Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" травня 2010 р. Справа № 08/19-10 (н.р. 58/15
вх. № 1100/3-08 (н.р. 4352/3-58)
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом ВАТ "Лозівське АТП - 16309", м. Лозова
до Управління праці та соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації, смт. Близнюки
про стягнення 48138,17 грн.
Відкрите акціонерное товариство "Лозівське автотранспортне підприємство- 16309" м.Лозова (позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації" (відповідача) 48138,17 грн., у тому числі 36301,00 грн.- основного боргу, 10273,20грн. - інфляційних витрат та 1563,97 грн. - 3% річних за договором № 2 про відшкодування фактично наданих пільг конкретним громадянам, що мають право на пільговий проїзд, укладеним між сторонами 02.01.2007 року.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Відповідач у своєму відзиві зазначив, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету", Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (ст. 64), та Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VІ від 26.12.2008 року "розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами...". Відповідач вважає, що позовна заява про стягнення 48138,17 грн. значно перевищить кошторис, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
10.07.2009 року до суду надійшов лист Управління праці та соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації, в якому відповідач наголошує, що сума субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на 2007 рік становила 98800 грн., та стверджує, що у 2007 році користь ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" на компенсацію за пільгове перевезення окремих категорій громадян Близнюківського району за 2007 р. було перераховано 67649 грн., а іншому перевізнику - Міхеєвському В.А. - 45143,22 грн.
В судовому засіданні 06.05.2010 року сторони надали згоду на продовження строку розгляду справи за межами ст. 69 ГПК України до 31.05.2010 року.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 06.05.2010 року до 31.05.2010 року до 10 години для підготовки повного тексту рішення по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
У відповідності до Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про державний бюджет України на 2007 рік", Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок - субвенції з державного бюджету", іншими нормативно- правовими актами, що регулюють процеси перевезення пасажирів, 02.01.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений господарський договір №2 про компенсацію за пільговий проїзд окремими категоріями громадян, які користуються законодавчо-встановленими пільгами в оплаті проїзду згідно додатку № 1 до Договору, що є невід'ємною його частиною.
Зазначений договір був підписаний з протоколом розбіжностей, котрий був складений позивачем після отримання договору та надісланий відповідачу.
Відповідно до вимог п.7 ст. 181 Господарського кодексу України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона -виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Отримавши протокол розбіжностей, відповідач у встановлений законодавством строк та порядок не склав протокол узгодження розбіжностей і не передав неузгоджені розбіжності на розгляд до суду, тому, договір є укладеним в редакції позивача.
На виконання умов Договору ВАТ „Лозівське АТП-16309" в повному обсязі виконав умови договору, з початку 2007 року здійснив безкоштовне перевезення всіх категорій громадян, які користуються встановленими законодавством пільгами щодо оплати проїзду.
Пільгові перевезення виконувались позивачем відповідно до Закону України від 28.02.91р. “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 17.05.93р. “Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування”, Постанова Кабінету Міністрів України № 555 від 16.08.04р. “Про поширення чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 354 та Закону України № 3721-Х II від 16.12.93р. “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку України зі змінами та доповненнями та ін.
У відповідності до ч.2 ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади зобов'язані забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізникові в результаті перевезення пільгових категорій пасажирів.
Згідно з розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 19.05.2006 року № 268 "Про організацію пасажирських перевезень на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області" забезпечення компенсації втрат автомобільним перевізникам внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів за рахунок і в межах субвенцій з державного бюджету здійснюється шляхом укладення з автоперевізниками відповідних договорів.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт", відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються : перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Стаття 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає засади пільгового перевезення пасажирів автомобільним транспортом, в якій зазначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Нормами статті 29 вищевказаного Закону України встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Компенсація збитків позивача за здійснені пільгові перевезення пасажирів передбачена також Постановою Кабінету Міністрів України № 552 від 12.08.1994р., згідно якої видатки, пов'язані з наданням пільг, щодо користування в сільській місцевості автобусами приміських маршрутів, враховуються при визначенні загальної суми збитків транспорту які покриваються з бюджету.
