Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3343/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328)
до Комунального підприємства "Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 81, код ЄДРПОУ 02220763)
про стягнення 258 869,14грн.
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 258 869,14грн. основного боргу. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 04.02.2019 щодо здійснення своєчасної оплати за поставлену позивачем електричну енергію за 2019 рік.
Ухвалою суду від 25.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, справу визнано малозначною та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує в повному обсязі, просить суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що відповідачем в повному обсязі оплачена вартість електричної енергії, спожитої у листопаді-грудні 2019 року. Також факт повної оплати вартості спожитої електричної енергії у спірний період встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 922/899/20 за позовом Комунального підприємства "Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького" до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про стягнення передплати в сумі 424 499,07грн, на яку посилається позивач у даній справі.
Відповідач вважає, що акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2019 року, відповідно до якого було поставлено кількість електричної енергії в обсязі 415 728 кВт*г на загальну суму 1 052 623,30грн не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки даний акт не містить обов'язкових реквізитів первинних документів для надання йому юридичної сили і доказовості через відсутність в ньому підпису та печатки особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а саме відповідача. Також, на думку відповідача, не можуть бути доказом підтвердження постачання електричної енергії в зазначеному вище обсязі і рахунки на її доплату, оскільки ці рахунки не є первинними документами, а є документами, які містять платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, та носять інформаційний характер.
Як зазначає відповідач, позивачем не дотримано строків виставлення рахунку за спожиту електроенергію, який, відповідно до умов договору, має надаватись відповідачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду, яким є календарний місяць, а не через півтора роки після закінчення розрахункового періоду, як це було зроблено позивачем.
Крім того, договір про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 № 2-0262С та договір про закупівлю електричної енергії № 1 від 04.02.2019, укладені між відповідачем та позивачем, з 03.02.2020 є припиненими, оскільки відповідачем змінено постачальника електроенергії з позивача та Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоспецгруп".
Таким чином, беручи до уваги все вищезазначене, відповідач посилається на відсутність у нього обов'язку щодо здійснення оплати, яку просить стягнути позивач у позові.
Позивач у відповіді на відзив не погоджуючись з викладеною відповідачем позицією зазначає про те, що відповідач визнає факт отримання рахунків за спожиту електричну енергію у листопаді та грудні 2019 року, в яких було вказано вірні обсяги спожитої відповідачем електроенергії. Так само відповідач визнає факт підписання сторонами 27.02.2020 та 04.03.2020 додатку № 1 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 04.02.2019, в якому визначено вірні фізичні величини електроенергії, поставленої відповідачу, зокрема, у листопаді 2019 року це 318 857 кВт*г, у грудні 2019 року - 415 728 кВт*г.
Як зазначає позивач, відповідач у січні 2020 року відмовився від отримання остаточного рахунку та акту за грудень 2019 року, у зв'язку з чим ці документи було направлено на адресу відповідача поштовим зв'язком, однак відповідач акт за грудень 2019 року зі своїм підписом не повернув. Натомість 27.02.2020 та 04.03.2020 відповідачем було підписано додаток № 1 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 04.02.2019, в якому визначено фізичні величини електроенергії, поставленої відповідачу, а саме: у листопаді 2019 року - 318 857 кВт*г, у грудні 2019 року - 415 728 кВт*г. Саме підписуючи додаток № 1 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 04.02.2019 сторонами було визначено остаточний обсяг електричної енергії у листопаді та грудні 2019 року.
Також, позивач посилається на те, що заборгованість, яка виникла у відповідача перед позивачем не була предметом розгляду справи № 922/899/20.
Що стосується посилання відповідача на не дотримання позивачем строків виставлення рахунків за спожиту електричну енергію, позивач зазначає про те, що переплата у сумі 424 499,07грн., яка була зарахована для погашення заборгованості за листопад та грудень 2019 року, рішенням суду від 20.07.2020 у справі № 922/899/20 була стягнута з позивача на користь відповідача, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача по оплаті електроенергії за вказаний період залишилися невиконаними в сумі 258 869,15грн., тому рахунки за спожиту електричну енергію у листопаді та грудні 2019 року виставлені відповідачу повторно.
На підставі викладеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач заперечень на відповідь позивача на відзив суду не надав.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
З 01.01.2019, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території" Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області.
Позивач, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та на умовах постачання універсальних послуг.
На виконання п.13 розділу ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерна компанія "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Відповідно до абзацу 5 п.13 р. ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальних послуг та/або факт споживання електричної енергії.
01.01.2019 Комунальним підприємством "Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького" (відповідач) підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2-0262С від 01.01.2019 (далі договір постачання), за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 5.5 договору постачання встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.7 договору постачання).
Остаточний розрахунок за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.
Крім того, для врегулювання правових та економічних засад (умов, порядку та процедури) здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави або територіальної громади в особі замовника по договору про постачання електричної енергії споживачу 04.02.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1 про закупівлю електричної енергії (надалі - договір про закупівлю), відповідно до умов якого учасник постачає електричну енергію (код за ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія (електрична енергія)), як різновид товару для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує учаснику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору про постачання електричної енергії № 2-0262С від 01.01.2019 (далі - договір про постачання електричної енергії споживачу).
