вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.10.2021м. ДніпроСправа № 904/6060/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро
до Комунального підприємства "Житлово-комунальна контора" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 31 265 грн. 75 коп. за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 24.06.2021 № 36450/DNEP, в якому просить стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальна контора" Дніпропетровської обласної ради заборгованість у розмірі 31 265 грн. 75 коп., з яких: 23 325 грн. 12 коп. - основний борг, 2 963 грн. 27 коп. - пеня, 1 555 грн. 48 коп. - 3% річних, 3 421 грн. 8 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 за особовим рахунком № 1496/30-3 на умовах комерційної пропозиції "Універсальна", до якого відповідач приєднався шляхом споживання електричної енергії.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.
Ухвалою господарського суду від 01.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 01.07.2021 завчасно надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
На адресу суду повернувся конверт з вказаною ухвалою, з відміткою відділення поштового зв'язку: «Повертається за закінченням терміну зберігання».
За нормами ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 10 ст. 242 цього Кодексу судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
За змістом ст. ст. 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи у Єдиному державному реєстрі зазначаються на підставі поданих нею документів.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації з нею, зв'язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Правила надання послуг поштового зв'язку визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі - Правила).
Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (п. 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.
Процедура вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає, окрім іншого, повідомлення одержувача через абонентську поштову скриньку (ст.ст. 19, 23 Закону України "Про поштовий зв'язок", п.п. 101, 110 Правил).
У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення (п. 116 Правил).
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення судової ухвали відбулося через незабезпечення відповідачем вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та за вказаних обставин відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" - суб'єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення згідно з пунктом 13 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі-Закон).
Пунктом 13 Розділу XVII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону встановлено, що суб'єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж двох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб'єкт господарювання.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429 ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" у відповідності із Законом та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) - постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.
Відповідно до пункту 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" опубліковано договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у газеті "Вісті Придніпров'я" від 06.11.2018 № 84 (1984), а також розміщено на офіційному веб-сайті.
В пункті 13 Розділу XVII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Пунктом 1.2.15. ПРРЕЕ передбачено, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Пунктом 7 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до пункту 3.1.8 ПРРЕЕ договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Комунальне підприємство "Житлово-комунальна контора" Дніпропетровської обласної ради (споживач) приєдналося до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № 1496/30-3 на умовах комерційної пропозиції "Універсальна" постачальника універсальних послуг ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" для малих непобутових споживачів (далі - комерційна пропозиція) шляхом споживання електричної енергії, що підтверджується довідкою про обсяги розподіленої електричної енергії (а.с. 16 на звороті).
01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (постачальник універсальних послуг) та Комунальним підприємством "Житлово-комунальна контора" Дніпропетровської обласної ради (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір).
Пунктом 1.1. договору встановлено, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Згідно з умовами договору постачальник продає електричну енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 200кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього договору (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору умови надання універсальних послуг споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору та повинні передбачати наступне:
ціни на електричну енергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором;
споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (п. 5.2. договору).
Ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у п. 3.1. глави 3 цього договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором (п. 5.3. договору).
У відповідності до п. 5.5. договору ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, встановлена регулятором, повинна бути обов'язковою для сторін з дати її введення в дію.
Згідно п.5.6. договору інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.
Відповідно до п.5.7. договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. договору).
Пунктом 5.10 договору встановлено, що оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
У відповідності до п. 5.11 договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, або не допустив представників постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів).
У разі порушення споживачем строків оплати, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг, згідно з умовами цього договору (п. 6.2. договору).
Відповідно до п. 7.1. договору постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги, згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 13.1. договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричною енергією, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
За умовами розділу «Спосіб оплати» комерційної пропозиції (додаток 3 до договору) оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку, на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка.
Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі та/або розрахункових документах.
Розділом «Термін оплати» комерційної пропозиції (додаток 3 до договору) визначено, що 100% оплата здійснюється не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.
Оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.
Розділом «Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф» комерційної пропозиції (додаток 3 до договору) передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
Згідно з пунктами 4.3., 4.13., 5.1.2.30. Правил, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 виконує відповідний оператор систем розподілу (далі - ОСР).
З метою підтвердження спожитих відповідачем обсягів електричної енергії за період з січня по червень 2019 позивачем направлено відповідний лист оператору системи розподілу - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».
Відповідно до наданої ОСР довідки про обсяги розподіленої електричної енергії Комунальному підприємству "Житлово-комунальна контора" Дніпропетровської обласної ради, відповідачем спожито: у січні 2019 - 3205 кВт*г; у лютому 2019 - 3157 кВт*г; у березні 2019 - 3079 кВт*г; у квітні 2019- 2003 кВт*г; у травні 2019 - 2121 кВт*г; у червні 2019 - 319 кВт*г (а.с. 16, на звороті).
Таким чином, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу електричну енергію
- у січні 2019 - 3205 кВт*г на суму 5 384,40 грн;
- у лютому 2019 - 3157 кВт*г на суму 5 303,76 грн;
- у березні 2019 - 3079 кВт*г на суму 5 172,72 грн.;
- у квітні 2019- 2003 кВт*г на суму 3 365,04 грн;
- у травні 2019 - 2121 кВт*г на суму 3 563,28 грн;
- у червні 2019 - 319 кВт*г на суму 535,92 грн., на загальну суму 23 325 грн. 12 коп.
