Справа № 2-29
2010 рік
15 червня 2010 року Ялтинський міський суд Криму
у складі судді: ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ Г.С.
при секретарі : КОНОНОВОЇ Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Ялтинське міське управління земельних ресурсів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки площею 0,004 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності, шляхом знесення будови.
Вимоги мотивує тим, що земельна ділянка площею 0,0450 га, розташована по АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності, на підставі державного акту на землю. Відповідачка є власницею суміжної земельної ділянки. При будівництві ОСОБА_2 будинку і господарських споруд на своїй земельній ділянці, нею частково була зайнята спорудами і його земельна ділянка, а саме: на частині його земельної ділянки площею приблизно 0,004 га розташована частина гаража і басейну ОСОБА_2, що перешкоджає йому користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, порушуючи тим самим його право власності.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що з попереднім власником земельної ділянки - ОСОБА_4, коректування меж їх земельних ділянок було узгоджене. Відповідно до даного коректування ними був розроблений проект будівництва домоволодіння і за час його будівництва ніяких претензій з боку суміжників до них не поступало. На сьогоднішній день будівництво домоволодіння і господарських споруд завершено, будинок зданий в експлуатацію і частина його передана у власність іншим особам, - ОСОБА_5 і ОСОБА_3. Крім того, знесення частини гаража і басейну, розташованих на земельній ділянці ОСОБА_4, неможливо без пошкодження всього об'єкту, а також законно збудованого домоволодіння.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги також не визнав, пояснивши, що вона придбала на підставі договору купівлі - продажу у власність частину земельної ділянки площею 0,0163 га, а також частину домоволодіння і гаража і є їх добросовісним набувачем.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не представив.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, на підставі договору дарування від 20 серпня 2008 року, укладеного з ОСОБА_4, є власником земельної ділянки площею 0,0450 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0981 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).
До придбання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, 24 листопада 2004 року, між її попереднім власником ОСОБА_4 і ОСОБА_2 був укладений договір обміну, згідно умов якого у власність ОСОБА_4 перейшла 1\12 частина земельної ділянки площею 0,0082 га від земельної ділянки ОСОБА_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а у власність ОСОБА_2, - 1\18 частина земельної ділянки площею 0,0083 га від земельної ділянки ОСОБА_4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 39-42).
12 жовтня 2007 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі - продажу, згідно якому продала ОСОБА_5 частину земельної ділянки площею 0,0320 га і ОСОБА_3 - частину земельної ділянки площею 0,0163 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43-45).
Разом з тим, державні акти вказаними особам до сьогоднішнього дня не одержані і право власності на придбані земельні ділянки у встановленому законом порядку не зареєстроване.
08 лютого 2007 року ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право власності на житловий будинок літер «А», розташований за адресою: АДРЕСА_2, площею 686,6 кв. метрів.
12 жовтня 2007 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі - продажу частки домоволодіння, згідно якому продала ОСОБА_5 7\20 і ОСОБА_3 - 1\4 частку житлового будинку літер «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
В договорі перераховані приміщення домоволодіння, що перейшли у власність ОСОБА_5 і ОСОБА_3, і у власність ОСОБА_3 перейшла в тому числі 1\2 частка гаража 1-12 площею 91,1 кв. метрів (а.с. 46-48).
12 лютого 2009 року ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, - на 12\25 часток будинку АДРЕСА_2, до складу яких також ввійшла 1\2 частка гаража літер 1-12 (а.с. 61-62).
Вказане свідоцтво, а отже і право власності ОСОБА_3 на частку домоволодіння і гаража на сьогоднішній день ніким не оспорено.
Відповідно до ст. 41 Конституції України - право приватної власності непорушне, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
По даній справі була проведена повторна судова будівельно - технічна експертиза, згідно висновку якої дійсно встановлена наявність накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_4 і площа даного накладення складає 42,81 кв. метрів. На земельній ділянці, що знаходиться в користуванні ОСОБА_2, який накладається на земельну ділянку ОСОБА_4, знаходиться частина гаража літер 1-12 і частина басейну.