Всі умови зазначеного договору про постачання електричної енергії споживачу залишаються чинними та обов'язковими для виконання їх сторонами. В разі виникнення спірних питань між умовами цього договору та умовами договору про постачання електричної енергії споживачу пріоритет має договір про постачання електричної енергії споживачу.
В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено низку додаткових угод до договору закупівлі, зокрема про зміну ціни договору, вартості електричної енергії, строку (терміну) постачання електричної енергії, зміни реквізитів сторін договору, зміну обсягів закупівлі та викладення додатків до договору у новій редакції, продовження терміну дії договору.
Так, відповідно до п.1.2 договору закупівлі в редакції додаткової угоди № 13 від 04.03.2020 позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу за бюджетні кошти відповідно до додатка № 1 "Відомості фізичних величин електроенергії на 2019-2020 рік", який є невід'ємною частиною цього договору.
У додатку № 1 до договору закупівлі в редакції додаткової угоди № 13 від 04.03.2020 сторони погодили, що у листопад 2019 року фізична величина електричної енергії становить 318 857 кВт*г, у грудні 2019 року 415 728 кВт*г.
За умовами п.3.1 договору закупівлі в редакції додаткової угоди № 13 від 04.03.2020 ціна договору на період з 04.02.2019 по 31.01.2020, згідно з обсягами державного бюджетного фінансування становить 10 197 447,06грн.
Вартість електричної енергії визначається п.3.3 договору та зазначається у додатку № 2 Комерційна пропозиція.
Розрахунки замовника за електричну енергію здійснюються на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, акта про використану електричну енергію та акта приймання-передачі електричної енергії (п.4.1 договору закупівлі).
Відповідно до п.5.1 договору закупівлі в редакції додаткової угоди № 13 від 04.03.2020 строк (термін) постачання електричної енергії на період з 01.01.2019 по 31.01.2020.
Обсяг електричної енергії, який планує купити замовник, зазначається у додатку № 1 до цього договору (п. 5.3 договору закупівлі).
На виконання умов вказаних вище договорів відповідач 21.02.2019 та 13.03.2019 здійснив оплату за отриману у лютому 2019 року електричну енергію у загальній сумі 1 960 734,72грн, в результаті чого відповідачем було здійснено переплату в розмірі 424 499,07грн.
Оскільки відповідач не вимагав повернення здійсненої ним переплати в розмірі 424 499,07грн, позивач із вказаної суми зарахував 258 869,14грн як платіж відповідача за спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2019 року.
Проте, в квітні 2020 відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до позивача про стягнення суми переплати в розмірі 424 499,07грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 250.07.2020 у справі № 922/899/20, залишеним постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 без змін, позов Комунального підприємства "Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького" було задоволено повністю та стягнуто з позивача 424 499,07грн. переплати здійсненої відповідачем.
Оскільки з позивача в судовому порядку було стягнуто суму переплати в розмірі 424 499,07грн, зобов'язання відповідача по оплаті електричної енергії за листопад та грудень 2019 року залишились невиконаними в сумі 258 869,14грн., у зв'язку з чим позивач повторно 15.06.2021 виставив відповідачу рахунки за електричну енергію, нараховану за листопад та грудень 2019 року, які відповідач до теперішнього часу не оплатив.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч.6 ст.276 Господарського кодексу України).
Частиною 7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.
Відповідач рахунок за електричну енергію, нараховану в листопаді 2019 року та акт приймання-передачі електричної енергії за цей період отримав 09.12.2019, що підтверджується Витягом з реєстрації видачі рахунків за електроенергію за листопад 2019 року, актів прийому-передачі е/е за листопад 2019 року на попередню оплату за січень 2020 року.
Також, позивач засобами поштового зв'язку надіслав на адресу відповідача акт прийому-передачі електроенергії та рахунок за грудень 2019 року.
Суд звертає увагу, що у зазначених вище рахунках та акті приймання-передачі електричної енергії позивачем було вказано фактичний об'єм спожитої електроенергії у листопаді та грудні 2019 року (318 857 кВт*г, 415 728 кВт*г, відповідно).
Однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої ним електричної енергії на суму 258 869,14грн у встановлений договором строк не виконав.
Заперечуючи проти позову, відповідач з посиланням на акти приймання-передачі електричної енергії № 11-2019 від 12.12.20019 за листопад 2019 року та № 12-2019 від 13.12.2019 за грудень 2019 року зазначає, що ним у листопаді 2019 року було отримано електричної енергії в кількості 315 543 кВт*г на загальну суму 798 954,88грн та у грудні 2019 року - 316 803 кВт*г на загальну суму 802 145,20грн. Грошові кошти сплачено відповідачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 496 від 24.12.2019 та № 497 від 24.12.2019. Також, факт повної оплати вартості спожитої електричної енергії за період з березня по грудень 2019 року встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 922/899/20, а тому у відповідача відсутній обов'язок з оплати поставленої електричної енергії у більшому обсязі.
