Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3277/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс" (89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Набережна, б. 17, ідентифікаційний код 30015655)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" (61082, м. Харків, проспект Московський, б. 144, оф. 206/1, ідентифікаційний код 41423131)
про стягнення 155452,50 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" про стягнення попередньої оплати у розмірі 155 452,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 14.04.2020 року № 3944 в частині поставки продукції. Судові витрати (2 331,79 грн. судового збору та 16 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу) позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження запропоновано надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзивів позивачу.
Відповідно до ч. 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою суду від 25.08.2021, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.08.2021, була направлена на адресу відповідача - 61082, м. Харків, проспект Московський, б. 144, оф. 206/1, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вручена відповідачу 01.09.2021.
Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТЄВРОТРАНС» (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРЕНТ+" (надалі - Відповідач) був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 3944 від «14» квітня 2020 року.
За умовами Договору Постачальник (Відповідач) зобов'язувався передавати у власність Покупця (Позивача) на умовах оптової торгівлі через Пункти реалізації паливно мастильні-матеріали (надалі - ПММ) (окрім міст Львів та Мелітополь), а Покупець (Позивач) зобов'язувався приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору, продаж ПММ здійснюється виключно безготівковим розрахунком. Розрахунок за ПММ проводиться Покупцем, шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Оплата за ПММ проводиться Покупцем в залежності від бажаного обсягу вибірки ПММ на підставі наданого Постачальником рахунку, відповідно до умов даного Договору. Перерахування грошових коштів Покупцем повинно бути здійснено протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку. За домовленістю Сторін Рахунком може бути передбачений інший строк оплати Товару.
На виконання умов Договору, Позивачем, згідно рахунку-фактури №269451 від 07.06.2021 року виставленого відповідачем, було оплачено шляхом попереднього перерахування коштів суму у розмірі 155 452,50 грн. за 6 345 літрів дизельного палива, що підтверджується платіжним дорученням №8409 від 08.06.2021 року.
Відповідно до п. 4.3.2, 4.3.4 Договору, Постачальник зобов'язаний здійснювати передачу ПММ через Пункти реалізації на всю кількість об'єму у межах проведеної оплати за ціною в період оплати; вести облік асортименту та кількості переданих нафтопродуктів, облік коштів, отриманих від Покупця за нафтопродукти.
Згідно п. 4.3.5 Договору, Постачальник (Відповідач) зобов'язується оформлювати податкові накладні, видаткові накладні відповідно до вимог діючого законодавства, згідно з проведеними оплатами від Покупця, реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних і надавати їх Покупцю в строки, передбачені законодавством. В разі порушення даного зобов'язання Постачальником, останній несе відповідальність в межах, передбачених даним договором та чинним законодавством України.
Проте, в порушення умов Договору, Постачальник (Відповідач) відмовляється від поставки товару Покупцю (Позивачу), та на момент звернення позивача із даним позовом поставку ПММ не здійснив.
Позивач у зв'язку із тим, що відповідач поставку товару не здійснив, звернувся до відповідача із претензією №129 від 21.07.2021 року. Докази поштового направлення надані позивачем до матеріалів справи. Вказана претензія направлена на адресу відповідача, що вказана в договорів, проте повернута поштовим відділенням з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання".
Отже, позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань за Договором в частині поставки Товару у встановлений Сторонами строк та на суму перерахованої Позивачем Відповідачу попередньої оплати за Товар, у Відповідача виникла та рахується заборгованість на суму 155 452,50 грн., що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача вищевказаної суми попередньої оплати в примусовому порядку.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
За приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за Договором, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар не поставив.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату у розмірі 155 452,50 грн., а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 155 452,50 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в сумі 155 452,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач в позовній заяві просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16500,00 грн.
Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Представником позивача в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору №20/07 про надання правової допомоги від 20.07.2021, що укладений між адвокатом Бігунцем Р.Р. та ТОВ "Закарпатєвротранс"; копію ордеру серії АО № 1036588 від 11.08.2021; копію рахунку № 2/08/2021 від 05.08.2021 згідно договору №20/07 про надання правової допомоги від 20.07.2021 на суму 16 500,00 грн.; копію платіжного доручення про сплату 16500,00 грн. №8884 від 11.08.2021.
Відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат не звертався.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги задоволення позову в повному обсязі, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з підготовки позовної заяви з додатками, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 16500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судового збору у розмірі 2 331,79 грн.
На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" (61082, м. Харків, проспект Московський, б. 144, оф. 206/1, ідентифікаційний код 41423131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс" (89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Набережна, б. 17, ідентифікаційний код 30015655) суму попередньо перерахованих коштів за договором поставки нафтопродуктів від 14.04.2020 року № 3944 у розмірі 155 452,50 грн., судові витрати: 2 331,79 грн. судового збору та 16 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗакарпатЄвроТранс" (89636, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Набережна, б. 17, ідентифікаційний код 30015655).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Брент+" (61082, м. Харків, проспект Московський, б. 144, оф. 206/1, ідентифікаційний код 41423131).
Повне рішення складено "25" жовтня 2021 р.
Суддя О.В. Смірнова