З урахуванням спожитих відповідачем обсягів електричної енергії, постачальником сформовані та направлені на адресу споживача рахунки, що підтверджується реєстром замовленої відправленої кореспонденції від 07.07.2020 (а.с. 17,19-26).
В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач електроенергію, спожиту у спірному періоді, не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 23 325 грн. 12 коп.
15.12.2019 постачальником з метою врегулювання питання щодо погашення виниклої заборгованості на адресу споживача надіслана вимога про сплату заборгованості за електричну енергію від 13.12.2019 № 8629/9600 (а.с. 18, 27). Однак, відповідачем відповідь на вимогу не надана, сума боргу не сплачена.
На підстав положень Розділу «Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф» комерційної пропозиції (додаток 3 до договору) позивачем нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 2 963 грн. 27 коп. за період з 24.06.2020 по 24.06.2021.
Із посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та Розділ «Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф» комерційної пропозиції (додаток 3 до договору) позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 555 грн. 48 коп. за загальний період з 08.02.2019 по 24.06.2021 та інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 3 421 грн. 88 коп.
Доказів оплати відповідачем спірної заборгованості за договором сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, факт надання послуг з постачання електричної енергії, строк оплати вартості спожитої електричної енергії, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати, строк дії договору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За приписами ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи умови п. 5.10 договору та Розділу «Термін оплати» комерційної пропозиції (додаток 3 до договору), а також святкові дні у травні 2019, строк оплати відповідачем спожитої електричної енергії є таким, що настав:
- у січні 2019 на суму 5 384,40 грн - 14.02.2019;
- у лютому 2019 на суму 5 303,76 грн - 15.03.2019;
- у березні 2019 на суму 5 172,72 грн. - 12.04.2019;
- у квітні 2019 на суму 3 365,04 грн - 16.05.2019;
- у травні 2019 на суму 3 563,28 грн - 14.06.2019;
- у червні 2019 на суму 535,92 грн - 12.07.2019.
Доказів оплати спірної заборгованості у розмірі 23 325 грн. 12 коп. відповідачем до матеріалів справи не надано, доводи позивача щодо суми боргу не спростовано.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 23 325 грн. 12 коп., є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, встановлені його статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.
За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У частині першій статті 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобов'язань.
Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо пені за порушення зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення оплати не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.
Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що при обчисленні пені позивачем не вірно визначено період прострочки виконання зобов'язання та не застосовано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня, нарахована:
- за зобов'язаннями за січень 2019 - за період з 15.02.2019 по 15.08.2019;
- за зобов'язаннями за лютий 2019 - за період з 16.03.2019 по 13.09.2019;
- за зобов'язаннями за березень 2019 - за період з 13.04.2019 по 11.10.2019;
- за зобов'язаннями за квітень 2019 - за період з 17.05.2019 по 14.11.2019;
- за зобов'язаннями за травень 2019 - за період з 15.06.2019 по 13.12.2019;
- за зобов'язаннями за червень 2019 - за період з 13.07.2019 по 10.01.2020.
За встановлених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 2 963 грн. 27 коп. за період з 24.06.2020 по 24.06.2021 задоволенню не підлягає, оскільки нарахована за періоди поза межами строку нарахування, передбаченого ст. 232 Господарського кодексу України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що з огляду на умови п. 5.10 договору та Розділу «Термін оплати» комерційної пропозиції (додаток 3 до договору), позивачем невірно визначений період прострочки виконання зобов'язань.
За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у загальній сумі 1 544 грн. 72 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та встановив, що за прострочення зобов'язань з січня по квітень 2019 позивачем вірно розраховані інфляційні втрати; за зобов'язаннями у травні 2019 інфляційні складають 403 грн. 39 коп. за період з червня 2019 по травень 2021; при розрахунку інфляційних за зобов'язаннями за червень 2019 позивач припустився арифметичної помилки та інфляційна складова за прострочення оплати боргу в сумі 535 грн. 92 коп. складає 63 грн. 67 коп. за період з липня 2019 по травень 2021. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у загальному розмірі 3 084 грн. 66 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, зобов'язання перед позивачем, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 23 325 грн. 12 коп. основного боргу, 1 544 грн. 72 коп. 3% річних, 3 084 грн. 66 коп. інфляційних втрат. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальна контора" Дніпропетровської обласної ради (49000, м. Дніпро, вул. Червона, буд. 20 А, код ЄДРПОУ 01355550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7, код ЄДРПОУ 42082379) 23 325 грн. 12 коп. (двадцять три тисячі триста двадцять п'ять грн. 12 коп.) основного боргу, 1 544 грн. 72 коп. (одну тисячу п'ятсот сорок чотири грн. 72 коп.) 3% річних, 3 084 грн. 66 коп. (три тисячі вісімдесят чотири грн. 66 коп.) інфляційних втрат, 2 029 грн. 59 коп. (дві тисячі двадцять дев'ять грн. 59 коп.) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 25.10.2021
Суддя І.А. Рудь