Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" травня 2010 р. Справа № 29/94-10
вх. № 3184/5-29
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Волошин С.В.
відповідача - не з"явився
розглянувши матеріали справи за позовом Підприємства "ОМіС" Всеукраїнської громадської організації "Фонд соціально-трудової реабілітації інвалідів", м. Харків
до ТОВ "Караван будівельний Харків", м. Харків
про стягнення 389193,95 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 243447,30 грн. боргу, 72853,98 грн. пені, 57143,90 грн. інфляції, 15748,76 грн. річних та судові витрати, на тій підставі, що позивач, на підставі договору №186/01-09ВХ поставив відповідачу товар на суму на загальну суму 667861,92 грн., а відповідач оплату його вартості здійснив лише частково.
Відповідач у судове засідання 19.04.10 не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом докази не наддав, у зв"язку з чим, розгляд справи було відкладено на 18.05.10.
18.05.10 відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом докази не надав.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 29.01.09 між сторонами було підписано договір №186/01-09ВХ. Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 667861,92 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується матеріалами справи, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 60502,54 грн.
20.03.10 відповідач частково повернув позивачу товар на суму 363912,08 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 243447,30 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 243447,30 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 57143,90 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 15748,76 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Пунктом 15.4 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 72853,98 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.
За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 33, 34, 38, 44, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ТОВ «Караван будівельний Харків» (м. Харків, вул.. Героїв Праці, 7, код 34859030) на користь підприємства «ОМІС» Всеукраїнської громадської організації «Фонд соціально-трудової реабілітації інвалідів» (м. Харків, пр. Гагаріна, 50, кв. 33, код 34332418) - 243447,30 грн. боргу, 72853,98 грн. пені, 57143,90 грн. інфляції, 15748,76 грн. річних, 3892,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя (підпис)