Номер провадження 2-а/754/207/21
Справа №754/10336/21
Іменем України
19 жовтня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Гринчак О.І.
за участю:
секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа поліцейський роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві старший сержант поліції Масюк Олександр Федорович про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до поліцейського роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого сержанта поліції Масюка Олександра Федоровича та Управління патрульної поліції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що 24.06.2021 поліцейським роти № 4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим сержантом поліції Масюком Олександром Федоровичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4396249 від 24.06.2021, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Третьою особою було винесено оскаржувану постанову, але будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що старший сержант поліції Масюк Олександр Федорович грубо порушив вимоги ст. ст. 278, 279 КУпАП.
Під час зупинки та винесення оскаржуваної постанови, позивач зазначає, що він неодноразово наголошував інспектору на тому, що задній номерний знак автомобіля чітко видно, що встановлена сітка на номерний знак не змінює оглядовості номерного знаку, та що зупинку автомобіля він виконав чітко до вимоги ПДР, а саме став не на проїзній частині дороги, а на спеціально відведеному для паркування місці, яке знаходиться обабіч дороги, а тому відсутня необхідність вмикати світлову аварійну сигналізацію, а тому з його боку відсутнє порушення ПДР, як п. 2.4, так і п. 30.2 ПДР. Позивач вказує, що ним були виконані всі вимоги ПДР - номерний знак не був змінений, розміщений в неналежному місці чи закритий додатковими предметами, що унеможливило б їх вільне читання.
Позивач вказує, що на його номерних знаках встановлена металева сітка, але вона не перешкоджає вільному огляду номерного знака не тільки з відстані 20 метрів, а і більшої, про що він вказував інспектору.
Також позивач наголошував інспектору про те, що постановою Верховного Суду у справі № 161/7041/17 задоволено аналогічний позов, та Верховний Суд дійшов до висновку у відсутності правопорушення з боку позивача та достатності доказів для притягнення до адміністративної відповідальності за встановлену сітку на номерних знаках.
Позивачу не було вручено винесену постанову, у зв'язку з чим він вимушений був звертатись до Управління патрульної поліції в м. Києві для її отримання, та відповідно копію постанови отримав лише 29.06.2021.
Позивач вказує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови працівник поліції не надав, та відповідно до отриманої копії постанови, п. 8 «До постанови додаються» не заповнений, а, отже, відповідно і будь-яких доказів у працівника поліції для притягнення його до адміністративної відповідальності не має.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12.07.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
19.07.2021 позивачем подано заяву на виконання ухвали суду з уточненою позовною заявою, в якій позивач визначив коло учасників, а саме відповідач: Департамент патрульної поліції, третя особа: поліцейський роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві старший сержант поліції Масюк Олександр Федорович. Крім того, позивачем подано належним чином засвідчені паперові додатки до позовної заяви.
Ухвалою Деснянського районного суду від 20.07.2021 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та виконання ухвали Деснянського районного суду від 12.07.2021 у справі № 754/10336/21.
02.08.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.08.2021 провадження у даній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06 жовтня 2021 року.
20.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, матеріали відеофіксації правопорушення, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на наявність у діях правопорушника складу вищевказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, а саме порушення позивачем п. 2.4, так і п. 30.2 ПДР. Відповідач зазначає, що інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, таким чином проводився відеозапис розгляду справи на портативну боді камеру та здійснювалася фото фіксація правопорушення. Як вбачається з фотофіксації та відеозапису 1 на 03 сек. при розгляді номерного знака його закриває сторонній предмет, а саме сітка, яка свідомо встановлена позивачем. На думку відповідача, інспектор обґрунтовано прийшов до переконання про порушення позивачем пункту 30.2 ПДР, та за наявності підстав притягнув до адміністративної відповідальності позивача. Посилання позивача на те, що відповідальність за вказане правопорушення наступає виключно у випадку, коли встановлений перед ним предмет не дозволяє визначити символи номерного знака з відстані 20 м, відповідач вважає необгрунтованим, оскільки пунктом 30.2 ПДР заборонено будь-яке закриття номерного знака, відтак відповідач всебічно і повно і об'єктивно з'ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи Відповідач вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, а інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, і постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією.
У судове засідання 06.10.2021 позивач з"явився. Розгляд справи відкладено у зв"язку з неявкою відповідача та третьої особи.
