Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2010 р. Справа № 60/130-10
вх. № 3348/4-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Гвоздік О.І., доручення №20 від 01.04.2010р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки "Стелс", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 3119,87 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки "Стелс" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 2851,93 грн. та пені в сумі 267,94 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором на централізовану охорону об'єкта №76/тк від 29.09.2008р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 квітня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17 травня 2010 року о 11:20.
Позивач 14 травня 2010 року надав уточнення суми пені та правові підстави нарахування суми пені за договором на централізовану охорону об'єкта №76/тк від 29.09.2008р. (вх. №10617), відповідно до якого зменшив розмір позовних вимог, а саме просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 2851,93 грн. та пені в сумі 232,22 грн.
Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що уточнення (зменшення) позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102206535457. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 29 вересня 2008 року було укладено договір №76/тк на централізовану охорону об'єкту.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., клієнт (відповідач) передає, а охорона (позивач) приймає під централізовану охорону об'єкт, який знаходиться у користування та володінні відповідача на законних підставах. Охорона об'єкта здійснюється шляхом централізованого спостереження щодо стану засобів сигналізації та негайному виїзді нарядів позивача при спрацюванні засобів сигналізації, які встановлюються на об'єкті з метою запобігання протиправних дій третіми особами по відношенню до об'єкту, майна, яке знаходиться на об'єкті.
Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п.3.9. Договору відповідач зобов'язався своєчасно вносити плату за послуги охорони. Оплата витрат за обладнання об'єкту технічними засобами сигналізації, її капітального або поточного ремонту та охорону проводиться відповідачем у відповідності з умовами даного договору.
Згідно п.1.4. Договору сума вартості послуг та порядок розрахунку здійснюється на підставі додатку №1.
Додатком №1 до вказаного договору сторони встановили, що вартість послуг охорони за один місяць складає 358,00 грн., в тому числі НДС - 59,67 грн. (п.1).
Згідно п. 5 Додатку № 1 до вказаного договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг авансом, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк до 5 числа поточного місяця згідно п. 1 даного Додатку.
Актом прийому - передачі охоронної сигналізації та обстеження технічного стану об'єкту від 30 вересня 2008 року позивачем було прийнято до експлуатації систему охоронної сигналізації.
28 лютого 2010 року за згодою сторін вищезазначений договір було розірвано, про що свідчить угода про розірвання договору на централізовану охорону об'єкту № 76/тк від 29 вересня 2008 року, підписана сторонами 28 лютого 2010 року.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме надавав послуги охорони, та за період з 30.09.2008 року по 28.02.2010 року позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 6097,93 грн., які відповідач частково сплатив в сумі 3246,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 13.10.2008р., копією банківської виписки від 01.12.2008р., копією банківської виписки від 29.12.2008р., копією банківської виписки від 05.02.2009р., копією банківської виписки від 29.04.2009р., копією банківської виписки від 25.05.2009р., копією банківської виписки від 14.10.2009р., копією банківської виписки від 11.11.2009р. та копією банківської виписки від 08.12.2009р., що залучені судом до матеріалів справи.
Таким чином, заборгованість відповідача за послуги надані позивачем у липні 2009 р. за актом №СТ-0000582 здачі - прийомки робіт (надання послуг) від 31 липня 2009 року на суму 358,00 грн. складає 345,93 грн., заборгованість за період з серпня 2009 року по лютий 2010 року за актами №СТ-0000676 здачі - прийомки робіт (надання послуг) від 31 серпня 2009 року на суму 358,00 грн., №СТ-0000763 здачі - прийомки робіт (надання послуг) від 30 вересня 2009 року на суму 358,00 грн., №СТ-0000526 здачі - прийомки робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2009 року на суму 358,00 грн., №СТ-0000930 здачі - прийомки робіт (надання послуг) від 30 листопада 2009 року на суму 358,00 грн., №СТ-0001025 здачі - прийомки робіт (надання послуг) від 31 грудня 2009 року на суму 358,00 грн., №СТ-0000001 здачі - прийомки робіт (надання послуг) від 31 січня 2010 року на суму 358,00 грн. та №СТ-0000052 здачі - прийомки робіт (надання послуг) від 28 лютого 2010 року на суму 358,00 грн. складає загальну суму 2506,00 грн., отже всього за період з липня 2009 року по лютий 2010 року відповідачем залишилась несплачена вартість послуг з охорони за вказаним договором в сумі 2851,93 грн.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості за договором на централізовану охорону об'єкту № 76/тк від 29 вересня 2008 року у розмірі 2851,93 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 232,22 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.8.2. Договору у разі несвоєчасної або неповної сплати вартості наданих послуг за охорону, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши нарахування пені та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 232,22 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Прийняти уточнення позовних вимог (вх. №10617 від 14.05.2010р.) до розгляду та продовжити розгляд справи з їх урахуванням.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки "Стелс" (61153, м. Харків, пр-т 50-років ВЛКСМ, 34, кв. 60, р/р №26005310014601 в ФАБ "Південний", МФО 350761, ідентифікаційний код 31236203) заборгованість за договором на централізовану охорону об'єкту № 76/тк від 29 вересня 2008 року у розмірі 2851,93 грн., пеню в сумі 232,22 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення по справі №60/130-10 підписано 19 травня 2010 року.