 по 31.05.1996, з 01.09.1996 по 31.01.1997, з 01.09.1998 по 30.09.1998, з 01.06.2000 по 31.08.2000, з 01.12.2001 по 31.12.2001 відсутнє нарахування заробітної плати. Про прийняте рішення позивача сповіщено письмовим повідомленням відповідача від 09.11.2020 №2200-0301-8/49610.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 26.11.2020 №220750001233 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно заяви від 20.11.2020, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 12 років 6 місяців, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначено, що тривалість страхового стажу позивача становить 35 років 10 місяців 8 днів, тривалість пільгового стажу - 8 років 2 місяці 7 днів. Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 15.01.2021 №2200-0304-8/2526.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, на підставі наступного.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту б) частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.
Згідно із статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
-особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
-особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.1992 року.
Однією із основних умов, наявність якої дає право працівнику на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є результати атестації робочих місць.
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 року затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Вказана постанова Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 року набрала чинності 22.08.1992 року.
Таким чином, в періоди роботи особи після 21.08.1992 року обов'язковою умовою призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 стала наявність проведеної атестації робочого місця за умовами праці.
До 21.08.1992 року призначення пенсій за віком на пільгових умовах не залежало від того чи була проведена атестація робочого місця за Списком № 2.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, яким визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Частиною 1 статті 114 цього Закону встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За приписами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Згідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктами 1, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 №442 (далі Порядок №442) визначено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 4.2 Порядку №383 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно розділу XXXII "Загальні професії" Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, посада електрозварника (електрозварювальника) внесена до вказаного списку.
Вказана посада (професія) також внесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, та Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2003 року №36 згідно розділів XXXIII "Загальні професії".
Відповідно до відомостей трудової книжки позивач з 28.11.1986 прийнятий на посаду електрозварювальника 4 розряду, 04.11.2002 звільнений з роботи за власним бажанням. Згідно архівної довідки №1008-0 від 17.10.2018 позивач 28 листопада 1986 року був прийнятий електрозварювальником 4 розряду з відрядною оплатою праці, з 04 листопада 2002 року звільнений з роботи за власним бажанням.
Водночас, відповідно до наказу Ізяславського ВАТ "Харчомаш" №53 від 10.07.1997 вирішено в період з 01.08.1997 по 01.01.1998 провести атестацію робочих місць. Згідно витягу з наказу №61 від 18.10.1999 "Про підтвердження права надання пільгової пенсії за Списком №2 працівникам підприємства Ізяславський ВАТ "Харчомаш" підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення електрозварнику ручного зварювання. Згідно витягу з наказу №174 від 09.12.1999 "Про підтвердження права надання пільгової пенсії за Списком №2 працівникам підприємства Ізяславський ВАТ "Харчомаш" підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення професії електрозварника ручного зварювання.
При цьому, суд зазначає, що факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити особу її конституційного права на соціальний захист, зокрема, на призначення пенсій за віком на пільгових умовах за наявності всіх інших підстав, передбачених законодавством для реалізації такого права.
Отже, наявність атестації робочого місця не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію, зважаючи на наявність записів у його трудовій книжці, які підтверджують факт роботи повний робочий день на посадах, які передбачено списком №2 та характер роботи, яка дає підстави для призначення пільгової пенсії.
Крім того, у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17 зробив висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
У постанові по справі №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Крім того, колегія суддів вважає, що відповідальність за зазначення в індивідуальних відомостях про застраховану особу відомостей про нарахування заробітної плати несе страхувальник, в даному випадку ВАТ Ізяславський "Харчомаш", тому колегія суддів доходить до висновку, про протиправність рішення відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача з 01.05.1996 по 31.05.1996, з 01.09.1996 по 31.01.1997, з 01.09.1998 по 30.09.1998, з 01.06.2000 по 31.08.2000, з 01.12.2001 по 31.12.2001 до пільгового стажу роботи позивача в зв'язку із тим, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача період його роботи за професією електрозварювальника з 22.08.1992 по 04.11.2002.
В зв'язку з тим, що позивачу 22 серпня 2020 року виповнилося 55 років, загальний страховий стаж становить 35 років 10 місяців 8 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить більше 18 років, колегія суддів вважає, що позивач має право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2 з 20.11.2020 (з дня звернення за пенсією).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково зобов'язав призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 20.11.2020, посилаючись на абз.1 п.1.7 Порядку №22-1, колегія суддів оцінює критично, оскільки докази того, що позивачу повідомлялось про необхідність подання додаткових документів в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано. Тому, в даному випадку, положення абз.1 п.1.7 Порядку №22-1 не підлягають застосуванню.
Щодо доводів апелянта стосовно виключної компетенції пенсійного органу щодо призначення пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акту.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Таким чином, встановивши право позивача на зарахування спірних періодів роботи позивача до стажу, який дає право на призначення пенсії та врахувавши дискреційні повноваження відповідача у питаннях призначення пенсії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що належним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу вищевказані періоди роботи позивача, який не визнається відповідачем та зобов'язання останнього призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 809/1231/16 викладено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.