У судове засідання 19.10.2021 учасники справи не з'явлився, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив таке.
24 червня 2021 року поліцейським, старшим лейтенантом поліції батальйону 3, роти 4 Управління патрульної поліції в м. Києві Масюком Олександром Федоровичем винесено постанову EAH № 4396249 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, що передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 850,00 грн.
При цьому, в оскаржуваній постанові зазначено, що 24.06.2021 о 17:39:36 в м. Києві, вул. Науки, 47, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Dodge Journey, державний номер НОМЕР_1 (ТОННА), рухався із закритими номерними знаками, а саме металевою сіткою, не увімкнув світлову аварійну сигналізацію після зупинки працівником поліції, не пред'явив посвідчення водія та свідоцтва на реєстрацію транспортного засобу, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Слід зауважити, що у вказаній постанові відсутні посилання, які саме пункти Правил дорожнього руху порушив позивач.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, як порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частин другої, третьої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до приписів частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Тобто, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень (вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на зазначене, доводи позивача про порушення відповідачем вимог законодавства та розгляд справи поліцейським на місці вчинення правопорушення, а не за місцем знаходження відповідного органу, судом відхиляються з огляду на приписи частин другої, четвертої статті 258 КУпАП, відповідно до яких, зокрема, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції; у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Також з відеоматеріалів, наданих позивачем до позовної заяви, та відповідачем до відзиву, вбачається, що дії третьої особи щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення є правомірними.
Водночас, щодо складу адміністративного правопорушення, яке інкриміновано позивачу відповідачем, слід зазначити таке.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001, Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 9.9 ПДР(б) визначено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення води світлом фар
Тобто з аналізу вищезазначеної норми водій зобов'язується ввімкнути аварійну світлову сигналізацію у разі зупинки на вимогу поліцейського незалежно від місця зупинки транспортного засобу.
У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов'язаний мати - посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках. передбачених законодавством, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;
Відповідно до п. 2.1. ПДР Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також пред'явити для перевірки документи зазначені в п. 2.1.
Однак дії водія щодо порушення Правил дорожнього руху - не увімкнення світлової аварійної сигналізації після зупинки працівником поліції, не пред'явлення посвідчення водія та свідоцтва на реєстрацію транспортного засобу, не входять до складу адміністратвиного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Пунктом 2.9в ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Відповідно до п. 30.2 ПДР на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка, а в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, закріплюється самоклейна мітка радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом (крім причепів і напівпричепів).
Таким чином, склад правопорушення ч. 6 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Отже, предметом дослідження у даній справі є факт закриття номерного знаку стороннім предметом, що не дає змоги чітко визначити символи з відстані 20 метрів.
З матеріалів справи вбачається, що на номерному знакові транспортного засобу позивача встановлено металеву сітку, але згідно з вимогами ч. 6 ст. 121 КУпАП сам по собі факт закриття номерного знаку стороннім предметом не є складом правопорушення без наявності іншої обов'язкової ознаки такого закриття - неможливості чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів.
Як вбачається з матеріалів відеофіксації, номерний знак транспортного засобу дійсно був закритий сіткою, проте сітка дозволяла визначити символи номерного знака. Оскаржувана постанова не містить посилання на докази, які б підтверджували, що з відстані двадцяти метрів ці символи визначити неможливо.
Враховуючи презумпцію невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, саме на інспектора патрульної поліції покладений тягар доведеності наявності складу правопорушення належними та допустимими доказами, що у даному випадку не здійснено.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 жовтня 2019 року в справі №161/7041/17, адміністративне провадження №К/9901/23913/18.
За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП є недоведеним належними та допустимим доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Відповідно до положень частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не надано суду підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, відповідальність за яке настає за ч. 6 ст. 121 КУпАП, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 2, 5-11, 72, 77, 139, 243, 244, 246, 250, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа поліцейський роти № 4 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Києві старший сержант поліції Масюк Олександр Федорович про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Постанову серії EAH № 4396249 від 24.06.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 КУпАП скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3.
Третя особа: Масюк Олександр Федорович , поліцейський, старший сержант поліції батальйону 3 роти 4 Управління патрульної поліції в м. Києві - місце знаходження: АДРЕСА_2.
Повний текст рішення складено 23.10.2021.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана Гринчак