Із вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що компенсація збитків, понесених автомобільним перевізником є саме обов'язком органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і проводиться з відповідного державного бюджету.
Матеріалами справи встановлено, що ВАТ „Лозівське АТП - 16309" на підставі умов договору та вимог Інструкції направляло на адресу відповідача акти звіряння розрахунків, але відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення пільгового контингенту виконав лише частково.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, за договором від 02.01.2007 відповідач зобов'язався на підставі отриманих від постачальника розрахунків витрат проводити розрахунки з останнім протягом п'яти банківських днів з часу отримання субвенції з Державного бюджету шляхом перерахування коштів на рахунок позивача. На підставі звітів перевізників щодо фактично перевезених пасажирів розподіляти між перевізниками суму компенсації відповідно до фактично виконаної перевізником роботи пропорційно перевезеної кількості пільгових громадян.
Згідно з приписами частин п'ятої та шостої ст. 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Згідно зі ст. 102 Бюджетного Кодексу України видатки місцевих бюджетів передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої ст. 89 цього Кодексу фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.03.2002р. № 256 розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управління відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
В абзаці другому п.12 Постанови Кабміну України № 256 від 04.03.2002р. встановлено, що погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилась на початок року, провадиться першочергово.
Судом встановлено, що у даній справі предметом спору є компенсація позивачу його затрат, пов'язаних з пільговим перевезенням пасажирів, які він здійснював на підставі відповідного господарського договору в ході своєї господарської діяльності.
Право позивача на отримання компенсації його затрат, пов'язаних з пільговим перевезенням пасажирів, передбачено умовами договору на виплату компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів. Згідно з п.3.1. договору розмір суми суьвенції на відшкодування фактично наданих пільг конкретним громадянам, які користуються пільгами встановлюється відповідно наданих Перевізником звітів та в межах розміру субвенції з Державного бюджету, виділеної згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік".
При цьому згідно з досягнутою сторонами домовленістю розмір суми субвенції на відшкодування фактично наданих пільг конкретним громадянам, які користуються пільгами встановлюється відповідно до наданих перевізником звітів та в межах розміру субвенції з Державного бюджету, виділеної згідно із Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік". Перерахунок сум субвенцій здійснюється по мірі надходження коштів на зазначені цілі.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Вищевказаний договір, укладений між ВАТ "Лозівське АТП -16309" та Управлінням праці та соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації на виплату компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів на час винесення рішення є чинним та недійсним судом не визнавався.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про те, що між сторонами існують договірні зобов'язання, які мають виконуватись відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства.
Позивач у позовній заяві зазначає, що сума заборгованості відповідача щодо оплати наданих послуг з перевезенян пільгового контингенту станом на 01.12.2007 року складає 36301 грн.
На підставі вказаного відповідач у даних відносинах є рівноправним учасником договірних відносин, який відповідно до погоджених сторонами умов договорів має певні зобов'язання перед своїм контрагентом, а саме, обов'язок сплатити компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів.
Врховуючи, що відповідач не надав суду доказів погашення вказаної заборгованості, а відповідно до частини 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, то суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 36301 грн. є обгрунтованими та доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування відповідачем до стягнення інфляційних та річних за порушення грошового зобов'язання, суд прийшов до всиновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1563,97 грн. річних та 10273,20 грн. інфляційних.
Згідно статтей 44-49 ГПК України судові витрати віднести за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 29, 31, 37 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 181 ГК України ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Продовжити строк розгляду справи до 31.05.2010 року.
Позов задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Близнюківської районної державної адміністрації (Харківська область, смт. Близнюки, вул. Комсомольська 39, код 3196372, розрахунковий рахунок № 35417031000562 УДК в Харківській області м. Харків МФО 851011) на користь Відкритого акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство - 16309" (Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1 , код 14082622, розрахунковий рахунок 260054285 в ВАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629) 36301,00 грн. основного боргу, 1563,97 грн. 3 % річних, 10273,20 грн. інфляційних, витрати по сплаті державного мита у сумі 481,38 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
повний текст рішення підписано 31.05.2010 року.