Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" червня 2010 р. Справа № 47/113-10
вх. № 2720/5-47
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Мазури П.С. довіреність б/н від 11.05.09 р.;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ЗЖК" м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА", м. Харків
про стягнення 124767,75 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ЗЖК" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА" основної заборгованості у розмірі 124379,28 грн. та 3% річних у розмірі 388,47 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі видаткових накладних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 1247,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Ухвалою заступника Голови господарського суду Харківської області від 25 травня 2010 року строк розгляду справи № 47/113-10 продовжено строком на один місяць до 25 червня 2010 року.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані попередніми ухвалами суду документи не представив.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що в період з 27.10.2008 р. по 18.02.2009 р. позивач поставив на адресу відповідача товар (будівельні матеріали) згідно видаткових накладних: №ЗЖК-РН-0025117 від 27.10.2008 року - на суму 7160,10 грн., №ЗЖК-РН-0025118 від 27.10.2008 року - на суму 7160,10 грн., №ЗЖК-РН-0025119 від 27.10.2008 року - на суму 7160,10 грн., №ЗЖК-РН-0025197 від 28.10.2008 року - на суму 2623,21 грн., №ЗЖК-РН-0025178 від 28.10.2008 року - на суму 7160,10 грн., №ЗЖК-РН-0025196 від 28.10.2008 року - на суму 7160,10 грн., №ВАЛ-РН-0001598 від 30.10.2008 року - на суму 5985,00 грн., №ВАЛ-РН-0001599 від 30.10.2008 року - на суму 5985,00 грн., №ВАЛ-РН-0001601 від 30.10.2008 року - на суму 5985,00 грн., №ВАЛ-РН-0001604 від 31.10.2008 року - на суму 5985,00 грн., №ВАЛ-РН-0001609 від 31.10.2008 року - на суму 5985,00 грн., №ВАЛ-РН-0001623 від 04.11.2008 року - на суму 5985,00 грн., №ЗЖК-РН-0025631 від 07.11.2008 року - на суму 9418,36 грн., №ВАЛ-РН-0001655 від 12.11.2008 року - на суму 5985,00 грн., №ВАЛ-РН-0001656 від 12.11.2008 року - на суму 5985,00 грн., №ЗЖК-РН-0025810 від 13.11.2008 року - на суму 5602,30 грн., №ЗЖК-РН-0025811 від 13.11.2008 року - на суму 5602,30 грн., №ВАЛ-РН-0001670 від 14.11.2008 року - на суму 5985,00 грн., №ВАЛ-РН-0001671 від 14.11.2008 року - на суму 5985,00 грн., №ВАЛ-РН-0000019 від 10.02.2009 року - на суму 6300,00 грн., №ВАЛ-РН-0000028 від 18.02.2009 року - на суму 6300,00 грн. на загальну суму 131 496,67 грн.
Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив лише частково у сумі 7117,39 грн., унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 124379,28 грн.
22 травня 2009 року між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків згідно якого борг відповідача перед позивачем складає 124 379,28 грн., тобто відповідачем сума заборгованості не спростовується.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2009р. позивачем було пред'явлено вимогу на оплату поставленого товару шляхом відправлення на адресу відповідача рахунків-фактур, актів звірення взаємних розрахунків, а також супровідного листа №08/12/09-03 від 08.12.2009р, що підтверджується описом вкладення та поштовою квитанцією, яка залишилась без відповіді.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 124 379,28 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 3% річних у розмірі 388,47 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1247,67 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА" (61123, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, б. 38, кв. 143, код ЄДРПОУ 31439386, р/р 26004811403160 в Кіровському відділенні ХОФАКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ЗЖК" (61102, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 1, код ЄДРПОУ 32028912, р/р 26003000122642 у ХФ ВАТ "Укрексімбанк" в м. Харків, МФО 351618) заборгованість у розмірі 124 379,28 грн., 3% річних у розмірі 388,47 грн., держмито у розмірі 1247,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Справа №47/113-10
Повний текст рішення підписано 16 червня 2010 року.