Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" червня 2010 р. Справа № 05/117-10
вх. № 3799/5-05
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Бутко О.В. (довіреність №10 від 11.05.10 р.),
відповідача - нач. юр. відділу Применка І.М. (довіреність від 10.03.10 р.),
розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Утиліта" (Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" (Харківська обл., смт. Малинівка)
про стягнення 182564,41 грн.,
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 160104,60 грн., пеню в сумі 12225,78 грн., 3% річних в сумі 2009,72 грн. та індекс інфляції в сумі 8224,31 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті товару за договором №16 від 01.07.09 р.
Позивач надав уточнюючу позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 160104,60 грн., пеню в сумі 14391,32 грн., 3% річних в сумі 2365,74 грн. та інфляційні в сумі 10406,80 грн.
Розглянувши цю уточнюючу позовну заяву, суд вважає за можливе прийняти її як заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивач збільшив суми пені, інфляційних та 3% річних.
Позивач надав клопотання, в якому просить прийняти в провадження справи до розгляду дійсний уточнюючий позов та долучити до матеріалів справи лист ЗАТ „Утиліта” вих. №80 від 25.05.10 р.
Розглянувши надане клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.
Відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надав доказів на підтвердження факту отримання відповідачем відповідного обсягу товару, доказів не оплати відповідачем наданих позивачем видаткових накладних, а акт звірки не є первинним документом і тому не може бути доказом заборгованості. Також відповідач зазначає, що він сплатив позивачу за період з листопада 2009 р. по березень 2010 р. 2255585,80 грн., і вважає, що позивач неправильно розрахував штрафні санкції через невірне визначення строку настання оплати товару. До відзиву на позов відповідач додав копії платіжних доручень на оплату товару та підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків по договору № 16 від 01.07.09 р станом на 15.04.10 р. на суму 160104,60 грн.
07.06.10 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.06.10 р. о 11-30 год.
Після перерви позивач надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку.
Розглянувши надане клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його частково, оскільки частину документів позивач надав в неналежним чином засвідчених копіях.
Позивач також надав письмові пояснення, в яких вказує, що в позовній заяві ним були зазначені тільки ті рахунки, які на момент пред'явлення позову не були оплачені. Також позивач вказує, що факт несплати цих рахунків підтверджується також листом-проханням відповідача про відстрочку платежу та погодження графіку погашення боргу. Крім того, зазначає позивач, доказом про суму сплати за поставлений товар в період з 06.07.09 р. по 02.12.09 р. є також довідка з КБ „Приватбанк” про надходження сум платежів від відповідача в загальній сумі 2255585,80 грн., а загальна сума поставок - 2415690,40 грн.
Відповідач надав письмові пояснення, в яких вказує, що позивач в уточнюючій позовній заяві знову неправильно здійснив розрахунок штрафних санкцій, вказуючи період з 21.11.09 р. по 07.06.10 р. як 182 дні, що насправді є 199 днів та є порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Також відповідач вказує, що позивачем до позову були додані не підписані з боку відповідача дві видаткові накладні №РН-0001575 та №РН-0001576 від 02.12.09 р., а до уточнюючої позовної заяви позивачем вже були додані підписані особою, що отримала ТМЦ від імені нашого підприємства, але представниця нашого підприємства Н. Покорська, яка в той час отримувала від позивача за довіреностями ТМЦ, вказала, що підписи на цих накладних схожі на її підпис, але чи виконані вони нею, з впевненістю вона сказати не змогла. Таким чином, у відповідача виник сумнів щодо їх достовірності.
14.06.10 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 16.06.10 р. о 10-30 год.
Після перерви позивач надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку.
Розглянувши надане клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.
Відповідач надав клопотання, в якому просить: 1) призначити почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: чи виконаний підпис на підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей на видаткових накладних № №РН-0001575 та 0001576, виписаних позивачем 02.12.09 р. співробітником ТОВ „Малинівський склозавод”, що мала право отримувати їх від імені ТОВ „Малинівський склозавод”?; чи виконаний підпис на підтвердження отримання ТМЦ від імені ТОВ „Малинівський склозавод” на вказаних накладних та в інших документах, наданих позивачем в якості доказів (в т.ч. довіреностях), однією і тією ж особою?; 2) у випадку призначення експертизи вийти за межі двохмісячного строку, встановленого законодавством для розгляду справи; 3) зобов'язати позивача сплатити витрати, пов'язані з проведення експертизи.
Розглянувши надане відповідачем клопотання, суд вважає за необхідне відхилити його повністю як необґрунтоване та оскільки строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України, закінчився, а представник позивача на його продовження не погодився. Також суд вважає, що таким чином відповідач намагається свідомо невиправдано затягнути судовий процес, що суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно прав кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку та ст. 1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
01.07.09 р. сторонами був укладений договір №16 (надалі - договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність покупцю скло бій безбарвний тарний (далі - товар), а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, викладених в даному договорі.
Згідно п. 1.2 договору загальний обсяг поставки товару орієнтовно складає 500 тон і вказується в накладних та рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору ціна однієї тони товару встановлюється у гривнях і складає 810,00 грн., з урахуванням ПДВ 20%, без врахування на транспортування товару. Ціна товару вказується в рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 2.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника в національній валюті України. Оплата здійснюється в наступному порядку: 100% від вартості партії постачаємого товару покупець оплачує продавцю на протязі 15 календарних днів з моменту відвантаження цієї партії товару; витрати на транспортування партії товару від складу постачальника до складу покупця оплачує покупець на користь постачальника на протязі 15 календарних днів з моменту відвантаження цієї партії товару, відповідно до рахунків-фактур, виставлених постачальником покупцю.