Відповісти на питання, чи є технічна можливість зносу басейну і частини приміщення гаражу житлового будинку літер «А», розташованих за межами земельної ділянки ОСОБА_2 без пошкодження цілісності всієї будови, - експерт не зміг (а.с. 153-161).
Згідно висновку попередньої будівельно - технічної експертизи експерт дійшов висновку, що здійснити знос частини будов, які розташовані за межами належної ОСОБА_2 земельної ділянки без пошкодження цілісності вказаних будов, а також нанесення збитку житловому будинку - технічно неможливо (а.с. 76-83).
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способами захисту цивільних прав і інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, що порушує право; відновлення становища, що існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків і інші способи відшкодування майнової шкоди і т.ін..
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила самовільне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає зносу особою, що здійснила самовільне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Таким чином, у власника землі є декілька передбачених законом способів вимагати усунення його прав на землю: як знос самовільно збудованого об'єкту, так і відшкодування збитку, заподіяного внаслідок порушення його прав власності.
ОСОБА_4 просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 здійснити знос самовільно збудованої будови.
Разом з тим, як встановлено судом, на частині земельної ділянки ОСОБА_4 розташована частина гаража і басейну, що належить на праві власності як ОСОБА_2, так і залученої до участі у справі судом в якості співвідповідача ОСОБА_3. Проте, ніяких вимог до ОСОБА_3, у тому числі і про анулювання її права власності на спірний гараж, про зобов'язання його знести, позивачем не заявлено. Гараж в натурі між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не поділений, а тому суд позбавлений можливості встановити, кому саме з них належить на праві власності частина гаража, розташована на ділянці ОСОБА_4. Крім того, проведеними по справі експертизами було встановлено, що знести вказаний гараж і басейн без нанесення збитку цілісності всьому домоволодінню, частина якого окрім залучених до участі в справі відповідачів належить також і ОСОБА_5, - не представляється можливим.
Також слід зазначити, що позивач ОСОБА_1 став власником земельної ділянки, частина якої зайнята ОСОБА_2, - в серпні 2008 року.
Домоволодіння ОСОБА_2 було закінчене будівництвом і здане в експлуатацію ще в лютому 2007 року, тобто на момент прийняття ОСОБА_1 в дар земельної ділянки від ОСОБА_4, домоволодіння вже існувало і ні дарувальник, ні обдарований не могли не знати про порушення їх прав землекористувачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 721 ЦК України, якщо дарувальнику відомо про недоліки речі, яка є даром, він зобов'язаний повідомити про них обдарованого.
ОСОБА_4 не могла не знати про те, що частина її земельної ділянки передана в фактичне користування ОСОБА_2 і в результаті була зайнята її будовою, оскільки приймала участь при коректуванні меж їх земельних ділянок, виробленому геодезичною службою і особисто погоджувала відкоректовані точки меж їх земельних ділянок (а.с. 29, 30).
Таким чином, ОСОБА_4, передаючи в дар ОСОБА_1 (позивачу) у власність земельну ділянку в 2008 році, коли будова ОСОБА_2 вже повністю була закінчена будівництвом разом з басейном і гаражем, повинна була повідомити обдарованому про порушення суміжником меж її земельної ділянки, надавши позивачу можливість відмовитися від прийняття дару з даними недоліками, у разі його незгоди з ними.
При проведенні експертизи також було поставлене питання про вартість зайнятої ОСОБА_2 частині земельної ділянки і вона була визначена експертом у розмірі 54390 гривень.
Представникам позивача роз'яснювалося право позивача змінити підставу позовних вимог, можливість зміни способу захисту його порушених прав, проте ними це зроблено не було.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки здійснити знос частини будов без завдання збитку цілісності всьому домоволодінню неможливо, такі вимоги задоволені бути не можуть. Свій спір сторони можуть врегулювати іншим способом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 376, 386 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 217, 218 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки шляхом знесення будови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд в строки та порядку згідно статей 294, 296 ЦПК України.
Суддя :