Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення без розгляду
25 жовтня 2021 року м. ХарківСправа № 922/4216/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву (вх. № 4216/21 від 22.10.2021) Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову (в порядку ст. ст. 136-139 ГПК України)
матеріали справи
за позовом Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі 1. Харківської міської ради, м. Харків, 2. Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської, м. Харків 3. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків
до 1. Фізичної особи - підприємця Мица Вікторії Євгенівни, м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликовський", м. Харкі
про скасування реєстрацій
Від Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова (надалі - Прокурор) до Господарського суду Харківської області надійшла 22 жовтня 2021 року позовна заява в інтересах держави в особі Харківської міської ради (надалі - 1-й Позивач), Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської (надалі - 2-й Позивач) та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради (надалі - 3-й Позивач) до Фізичної особи - підприємця Мица Вікторії Євгенівни (надалі - 1-й Відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЛИКОВСЬКИЙ» (надалі - 2-й Відповідач) про скасування реєстрації повідомлень про початок виконання будівельних робіт і декларацій про готовність до експлуатації об'єкта.
Разом з позовом Прокурором надано до суду заяву (вх. № 4216/21 від 22.10.2021) про забезпечення позову (в порядку ст. ст. 136-139 ГПК України), де просить суд заборонити Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради реєструвати повідомлення про початок виконання будівельних робіт і декларації про готовність до експлуатації об'єкта по об'єкту будівництва, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:01:024:0051 за адресою: м. Харків, вул. Куликівська, 32, а також заборонити Фізичній особі - підприємцю Мица Вікторії Євгенівні, Товариству з обмеженою відповідальністю «КУЛИКОВСЬКИЙ» вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на будинок літ. «А-17», розташований за адресою: м. Харків, вул. Куликівська, 32, а також вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на окремі житлові та нежитлові приміщення вказаного будинку.
В обґрунтування заяви Прокурор посилається на уникнення процедури прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, передбаченої ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 13.04.2011 № 461, занижено клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва до незначних наслідків СС1, що дозволяє право на будівництво за декларативним принципом, а отже порушення вимогам ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» ст.ст. 26, 29, 39, 32, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівництво 18-поверхового житлового будинку по вул. Куликівській, 32 у м. Харкові здійснюється без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи - дозволу на виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту і без отримання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки.
Також прокурор вказав, що з урахуванням обставин справи та ч.4 ст.141 ГПК України пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.5, 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019р. у справі №910/688/13.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Предметом позову у даній справі є, як вимога немайнового характеру скасування реєстрації повідомлення та декларації.
Оскільки в даній справі прокурор звернувся до суду з вимогами як немайнового характеру, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019р. у справі №911/1551/18.
Оскільки заяву про забезпечення позову фактично подано для забезпечення можливості реалізації судового рішення в частині заборони реєстрації на час розгляду справи повідомлень про початок виконання будівельних робіт і декларацій про готовність до експлуатації об'єкта, враховуючи твердження прокурора стосовно того, що може нівелювати ефективний захист права позивачів у вигляді скасування 8 оспорюваних повідомлень і декларацій, оскільки подання відповідачем (відповідачами) нових документів до Інспекції ДАБК та реєстрація ДАБК цих документів за декларативним принципом знову створить відповідачам удаване право на виконання будівельних робіт і введення багатоповерхового будинку в експлуатацію, та дозволить уникнути відповідальності за самочинну забудову земельної ділянки по вул. Куликівській,32 у м. Харкові, суд вважає за необхідне надати оцінку заяві прокуратури в контексті доведеності факту неможливості або утруднення виконання рішення суду внаслідок невжиття заходів забезпечення.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).
За умовами ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ГПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:
1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;
2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ГПК України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків Фізичної особи - підприємця Мица Вікторії Євгенівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «КУЛИКОВСЬКИЙ», необґрунтована посилання Прокурора про відсутність зустрічного забезпечення без належного обґрунтування та правового підтвердження.
Крім того, суд не має можливості встановити, чи є співмірними заходи забезпечення позову заявленим позовним вимогам, що може призвести до передчасного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що заявником не дотримано положення п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України - не надано пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, що є підставою застосування судом ч. 7 ст. 140 ГПК України - повернення даної заяви.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин, заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід повернути.
Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу, суд
Заяву (вх. № 4216/21 від 22.10.2021) Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову (в порядку ст. ст. 136-139 ГПК України) разом з платіжним дорученням №2987 від 21.10.2021 - повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 25.10.2021 року та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання) до Східного апеляційного господарського суду України в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 25.10.2021.
Суддя І.П. Жигалкін
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.