вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.10.2021м. ДніпроСправа № 904/6134/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель", м. Христинівка Черкаської області
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 77 294 грн. 02 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 25.06.2021 № б/н, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в сумі 77 294 грн. 02 коп., з яких: 63 507 грн. 05 коп. - інфляційні втрати, 13 786 грн. 97 коп. - 3% річних. Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат складає 5 000 грн. 00 коп., просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на виконання робіт від 28.02.2018 № 157/11/53Е в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт на суму 690 294 грн. 00 коп.,, що стало підставою для звернення позивача у листопаді 2020 із відповідним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 766 916 грн. 63 коп., з яких: 690 294 грн. 00 коп. - заборгованість за виконані роботи, 28 302 грн. 05 коп. - пеня, 48 320 грн. 58 коп. -- штраф. За результатами розгляду позовних вимог ТОВ "Укртрансдизель" прийняте рішення від 01.02.2021 у справі № 904/6403/20 про часткове задоволення позову та стягнуто з ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача 690 294 грн. 00 коп. основного боргу, 10 354 грн. 41 коп. витрат зі сплати судового збору; у стягненні пені та штрафу відмовлено. Стягнута вказаним судовим рішенням сума основного боргу примусово стягнута з відповідача державним виконавцем 08.06.2021, у зв'язку із чим позивач, скориставшись правом, наданим нормами ст. 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних за порушення останнім грошових зобов'язань зі сплати заборгованості, встановленої вищезазначеним судовим рішенням.
Ухвалою господарського суду від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 05.07.2021 завчасно надсилалась відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані документи у визначений судом строк.
02.09.2021 на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 02.09.2021 № б/н.
Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Так, матеріали справи містять поштове повідомлення № 4930016013813, з якого вбачається, що ухвалу господарського суду про відкриття провадження у справі № 904/6134/21 від 05.07.2021 отримано відповідачем 14.07.2021.
За змістом вказаної ухвали від 05.07.2021, зокрема, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду про відкриття провадження у справі. Також судом роз'яснено учасникам справи, що відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України строк подання заяв по суті справи обмежений. Процесуальні дії можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, з урахуванням приписів ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повинен був подати до суду відзив на позовну заяву до 29.07.2021 включно, проте направив на електронну адресу суду лише 02.09.2021.
За наведених обставин, судом встановлено, що відповідач відзив на позовну заяву подав з порушенням строку, встановленого судом.
Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У відповідності до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Клопотання про поновлення чи продовження пропущеного строку в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до суду не подавалося.
Крім того, в порушення ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до поданого відзиву відповідачем не надано доказів його направлення на адресу позивача.
Частиною 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки відзив на позовну заяву подано відповідачем після закінчення встановленого судом та законом процесуального строку, то на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву господарський суд залишає без розгляду.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
28.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" (постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) укладено договір на виконання робіт № 157/11/53Е (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає й сплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати Інші завершальні будівельні роботи, код 4545 (Капітальний ремонт в обсязі КР1 тепловозу ТЕМ2-5107), відповідно до дефектної відомості (додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору (далі - роботи).
Виконавець зобов'язується виконати роботи з використанням своїх матеріалів самотужки (п. 2.1 договору).
Згідно з 2.2 договору початок робіт - протягом 3-х робочих днів з моменту отримання 20% передплати від замовника; закінчення робіт - через 60 робочих днів з моменту початку робіт (за умови виконання п. 3.2.2, п. 3.2.3).
В розділі 3 договору визначено вартість робіт і порядок розрахунків. За умовами пункту 3.1 договору вартість робіт визначаться на підставі калькуляції (додаток № 1, що є невід'ємною частиною договору) і становить 2 480 000 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 413 333, 33 грн.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що замовник здійснює передплату у розмірі 10% від суми договору для проведення виконавцем перебандажування колісних пар тепловоза на базі замовника.
Замовник здійснює передплату у розмірі 20% від суми договору протягом 10 банківських днів з моменту передачі тепловоза в ремонт на базу виконавця (п. 3.2.1 договору).
Замовник здійснює оплату у розмірі 20% від суми договору протягом 10 банківських днів після виконання ремонту екіпажної частини та дизеля, підписання проміжних актів виконаних робіт (п. 3.2.2 договору).
Замовник здійснює оплату у розмірі 20% від суми договору протягом 10 банківських днів за фактом повного виконання робіт і проведення реостатних випробувань з підписанням відповідних актів виконаних робіт (п. 3.2 договору).
Замовник здійснює оплату у розмірі 30% після передачі тепловоза замовнику, з оформленням необхідної документації, протягом 180 днів з моменту підписання актів приймання-передачі тепловозу з ремонту на базі замовника (п. 3.2.4 договору).
Згідно з пунктом 6.1 договору здавання-прийняття робіт оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт і виконується згідно вимог "Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу", затвердженого наказом Мінтрансу від 22.04.2002 № 261.
