Справа № 265/6643/21
Провадження № 6/265/135/21
18 жовтня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Костромітіної О.О.,
за участю секретаря Говорунова М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі заяву адвоката Білозьорова Олексія Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон,
Адвокат Білозьоров О.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, посилаючись на те, що 16.08.2021 року йому було відмовлено в перетині державного кордону у зв'язку із наявністю заборони виїзду за кордон за ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 14.06.2011 року, оскільки він мав заборгованість перед АТ КБ "Приватбанк". Станом на 18.08.2021 року заборгованість перед стягувачем відсутня, тому заявник та його представник просять скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від14.06.2011 року у справі №6-131-11 та надати заявнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на перетин кордону.
Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Білозьоров О.Б. до судового засідання не не з'явилась, надали суду клопотання про розгляд заяви за їх відсутності. Заяву підтримали та просили її задовольнити.
Представник заінтересовваної особи Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіональнго управління Міністерства юстиції (м.Харків) Шаріпова А.С. до судового засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд заяви за її відсутності, прийняти рішення на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14.06.2011 року ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України.
У відповіді Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі зазначено, що необхідність застосування даного обмеження виникла у зв'язку із наявним виконавчим листом відносно ОСОБА_1 №2-11351/10 від 06.12.2010 року, згідно якого ОСОБА_1 має заборгованість перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" у сумі 17286,84 гривень.
"ФК "Інвест хаус" у відповіді № 3075 від 21.09.2020 року повідомила ОСОБА_1 , що ТОВ ПАТ "ВіЕйБі Банк" за договором від 19.05.2019 року передало «ФК «Інвест Хаус» право вимоги за кредитним договором № 57 Б/08-05 від 12.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Вієйбі Банк». Станом на 21.09.2020 року фінансові претензії до ОСОБА_1 відсутні.
Згідно довідки, виданої АТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_1 станом на 18.08.2021 року не має заборгованості перед банком.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Положеннями ст.6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Разом з цим, статтею 33Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відтак, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, зокрема, задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
З 15 грудня 2017 року ЦПК України діє в редакції закону від 03 жовтня 2017 року, який закріпив право суду першої інстанції, за заявою боржника скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Відповідно до частин 3, 5, 6,7 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі "Гочев проти Болгарії" Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою "Напияло проти Хорватії" (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Передбачені законом юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон можуть бути установлені судом не за наявність факту невиконання зобов'язання, установленого рішенням суду, а за ухилення від його виконання.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, звертаючись в суд з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржник повинен довести факт зміни обставин, які стали підставою для застосування до нього відповідного заходу, у такій мірі, що втрачається необхідність для застосування такого заходу забезпечення, якщо втрачається справедливий баланс приватних інтересів боржника на свободу пересування та публічний інтерес, пов'язаний із гарантіями права кожного на розгляд справи судом у розумний строк, до якого входить також строк виконання остаточного рішення суду, що є елементом права кожного на справедливий суд.
Враховуючи вищенаведені норми права, а також той факт, що заявник ОСОБА_1 не має заборгованості за виконавчим провадженням, в межах якого він був тимчасово обмежений у праві виїзду за межі України, суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14.06.2011 року, що забезпечить право заявника на вільне пересування, яке гарантовано Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст.ст. 260, 352-354, 441 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Білозьорова Олексія Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон, задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14.06.2011 року за цивільною справою № 6-131/11.
Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 22.10.2021 року.
Суддя О.О. Костромітіна