Відповідно до п. 2.4 вказаного договору оплата за партію товару виконується у розмірі сум, вказаних в супровідних товарних документах, які додаються до кожної партії товару та відповідно виставлених рахункам-фактурам.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу за період дії договору товар на загальну суму 2415690,40 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, підписами уповноваженої особи відповідача в них, копіями товарно-транспортних накладних, копіями податкових накладних та копіями довіреностей відповідача на отримання товару.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, сплативши відповідачу за отриманий товар 2255585,80 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача та копіями платіжних доручень, наданих відповідачем.
Таким чином, заборгованість за отриманий відповідачем товар по видатковим накладним: №РН-0001480 від 06.11.09 р. на суму 19456,20 грн., №РН-0001481 від 06.11.09 р. на суму 19845,00 грн., №РН-0001493 від 11.11.09 р. на суму 20460,60 грн., №РН-0001494 від 11.11.09 р. на суму 20606,40 грн., №РН-0001524 від 18.11.09 р. на суму 19861,20 грн., №РН-0001525 від 18.11.09 р. на суму 20266,20 грн., №РН-0001575 від 02.12.09 р. на суму 20266,20 грн., №РН-0001576 від 02.12.09 р. на суму 19342,00 грн. становить в загальній сумі 160104,60 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків по договору № 16 від 01.07.09 р станом на 15.04.10 р.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 5.5 договору сторони встановили, що при несвоєчасній оплаті партії поставленого товару та (або) відмови від заявленої партії товару, згідно п. 2.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05%, що обчислюється від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.
Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 182 дня в сумі 14391,32 грн. за невідомий період. Вказаний позивачем в розрахунку заборгованості, доданому до уточнюючої позовної заяви, період в базовій таблиці з 21.11.09 р. по 07.06.10 р. не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки він становить 199 днів, а не 182, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
До того ж позивач не надав порівняльного розрахунку пені в розмірі, встановленому договором.
Доданий до клопотання №94 від 16.06.10 р. розрахунок пені не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки в ньому вказана інша сума пені - 16133,28 грн. за інший період - з 18.12.09 р. по 15.06.10 р., а заява про збільшення розміру позовних вимог не надавалась позивачем і держмито не сплачувалось.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 3% річних також за 182 дні без зазначення періоду в сумі 2365,74 грн. та інфляційні за листопад 2009 р.- квітень 2010 р. в сумі 10406,80 грн. без урахування строків настання оплати вказаних накладних.
Доданий до клопотання №94 від 16.06.10 р. розрахунок інфляційних та 3% річних не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки в ньому вказані інші суми інфляційних та 3% річних, та інший період їх нарахування, а заява про збільшення розміру позовних вимог позивачем не надавалась і держмито не сплачувалось.
Ухвалами суду від 27.04.10 р., 12.05.10 р. від позивача було витребувано обґрунтований розрахунок суми позову.
Позивач без поважних причин не надав його суду, а за наявним в матеріалах справи розрахунком суд не може вирішити спір в частині стягнення з відповідача пені в сумі 14391,32 грн., інфляційних в сумі 10406,80 грн. та 3% річних в сумі 2365,74 грн., оскільки неможливо встановити їх суми за належний період прострочки.
За таких обставин суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 14391,32 грн., 3% річних в сумі 2365,74 грн. та інфляційних в сумі 10406,80 грн.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або її відсутності.
Посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано довіреностей відповідача на отримання ним товару за видатковими накладними від: 14.09.09 р., 26.10.09 р., 28.10.09 р., 29.10.09 р., 30.10.09 р. як на доказ того, що цей товар не отримався відповідачем, суд вважає безпідставними, оскільки: по-перше, як убачається з призначення платежу, наданих відповідачем копій платіжних доручень, та наданої позивачем банківської виписки, ці накладні повністю оплачені відповідачем; по-друге, факт отримання відповідачем товару, вказаного в цих видаткових накладних, також підтверджується відмітками відповідача в прийнятті товару, зроблених у відповідних товарно-транспортних накладних.
Посилання представника відповідача на те, що в видаткових накладних вказано „попередня оплата” як на доказ того, що всі видаткові накладні оплачені відповідачем і заборгованості не існує, суд вважає надуманими, оскільки: по-перше, попередня оплата не передбачена договором; по-друге, рахунки-фактури видавались в один і той же день, що і видаткові накладні, а відтак не могли бути оплачені раніше отримання товару; по-третє, в платіжних дорученнях відповідач сам вказував „оплата”, а не „попередня оплата”.
За таких обставин, суд вважає решту позовних вимог, в частині стягнення заборгованості за договором в сумі 160104,60 грн., обґрунтованою, доведеною та підлягаючою задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629, 712 ЦК України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 33-35, 43, 46, 49, п. 5 ст. 81, 82-85 ГПК України,
1. Прийняти уточнюючу позовну заяву позивача як заяву про збільшення розміру позовних вимог. Вважати вірними позовні вимоги в наступній редакції: „стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 160104,60 грн., пеню в сумі 14391,32 грн., 3% річних в сумі 2365,74 грн. та інфляційні в сумі 10406,80 грн.”.
2. Залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 14391,32 грн., 3% річних в сумі 2365,74 грн. та інфляційних в сумі 10406,80 грн.
3. Решту позову задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" (63525 Харківська обл., смт. Малинівка, вул. Соїча, 5. Код ЄДРПОУ 32858847) на користь Закритого акціонерного товариства "Утиліта" (51200 Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Спаська, 8. Код ЄДРПОУ 31075851) заборгованість за договором №16 від 01.07.09 р. в сумі 160104,60 грн., державне мито в сумі 1601,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 206,97 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя