Справа № 11-281/10 Головуючий у І інстанції Бондар В.М.
ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Міліщук С.Л.
м. Луцьк 25 червня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Міліщука С.Л.,
суддів - Оксентюка В.Н., Лозовського А.О.,
за участю прокурора - Старчука В.М.,
засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ковельського міськрайонного суду від 09 квітня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, непрацюючого, раніше не судимого, засуджено:
- за ч. 3 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Любомль, мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, засуджено:
- за ч. 3 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, засуджено:
- за ч. 3 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, за умови, якщо ОСОБА_2 протягом трьохрічного, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - двохрічного іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них, у відповідності до ст. 76 КК України, обов'язки, а саме:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти дану інспекцію про зміну місця проживання та роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Вироком вирішено долю речових доказів, -
За вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за вчинення злочину при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_2 27.12.2009 року, біля 23 години, перебуваючи по вул. Ковельській в с. Зелена Ковельського району, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи явну неповагу до суспільства, на ґрунті виниклої суперечки, проявляючи особливу зухвалість, наніс декілька ударів ОСОБА_5 Після того, продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_2 групою осіб з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в дворі будинку АДРЕСА_4 в цьому ж селі, проявляючи особливу зухвалість, умисно нанесли ряд численних ударів руками та ногами ОСОБА_5, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, саден обличчя, тулубу, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Крім того, нанесли численні удари ОСОБА_6, заподіявши останньому тілесні ушкодження у виді перелому коронкової частини зуба, гострого травматичного пульпіту цього ж зуба, синця і садна в правій скроневій ділянці голови, садна червоної кайми нижньої губи справа, що за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В цей час до двору забіг ОСОБА_7, який намагався припинити вищезазначені хуліганські дії. Однак ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вчинили йому фізичний опір, який виразився в тому, що вони повалили його на землю та нанесли йому численні удари руками та ногами по тілу. Під час цього побиття ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ліктьової кістки зі зміщенням, що за ступенем тяжкості відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я. Після чого групою осіб з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді забійно-рваної рани лівої скроневої ділянки, забою та саден лоба, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В своїй апеляції прокурор, який участь в розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засуджених, вважає вирок незаконним із-за невідповідності призначеного покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ступеню тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. Посилається на те, що судом не враховано суспільну небезпеку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, те, що засуджені вчинили злочин щодо неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11.
Просить вирок скасувати та постановити новий, яким призначити усім засудженим покарання без застосування ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції, міркування прокурора, який підтримав апеляцію та просив скасувати вирок суду першої інстанції і постановити новий вирок, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які просили відхилити апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вчинення усіма засудженими злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, а ОСОБА_2 ще й злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, які були досліджені в судовому засіданні та ніким не оспорюється. Кваліфікація їх дій є правильною та ніким не оспорюється.
Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
При призначенні судом прийнято до уваги відсутність у ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обставин, які б обтяжували їх покарання.
А також судом було враховано, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягуються вперше, вчинили злочини середньої тяжкості, за місцем проживання характеризуються позитивно, ОСОБА_2 одружений та має на утриманні малолітню дочку, потерпілі прохали суворо їх не карати, наявність у всіх обставин які пом'якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.
Виходячи з вищенаведеного, суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 можливе без ізоляції їх від суспільства, і обрав їм покарання з застосуванням ст. 75 КК України, поклавши на них ряд, передбачених ст. 76 КК України обов'язків.
Посилання апелянта на неврахування судом як обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину щодо неповнолітнього є безпідставним, оскільки дана обтяжуюча обставина в переліку ст. 67 КК України, який є виключним - відсутня.
За таких обставин, вирок суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи, залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 09 квітня 2010 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.
Головуючий підпис С.Л. Міліщук
Судді підпис В.Н.Оксентюк
підпис А.О.Лозовський
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду Волинської області С.Л.Міліщук