Тепловоз приймається з ремонту на підставі перевірок та приймально-здавальних випробувань, встановлених відповідно з вимогами технічної документації на ремонт. Акт приймання-передачі тепловоза з ремонту складається і підписується сторонами на базі замовника (п. 6.2 договору).
У відповідності до умов пункту 6.3 договору протягом 2-х робочих днів після завершення роботи виконавець передає замовникові акт здачі-приймання виконаних робіт.
Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт зобов'язаний направити виконавцеві підписаний акт або надати вмотивовану відмову від підписання акту (п. 6.4 договору).
Пунктом 6.5 договору передбачено, що у випадку відсутності мотивованої відмови робота вважається прийнятою, а акт є підставою для проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 9.4 договору за порушення строків оплати за виконані роботи, передбачених договором, замовник сплачує виконавцеві штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.
Як зазначає позивач, ним у повному обсязі виконані, а відповідачем прийняті передбачені умовами договору роботи, що підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень та зауважень актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 31.01.2020 на суму 496 000 грн, № 12 від 17.03.2020 на суму 496 000 грн та № 16 від 10.04.2020 на суму 1 488 000 грн.
За твердженням позивача, відповідач у встановлений договором строк, а саме - в період з 11.04.2020 по 07.10.2020 включно (180 днів) остаточного розрахунку за виконані роботи не здійснив, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 690 294 грн.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплативартості виконаних робіт позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 690 294 грн, пені в розмірі 28 302, 05 грн та штрафу в розмірі 48 320, 58 грн., за результатами розгляду якого ухвалено рішення від 01.02.2021 у справі № 904/6403/20 про часткове задоволення позову.
Вказаним вище судовим рішенням по справі № 904/6403/20 встановлено підтверджену належними доказами заборгованість ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» перед ТОВ «Укртрансдизель» у розмірі 690 294 грн. за роботи, виконані позивачем відповідно до умов договору на виконання робіт від 28.02.2018 № 157/11/53Е. У решті позовних вимог відмовлено.
Позивач стверджує, що заборгованість в сумі 690 294 грн стягнута з відповідача 08.06.2021 в межах виконавчого провадження № 65364728, відкритого Жовтоводським міським відділом державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2021 у справі № 904/6403/20.
Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 13 786 грн. 97 коп. за період з 08.10.2020 по 07.06.2021 та інфляційні втрати у розмірі 63 507 грн. 05 коп. за період з жовтеня 2020 по травень 2021.
Доказів оплати вказаної спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору на виконання робіт, факт виконання робіт, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати виконаних робіт тощо.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору на виконання робіт є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Умовами договору передбачено порядок здійснення попередньої оплати та остаточного розрахунку.
Як встановлено господарським судом у рішенні від 01.02.2021 у справі № 904/6403/20 факт прийняття відповідачем, як замовником, виконаних позивачем у повному обсязі робіт на суму 2 480 000 грн підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем. Виходячи зі змісту умов договору, відповідач повинен був здійснити остаточну оплату за договором протягом 180 днів з моменту підписання актів приймання-передачі тепловозу з ремонту. Як вбачається з матеріалів справи, результати останнього етапу виконання робіт з капітального ремонту тепловоза ТЕМ2 № 5107 в об'ємі КР-1 були передані виконавцем замовнику 10.04.2020 за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 16. Отже, відповідач повинен був оплатити грошові кошти в сумі 690 294 залишку загальної вартості робіт не пізніше 07.10.2020.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість стягнута з відповідача за рішенням суду від 01.02.2021 у справі № 904/6403/20, сплачена на користь позивача 08.06.2021.
Таким чином, з урахуванням обставин, встановлених вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили 15.03.2021, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що під час його виконання позив припустився арифметичної помилки. За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 13 773 грн. 80 коп. в межах визначеного позивачем періоду. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та встановив, що до стягнення з відповідача в межах визначеного позивачем періоду підлягає сума втрат у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем. Проте, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред'явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на 13 773 грн. 80 коп. 3% річних, 63 507 грн. 05 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 762 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.
Разом з тим судом враховано, що позивачем до позовної доданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який, окрім витрат позивача на сплату судового збору, містить інформацію про очікування позивачем понесення витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 5 000 грн. 00 коп.
За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розмір у витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі подання сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Заявляючи у позові про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач лише попередньо визначив їх розмір, інших необхідних для цього дій не вчинив.
За таких обставин, на час прийняття рішення, витрати на професійну правничу допомогу між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" (20000, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Пушкіна, буд. 2А, ідентифікаційний код 33819678) 13 773 грн. 80 коп. (тринадцять тисяч сімсот сімдесят три грн.. 80 коп.) 3% річних, 63 507 грн. 05 коп. (шістдесят три тисячі п'ятсот сім грн. 05 коп.) інфляційних втрат, 2 269 грн. 61 коп. (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять грн. 61 коп.) витрат по сплаті судового збору.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 25.10.2021
Суддя І.А. Рудь