Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" травня 2010 р. Справа № 27/332-09
вх. № 8294/1-27
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - Скоркіна І.С. - дов.
розглянувши справу за позовом ВАТ ВТБ Банк в о. відділення "Харківська регіональна дирекція", м. Харків
до ІП "Торговий дім "ХЗШВ", м. Харків
про зобов"язання надати додаткове забезпечення за кредитним договором
Позивач, ВАТ ВТБ Банк в о. відділення "Харківської регіональної дирекції" звернувся до господарського суду з позовною заявою, згідно якої просить суд зобов"язати Іноземне підприємство "Торговий дім "ХЗШВ" надати позивачу додаткове забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором № 149-Ю від 21.12.2007 р. шляхом укладання відповідних договорів застави.
Відповідач в судове засідання з"явився, просить в позові відмовити.
Позивач в судове засідання 25.05.2010 р. не з"явився. Причини неявки суду не відомі, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях представник позивача був присутній, позовні вимоги підтримав.
Позивач в позовній заяві зазначає, що 21.12.2007 р. між ВАТ ВТБ Банк в о. відділення "Харківської регіональної дирекції" та ІП "Торговим домом "ХЗШВ" був укладений кредитний договір № 149-Ю, відповідно до п.1.1. якого предметом договору є надання позивачем відповідачу грошових коштів у вигляді відзивої невідновлюваної кредитної лінії загальним лімітом в розмірі 4775835,00 євро, строк користування до 20.12.2012 р. В забезпечення цього кредитного договору між сторонами 16.12.2007р. було укладено договір застави №149-Z/5 від 16.12.2008р.
Позивач стверджує, що заставна вартість майна (лінії розливу шампанських вин), яка була визначена за домовленістю сторін у розмірі 39839790,87 грн. - станом на момент звернення позову значно зменшилась (у звязку зі світовою фінансовою кризою та фізичним зносом цього обладнання).
Позивач стверджує, що в період з грудня 2007 року по жовтень 2009 року заборгованість відповідача за кредитним договором збільилася у звязку з несплатою, нарахуванням процентів та штрафних санкцій і, за ствердженням позивача, станом на 07.10.2009р. складає 4709596,47 євро (тобто, за курсом НБУ - 55431451,23 грн.)
Позивач стверджує, що оскільки фактична ринкова вартість заставленого майна значно менше фактичної заборгованості відповідача за кредитним договором, право позивача на задоволення своїх вимог за кредитним договором відповідно до п.9.3 договору застави в повному обсязі порушено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
21.12.2007 р. між ВАТ ВТБ Банк в о. відділення "Харківської регіональної дирекції" та ІП "Торговим домом "ХЗШВ" був укладений кредитний договір № 149-Ю, відповідно до п.1.1. якого позивачем відповідачу було надано грошовий кредит у вигляді відзивої невідновлюваної кредитної лінії загальним лімітом в розмірі 4775835,00 євро, строк користування до 20.12.2012 р. В забезпечення цього кредитного договору між сторонами 16.12.2007р. було укладено договір застави №149-Z/5 від 16.12.2008р. Предмет договору застави - лінія розливу шампанських вин, вартість якої була визначена за домовленістю сторін у розмірі 39839790,87 грн.
Позивач стверджує, що в період з грудня 2007 року по жовтень 2009 року заборгованість відповідача за кредитним договором збільилася у звязку з несплатою, нарахуванням процентів та штрафних санкцій і, за ствердженням позивача, станом на 07.10.2009р. складає 4709596,47 євро (тобто, за курсом НБУ - 55431451,23 грн.)
Однак, ці ствердження не можливо визнати обгрунтованими, оскільки сума 4709596,47 євро менша, ніж сума 4775835 євро (тобто сума ліміту кредитної лінії, визначена кредитним договором)
Позивач, обгрунтовуючи свої вимоги, посилається на п.8.6 договору застави. В ньому зазначено, що відповідач зобовязаний у разі зменшення вартості (загібелі, зникнення), пошкодження або псування предмету застави - надати в заставу інше майно на ту ж саму або більшу вартість. Однак, позивачем не надано жодного доказу зменшення вартості, загібелі, зникнення, пошкодження або псування предмету застави.
Позивач стверджує, що заставна вартість майна (лінії розливу шампанських вин), яка була визначена за домовленістю сторін у розмірі 39839790,87 грн. - станом на момент звернення позову значно зменшилась (у звязку зі світовою фінансовою кризою та фізичним зносом цього обладнання) - однак жодного доказу фактичного зменшення вартості майна не надає, суму, на яку вартість зменшилася, не визначає.
В своїх поясненнях від 18.05.2010 року позивач стверджує, що він має підстави вважати, що предмет застави був пошкоджений, зник, зіпсувався - та (як наслідок) зменшиася у вартості. Наявність цих підстав позивач обгрунтовує тим, що відповідач не має можливості забезпечити представникам позивача доступ до огляду предмету застави (що зобовязаний робити на підставі п 9.1. договору застави) оскільки це майно знаходиться в оренді у іншої юридичної особи - ДП «ХЗШВ».
Однак, матеріали справи свідчать про те, що у догогворі застави (пункт 5) прямо зазначено, що на момент його укладання предмет застави переданий в оренду ДП «ХЗШВ» згідно договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 21.10.2008р. Таким чином позивач на момент укладання догвору застави знав фактичне місцезнаходження предмету застави у орендатора. Суд констатує, що п.9.1 договору застави (на який посилається позивач) не встановлює обов»язку відповідача надати позивачеві доступ до предмету застави, а встановлює право позивача перевіряти фактично та документально наявність предмету застави та його стан.
Оскільки позивач на момент укладання договору застави знав про те, що майно знаходиться не у відповідача, а у іншої юридичної особи в оренді - він повинен реалізровувати своє право на фактичну перевірку наявності майна, передбачене п.9.1. договору застави, шляхом огляду цього майна за його місцезнаходженням.
Таким чином, позивачем не доведено факту зменшення вартості майна, заставленого у забезпечення зобовязань відповідача за кредитним договором № 149-Ю від 21.12.2007р.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.8 Конституції України, ст.ст. 43,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 31.05.2010 р.