Суд не погоджується з доводами відповідача, та з цього приводу зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом, між сторонами 04.03.2020 було укладено додаткову угоду № 13 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 04.02.2019, відповідно до умов якої сторони виклали п.1.2 договору про закупівлю у новій редакції, а саме: "учасник постачає електричну енергію Замовнику за бюджетні кошти відповідно до Додатка № 1 "Відомості фізичних величин електроенергії на 2019-2020 рік".
Цією ж додатковою угодою сторони погодили Додаток № 1 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 04.02.2019 викласти у новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 04.02.2019.
Так, відповідно до додатку № 1 до договору закупівлі в редакції додаткової угоди сторони визначили фізичні величини електроенергії на 2019 рік, а саме: у листопаді 2019 року - 318 857 кВт*г, у грудні 2019 року - 415 728 кВт*г.
Додаткова угода № 13 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 04.02.2019 та Додаток № 1 "Відомості фізичних величин електроенергії на 2019-2020 рік" в частині спожитої електричної енергії в кількості 318 857 кВт*г та 415 728 кВт*г у спірний період, підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень за заперечень.
Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Суд зазначає, що укладаючи договір закупівлі та підписуючи до нього додаток № 1 щодо відомостей фізичних величин електроенергії, відповідач визначав орієнтовний, а не фактичний обсяг електричної енергії, в подальшому сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, в яких викладали додаток № 1 до договору закупівлі у новій редакції, де вже визначалась фактична кількість спожитої відповідачем електричної енергії.
Отже, остаточний обсяг електричної енергії, отриманої відповідачем у листопаді та грудні 2019 року було визначено сторонами у додатку № 1 до договору про закупівлю саме в редакції додаткової угоди № 13 від 04.03.2020 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 04.02.2019, шляхом укладання якої відповідач визнав факт споживання електричної енергії у листопаді та грудні 2019 року в обсягах, визначених у додатку № 1 до договору про закупівлю.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що п. 7 відповідної додаткової угоди № 13 від 04.03.2020 до договору про закупівлю електричної енергії № 1 від 04.02.2019 сторони погодили, що відповідна угода набирає чинності з моменту її підписання та її дія у відповідності до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України розповсюджується на відносини між сторонами із 01.01.2020.
Щодо посилання відповідача на той факт, що акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2019 року є неналежним доказом, оскільки не містить його підпису та печатки, суд зазначає, що даний акт разом з рахунком на оплату спожитої у грудні 2019 року електроенергії було направлено позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, що підтверджується згрупованим реєстром відправлення поштової кореспонденції та копією поштового чеку.
У п.6.2.3 договору про закупівлю сторони погодили право відповідача у разі неналежного оформлення документів, зазначених у розділі ІV цього договору (рахунок, акт про використану електричну енергію, акт приймання-передачі електричної енергії, тощо) повернути рахунок позивачу без здійснення оплати.
Як зазначив позивач ані акти приймання-передачі електричної енергії, ані рахунки на її оплату на адресу позивача повернуті не були, жодних заперечень з боку відповідача щодо зазначеної у цих документах фактично спожитої електричної енергії не надходило.
Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що заборгованість за спірний період, яку просить позивач стягнути з відповідача у даній справі, не була предметом позову у справі № 922/899/20, а тому посилання відповідача на судові рішення, прийняті судами першої та апеляційної інстанції, є безпідставними та необґрунтованими.
Що стосується недотримання позивачем строків виставлення рахунків за спожиту електричну енергію у листопаді та грудні 2019 року, які надіслані відповідачу майже через півтора роки, суд звертає увагу, що вказані рахунки були своєчасно надані та надіслані відповідачу, даний факт підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Сума, зазначена в цих рахунках, була визначена позивачем з урахуванням здійсненої відповідачем переплати в розмірі 424 499,07грн, яка в подальшому була стягнута із позивача на підставі рішення суду від 20.07.2020 у справі № 922/899/20, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача по оплаті електричної енергії за листопад та грудень 2019 року залишилися невиконаними в сумі 258 869,14грн.
Оскільки рішення у справі № 922/899/20 набрало законної сили 22.03.2021, позивач повторно виставив відповідачу рахунки на загальну суму 258 869,14грн., які до теперішнього часу є не сплаченими.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача, викладені ним у відзиві є безпідставними та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Факт наявності заборгованості на суму 258 869,15грн за період листопад-грудень 2019 року підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у справі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості в сумі 258 869,14грн, всі його заперечення повністю спростовуються наявними у справі належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 81, код ЄДРПОУ 02220763) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за електроенергію в розмірі 258 869,14грн на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у філії ХОУ АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , МФО 351823;
- судовий збір в розмірі 3 883,03грн на поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Мегабанк», МФО 351629.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "25" жовтня 2021 р.
Суддя Т.А. Лавренюк