Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" травня 2010 р. Справа № 37/62-10
вх. № 3037/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Кучугура В.І. за довіреністю № 125/05 від 20.01.2010 р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ДП ДАК "Хліб України" "Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів", с. Капитолівка
до ТОВ "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Санжари
про стягнення 536468,56 грн.
Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика" (відповідач) про стягнення з відповідача 503518,32 грн. основного боргу, 8489,32 грн. пені, 14894,07 грн. відсотків за користування чужими коштами із розрахунку 36% за період з 24.02.2010 р. по 25.03.2010 р. та інфляційних за лютий 2010 року в сумі 9566,85 грн., а всього 536468,56 грн.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що на виконання взятих на себе зобов'язань позивач виготовив та поставив, а відповідач прийняв за період з серпня 2009 року по січень 2010 року 2061510 кг комбікормів на загальну суму 4657218,32 грн. за договором на поставку продукції № 26 від 12.08.2009 року, що підтверджується актом приймання-передачі від 01 лютого 2010 року. Але отриманий комбікорм відповідач оплатив частково в сумі 4153700,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01 лютого 2010 року, а від оплати залишку боргу в сумі 503518,32 грн. ухиляється.
Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 27.04.2010 р. за вх. № 1791, надав заяву про відкладення розгляду справи призначеного на 26.04.2010 року у зв'язку з відрядженням свого представника, яка господарським судом залучена до матеріалів справи. Суд, розглянувши дану заяву відповідача, вважав за необхідне в її задоволенні відмовити, оскільки розгляд справи призначений 26.04.2010 року судом був відкладений на 19.05.2010 року.
Позивач, через канцелярію господарського суду 19.05.2010 р. за вх. № 11387 та вх. № 9659, надав копії документів згідно супровідних листів, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 18.05.2010 р. за вх. № 9541, надав заяву про залучення до матеріалів справи документів вказаних у заяві, яка господарським судом задовольняється та надані документи залучаються до матеріалів справи.
Згідно заяви відповідач надав до суду клопотання про витребування довідки від статуправління в задоволенні якого господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та докази повинні подаватися самостійно сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Також, згідно заяви відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказував на те, що він з позовними вимогами позивача не погоджується, оскільки позовні вимоги позивача про стягнення річних відсотків є меншими на 14894,07 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановив наступне.
12.08.2009 р. між сторони був укладений договір на поставку продукції № 26 (надалі - договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язувався виготовити та поставити, а відповідач зобов'язувався приймати та оплачувати комбікорми для годівлі птиці.
На виконання взятих на себе зобов'язань позивач виготовив та поставив, а відповідач прийняв за період з серпня 2009 року по січень 2010 року 2061510 кг комбікормів на загальну суму 4657218,32 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 01 лютого 2010 року.
Згідно п.4.3 договору відповідач повинен був проводити оплату продукції в 3-денний термін з дня її отримання. Але отриманий комбікорм відповідач оплатив частково в сумі 4153700,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01 лютого 2010 року. Доказів оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 503518,32 грн. позивачу в матеріалах справи не міститься.
Разом з цим в матеріалах справи містяться відомості того, що 12.02.2010 року позивач відправив на адресу відповідача вимогу про погашення боргу в сумі 503518,32 грн., яку відповідачем було отримано 16.02.2010 року.
Згідно п. 6.2. договору за просрочку оплати отриманої продукції відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Також, п. 6.4. договору було передбачено, що прострочена сума боргу підлягає оплаті з урахуванням індексу інфляції і нарахуванням на прострочену суму 36% річних.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу 503518,32 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, враховуючи умови договору, зокрема п. 6.2. та п. 6.4. договору, перевіривши нарахування позивачем пені, 36 річних та інфляційних, господарський суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8489,32 грн. пені, 14894,07 грн. відсотків за користування чужими коштами із розрахунку 36% за період з 24.02.2010 р. по 25.03.2010 р. та інфляційних за лютий 2010 року в сумі 9566,85 грн., в зв'язку з чим вони підлягають задоволенню.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 5364,70 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.
В задоволенні клопотання відповідача про витребування довідки від статуправління відмовити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика" (62447, Харківська область, Харківський район, селище Санжари, вул. Спортивна, 137, код ЄДРПОУ 32611873, р/р 26004010109800 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів" (64319, Харківська область, Ізюмський район, с. Капитолівка, код ЄДРПОУ 00952278, р/р 26000301549 в Філії № 492 ВАТ Держощадбанк України, м. Ізюм, МФО 350147) -503518,32 грн. основного боргу, 8489,32 грн. пені, 14894,07 грн. відсотків за користування чужими коштами із розрахунку 36% за період з 24.02.2010 р. по 25.03.2010 р. та інфляційних за лютий 2010 року в сумі 9566,85 грн., а всього 536468,56 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика" (62447, Харківська область, Харківський район, селище Санжари, вул. Спортивна, 137, код ЄДРПОУ 32611873, р/р 26004010109800 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів" (64319, Харківська область, Ізюмський район, с. Капитолівка, код ЄДРПОУ 00952278, р/р 26000301549 в Філії № 492 ВАТ Держощадбанк України, м. Ізюм, МФО 350147) державне мито в сумі 5364,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 25.05.2010 р.